3. Види понять за їх змістом.

Об’єктивна різниця між предметами думки відображається в різниці між поняттями, перш за все за їхнім змістом. Відповідно до цієї ознаки поняття поділять на такі найбільш значущі групи.

Конкретні - поняття, в яких знаходять своє відображення самі предмети та явища, існуючи відносно самостійно, наприклад „діамант”, „дуб”, „юрист”.

Абстрактні – це поняття, в яких беруться до уваги властивості предметів і відношення між предметами, що не існують самостійно без цих предметів: „твердість”(наприклад діаманта), „довговічність" (наприклад, дуба) , „компетентність" (наприклад, юриста).

При цьому необхідно враховувати відому відносність розмежування конкретних і абстрактних понять. Так, якщо абстрактне поняття, яке відображає властивість, використовується по відношенню до самих предметів, що мають цю властивість, то воно приймає число множини. Наприклад, „солодощі” – абстрактне поняття, якщо брати до уваги тільки властивість. А „східні солодощі" – це вже конкретне поняття, яке застосовується до самих продуктів, що мають цю властивість. Можуть бути навіть випадки, коли одне й те саме поняття використовується відразу в двох смислах – абстрактному і конкретному. Наприклад, „Відсутність новин – гарна новина".

Все це важливо знати юристам. Оскільки в юридичній теорії і практиці дуже часто використовуються і конкретні і абстрактні поняття. Приклади конкретних понять: „громадянство„, „професіоналізм”, „платність”. Ті поняття, в яких відображається наявність у предметів думки будь-яких якостей, властивостей тощо називаються позитивними, наприклад: „метал”, „дія”, ”порядок”.

Негативні – поняття, що характеризуються відсутністю у предмету певної думки будь-яких якостей, властивостей та ін. В російській мові вони виражаються за допомогою негативних часток („не”), префіксів („без”) та ін.., наприклад: „неметал”, „неживе”, „бездіяльність”, „безлад”. У словах іноземного походження використовуються ще негативні префікси „а-” („аморальність”), „анти- ”, („антисуспільний”), „дез-” („дезінфікація”), „контр-”(„контрреволюція”) тощо.

Важливо знати, що характеристика поняття в ролі позитивного чи негативного має сугубо логічне значення і не має нічого спільного з відповідною фактичною оцінкою самих предметів думки, відображених нею. Наприклад, „незалежність” – негативне поняття, хоча саме явище в цілому позитивне. „Обвинувачення", навпаки, позитивне поняття, а явище негативне.

В сумісних поняттях один предмет думки припускає існування іншого і без нього не можливий. Такі поняття – ”батьки і діти”: не можна бути сином чи донькою без батьків, в свою чергу, батьками чи матерями нас роблять саме діти.

В несумісних поняття мисляться предмет, існуючий певною мірою самостійно, „окремо” від інших: природа, „рослина”, „тварина”, ”людина”.

Збірні і незбірні поняття розрізняються залежно від того, як співвідносяться думки з предметами, що ними охоплюються з групою в цілому чи з кожним предметом цієї групи окремо. Так, „флот” – збірне поняття, оскільки ним охоплюється сукупність судів, мислимих як одне ціле. Одна з особливостей збірних понять полягає в тому, що вони не можуть бути віднесені до кожного предмета даного класу: окреме судно – ще не флот. Звідси – друга особливість подібних понять: те, що говориться про клас предметів у цілому, може не відноситись до кожного з його елементів: „ Ворожий підрозділ взято в полон” – не означає, що взято всіх його солдатів без винятку: хтось міг загинути, урятуватись втечею, сховатися. Приклад: „Колегія”. Одна людина - не колегія. І навіть двоє не складуть колегію. Недарма латинське прислів’я говорить: „троє складають колегію”.

Особливість незбірних понять полягає в тому, що вони належать не тільки до групи предметів у цілому, а й до кожного окремого предмету цієї групи. Наприклад: „дерево” – це і вся сукупність дерев узагалі, і береза, сосна, дуб – тобто певне конкретне дерево окремо. Приклади незбірних понять юридичного характеру: „закон”, „прокурор”, „адвокат”, „арбітр”, „нотаріус”.

Одне і теж поняття може вживатись як в збірному, так і незбірному .

Подібне розділення понять грає визначну роль в умовиводі. Правильність висновку тут часто залежить від того, в якому смислі – збірному чи незбірному – використовується те чи інше поняття. Наприклад:

Студенти юридичного факультету вивчають логіку.

Петров – студент цього факультету.

Отже, Петров успішно здав логіку. Цей висновок – неправильний. Поняття „студенти юридичного факультету„ використано тут в збірному смислі, а те, що може бути правильно по відношенню до всієї сукупності студентів, може бути неправильним по відношенню до окремих з них.