4. Види понять за їх обсягом.

Різниця між предметами думки знаходить своє відображення також у різниці між поняттями за їх обсягом. Але якщо види понять за їхнім складом характеризують якісні різновиди цих предметів, то види понять за їх обсягом – кількісну різницю. Відповідно до цього виділяють такі основні їх види.

Пусті і непусті поняття розрізняють залежно від того, чи належать вони до неіснуючих чи до існуючих реальних предметів. Поняття з нульовим обсягом (тобто представляють пустий клас) в науковому плані не обов’язково є фікціями. Деякі з таких понять дійсно носять фантастичний (міфологічний) характер („кентавр”, „русалка”). Але деякі, зокрема поняття про ідеалізовані об’єкти, грають досить значну допоміжну роль у різних науках: „інертний газ”, „чиста речовина”, „Абсолютно чорне тіло”, „ідеальна держава”.

Непусті поняття мають обсяг, до якого входить хоча б один реальний предмет: „столиця України”, „місто”, „космічне тіло”. Ділення понять на пусті і непусті також певною мірою відносне. Не існуюче за одних умов може стати існуючим за інших. Так, поняття „Президент СССР" було до певного часу пустим, такої посади в країні не існувало. Потім, коли воно була законодавчо введене і було обрано М. Горбачова, стало непустим. Але в умовах, коли СССР розпався і відпала необхідність у президенті, поняття зберегло лише історичний характер.

Відповідно ділення понять на пусті і непусті визначається тим, що поняття, непусті в одній системі („шкалі цінностей”), можуть стати пустими в іншій, і навпаки. Так, поняття „викрадач божественного вогню Прометей” в міфології входить до розряду „міфологічні образи” і стає непустим. А в науковому плані – це пусте поняття, що не має аналогу в дійсності.

Якщо обсяг поняття складає лише один предмет, то воно називається одиничним, наприклад: „Сонце”, „Земля”, „Україна”, „Печерська Лавра”. До одиночних відносять також поняття, що об’єднують сукупність предметів, якщо вони мисляться як єдине ціле, тобто використовуються в збірному розумінні: „Сонячна система”, „людство”, „ООН”.

Загальні поняття включають до свого обсягу групу предметів (від двох до нескінченності), причому вони прикладні до кожного елемента цієї групи, тобто використовуються в роздільному розумінні: ”зірка”, „планета”, „країна”, „столиця”. Приклади загальних юридичних понять: „суд”, „свідок”, „вирок” та інші. Відношення ділення понять на одиничні і загальні проявляються у тому, що одне і те ж поняття за одних умов може бути одиничним, а за інших – загальним, і навпаки. Приклад: поняття „президент”, застосовуване в умовах СССР, було одиничним, оскільки за ним стояла одна особа, але з часом перетворилось на загальне, оскільки президенти стали обиратись і в союзних республіках: Росії, Україні, Казахстані тощо.

Ділення понять на види за їхнім змістом та обсягом має не менш важливе значення в логіці. Воно дає можливість у великому поняттєвому матеріалі, накопиченому науками та повсякденною практикою людей, виділяти найбільш великі і розповсюджені групи, а також більш чи менш чітко представити собі особливості цих груп.

Однак формально-логічні ділення понять на конкретні та абстрактні види має свої істотні недоліки, носячи умовний характер. Насправді будь-яке поняття одночасно і конкретне, і абстрактне. Воно конкретне тому, що має досить визначений зміст, який дозволяє відрізняти одне поняття від іншого. В той же час воно абстрактне, тому що є результатом виділення загального та істотного в предметах, абстрагування.

Інший наслідок розповсюдженого ділення поняття на конкретні і абстрактні полягає в тому, що в одну категорію абстрактних понять об’єднуються досить різні речі: поняття, що відображають властивості предметів і понять, в яких відображаються зв’язки і відношення між предметами. Перші утворюються шляхом відвернення від одного предмета чи групи предметів , які мають одні й ті самі властивості. Інші ж мають на увазі наявність не менш двох предметів і двох їхніх груп, так чи інакше пов’язаних між собою.