52. Економічний і соціально-політичний розвиток Куби у 70 – 80-ті рр..

Своїми специфічними особливостями серед інших країн Латинської Америки відрізнялася Куба, залишалася єдиною країною континенту, яка обрала шлях побудови альтернативного капіталізму соціалістичного суспільства.У другій половині 70-х - першій половині 80-х років на Кубі тривало розпочате попередній період упорядкування державного управління економікою. У грудні 1975 р. на 1 з'їзді Комуністичної партії Куби були схвалені директиви по першому п'ятирічному плану розвитку народного господарства на 1976-1980 рр.. У січні 1976 р. почалося впровадження єдиної системи управління і планування економіки (СУПЕ), заснований комітет по цінах. З 1978 р., вперше після 1966 р., відновилося складання щорічних держбюджетів.Середньорічні темпи зростання економіки Куби в 1976-1980 рр.. (До 4%) виявилися нижче запланованих. Стали позначатися труднощі нового етапу розвитку, який вимагав більшої інтенсифікації виробництва, зростання капіталовкладень. Погіршилася зовнішньоекономічна кон'юнктура - впали ціни на цукор. Ці проблеми збільшувалися неефективністю самої командно-адміністративної системи, що панувала на Кубі, як і в інших соціалістичних країнах. Але були й досягнення. У півтора рази - до 10 млрд. кВт • год - зросло виробництво електроенергії, на 72% - продукції машинобудування. За п'ятирічку середньорічне виробництво цукру-сирцю зросло на 25% і склало 7 млн. т. Механізоване прибирання цукрового очерету в 1980 р. склала 45%.У другій п'ятирічці (1981-1985), основні напрями якої були схвалені на II з'їзді партії у грудні 1980 р., середньорічне виробництво цукру досягло 8 млн. т. Механізоване прибирання очерету в 1985 р. піднялася до 62% (у 1990 р. - до 71%). За 5 років (1981-1985) вдалося скоротити число рубають тростини з 350 тис. до 72 тис. чоловік. В цілому середньорічні темпи зростання економіки Куби за 1976-1985 рр.. перевищували 5%.У сільському господарстві державний сектор зосередив з 70-х років 80% угідь і поставляв основну масу товарної продукції. 20% угідь (1,5 млн. га) залишилося в розпорядженні майже 200 тис. селянських господарств, об'єднаних у Національну асоціацію дрібних землевласників (Анапа). На їх частку в середині 80-х років припадало 50-75% врожаю тютюну, кави, какао, овочів, 18% цукрового очерету, 25% худоби. Серед них розвивалися різноманітні форми кооперації та кооперативних зв'язків з державою. З другої половини 70-х років помітне поширення набула виробнича кооперація, раніше практично була відсутня. У 1985 р. вже було 1378 виробничих кооперативів, що об'єднали 82 тис. сімей і располагавших 1 млн. га. До 1989 р. колективним господарствам належало 12% земельних угідь. 8% землі залишилося в руках кількох десятків тисяч самостійних сімейних господарств. Розміри кооперативів були невеликі: в середньому на кожен з них в 1985 р. припадало 50 сімей та 800 га землі. Це були об'єднання селянських родин для спільної діяльності, які одержували допомогу від держави. У першій половині 80-х років їм вдалося підвищити врожайність і прибутковість своїх господарств.Багато значили для Куби економічні зв'язки з іншими соціалістичними країнами в рамках Ради Економічної Взаємодопомоги (РЕВ). До кінця 80-х років 85% зовнішньої торгівлі острова припадало на соціалістичні держави, у тому числі 70% - на СРСР. Куба постійно отримувала з Радянського Союзу на безвалютній основі, часто в кредит, необхідні їй нафту, чорні метали, добрива, трактори, вантажівки, зерно. Натомість Куба забезпечувала 1/3 споживання цукру в СРСР, постачала цитрусові та іншу продукцію. СРСР купував кубинський цукор за стабільними преференційними цінами, значно вищими за світові ринкові ціни. Допомога Кубі надавали радянські фахівці. СРСР та інші соціалістичні країни допомогли Кубі в підготовці власних кваліфікованих кадрів. В кінці 80-х років в СРСР навчалися 8 тис, кубинських студентів. За участю Радянського Союзу на острові були побудовані або реконструйовані сотні підприємств. рамках Комплексної програми РЕВ, прийнятої в 1985 р., Куба спеціалізувалася на розвитку електроніки та біотехнології. У 81 р. на Кубі за допомогою Радянського Союзу почалося будівництво першої атомної електростанції «Хурагуа», тривале, правда, аж до 90-х років і залишився незавершеним. У 80-і роки був налагоджений випуск продукції електронної промисловості. Куба стала поставляти в СРСР дисплеї. У 1986 р. був відкритий Центр генної інженерії і біотехнології.Пріоритетна увага приділялася соціальній політиці. Куба стала країною загальної зайнятості і грамотності, з обов'язковим безкоштовним 6-річним освітою. До колишніх декільком технічним школам додалися сотні нових. Кількість університетських студентів за 30 післяреволюційних років збільшилася з 15 тис. до 200 тис. Чисельність наукових працівників перевищила 40 тис. Особливо помітних успіхів Куба досягла в охороні здоров'я. Кількість лікарів зросла з 6 тис. до 31 тис., дитяча смертність (у віці до 1 року) скоротилася з 6 до 1,2%, середня потенційна тривалість життя досягла 74 років. За обома показниками Куба обігнала інші країни Латинської Америки. Великий інтерес у ряді країн викликав досвід Куби по введенню обслуговування населення «сімейними лікарями», із закріпленням певних сімей за конкретними лікарями. В лютому та листопаді-грудні 1986 р. відбулися дві сесії III з'їзду Компартії Куби, який прийняв програму партії, розраховану на побудову соціалізму, і директиви по третьому п'ятирічному плану на 1986-1990 рр.., За яким передбачалися середньорічні темпи зростання економіки - 5% і продуктивності праці - 3,5%.Проте виконати ці завдання не вдалося. У 80-ті роки у розвитку кубинської економіки виявилися серйозні труднощі і недоліки. Заглибилися господарські диспропорції. Все очевидніше ставала неефективність сформованої системи господарювання, що було загальним явищем для всіх соціалістичних країн. Великі кошти були вкладені в капітальне будівництво, не приносило віддачі через розтягнутих термінів його завершення («довгобуд»). У той же час недовикористала вже наявні виробничі потужності. У будівництві гостро відчувалася нестача робочої сили, тоді як зайняті в народному господарстві працівники та їхні робочий час використовувалися часто непродуктивно. Падала дисципліна праці. Зростання заробітної плати набагато випередив темпи підвищення продуктивності праці. Централізоване управління одержавленою економікою ставало все більш громіздким і неповоротким. Надзвичайно розрісся адміністративно-управлінський апарат, який досяг у 1984 р. півмільйона людей, тоді як все населення Куби до кінця 80-х років налічувало 10 млн. чоловік. Процвітали марнотратство, безгосподарність, споживчі, утриманські настрої. Прогресувала корупція.Напружені відносини з США спонукали Кубу багато уваги і засобів приділяти обороні. Крім добре навчених і оснащених регулярних збройних сил чисельністю до 300 тис. осіб Куба в 80-ті роки мала 1,5 млн. чоловік у складі територіального резервного народного ополчення. Великі кошти витрачалися на соціальну політику, на економічну і військову допомогу країнам, що розвиваються. Умови життя населення залишалися мізерними. Зберігалася введена ще на початку 60-х років карткова система розподілу основних продуктів і товарів широкого вжитку. Правда, на відміну від інших латиноамериканських країн, визначений скромний рівень споживання і соціальної захищеності, освіта, зайнятість були гарантовані для всього населення, що підтримувало віру мас у переваги соціалізму.Після 1975 р. Куба скористалася скасуванням обмежень ОАД на зв'язку з островом інших держав континенту і отримала кредити на придбання нової технології, обладнання та інші цілі, з тим щоб за допомогою отриманих коштів прискорити створення конкурентоспроможного виробництва на експорт. Вирученої потім від експорту валютою передбачалося розплатитися за кредити. Однак на цьому шляху Кубу спіткала та ж доля, що й інші латиноамериканські країни. Розрахунки на виконання наміченої програми створення нових конкурентоспроможних виробництв і на зростання доходів від експорту не виправдалися. В основній галузі - виробництві цукру, який давав більше 70% виручки від експорту, темпи зростання виявилися набагато менше передбачених, причиною чому крім загальної неефективності економіки були посухи та урагани 1983-1986 рр.. До цього додалися падіння цін на світовому ринку на цукор та інші товари кубинського експорту, збільшення імпорту нафти і нафтопродуктів. У зв'язку із зростанням споживання всередині країни, Кубі навіть довелося частину валюти затратити на закупівлю на світовому ринку відсутнього цукру, з тим щоб виконати договірні зобов'язання щодо постачання цукру в СРСР та інші країни. А тим часом з початку 80-х років умови кредитування в світі посилилися. Підскочили відсотки і відповідно виплати Куби по зовнішній заборгованості, що досягла до 1987 р. 5,7 млрд. дол (не рахуючи великої заборгованості соціалістичним країнам). Куба виявилася вимушеною скоротити витрати на імпорт і вдатися до економії отримуваних з СРСР нафтопродуктів і їх часткового реекспорту на світовий ринок заради отримання дефіцитної валюти. Виплата за відсотками в 1986 р. перевищила надходження на Кубу нових валютних коштів.Належачи до світової соціалістичної системи і сприйнявши слідом за СРСР і іншими її членами за їх сприяння зразок державно-бюрократичного соціалізму, Куба на новому витку світового розвитку виявилася втягнутою разом з ними в смугу зростаючих труднощів і проблем, що завершилися на рубежі 80-х і 90 - х років глибокою кризою «реального соціалізму» і розвалом соціалістичної співдружності. Для Куби це спричинило особливо тяжкі наслідки через надзвичайну залежності всій її економіки від зовнішніх факторів, від зв'язків з СРСР та іншими соціалістичними державами, які ускладнилися і стали згортатися.Виниклі проблеми зазнали гострого обговорення на липневому пленумі ЦК Компартії Куби в 1986 р. і на другій сесії III з'їзду партії (листопад-грудень 1986 р.), які взяли рішення про початок процесу «виправлення помилок». Головна увага в економіці зверталася на підвищення ефективності праці, подолання бюрократизму. Розроблялися заходи щодо вдосконалення господарського механізму, економії ресурсів, налагодженню дисципліни, скорочення адміністративно-управлінського персоналу, боротьбі з безгосподарністю і розкраданнями.Вжиті заходи не зачіпали основ командно-адміністративної системи і «державного соціалізму». Більш того, кубинське керівництво бачило вихід з ускладнень і невдач в подальшому зміцненні і розвитку централізованої державної власності і директивних методів управління, контрольних функцій, у недопущенні приватної власності, вільного ринку та роздрібної торгівлі як ведуть до реставрації капіталізму. На перший планвидвігалісь боротьба проти корисливих і егоїстичних інтересів, індивідуалізму, стимулювання настроїв колективізму, трудового ентузіазму і «пролетарського інтернаціоналізму», віри в комуністичні ідеали. Знову стали відроджуватися гасла і традиції 60-х років, зокрема масового добровільного праці. У 1987 р. в Гавані понад 400 тис. осіб безоплатно відпрацювали на будівництвах не менше 40 годин кожен.Кубинське керівництво наполягало на збереженні та зміцненні однопартійної політичної системи з монополією на владу Комуністичної партії як виражає інтереси всіх трудящих. Компартія спиралася на мережу масових організацій і була основою всієї політичної структури суспільства. Вона об'єднувала у своїх лавах на початку 90-х років понад 600 тис. комуністів. У 1986 р. комсомольська організація налічувала 600 тис. членів, Профцентр трудящих Куби-3 млн., комітети захисту революції - 6,5 млн. осіб. Майже поголовне залучення жителів острова через ці та інші організації, через виборні органи влади в економічну, соціальну та політичне життя країни при пануванні загальнодержавної власності на засоби виробництва розглядалася як справжнє народовладдя на противагу буржуазної представницької демократії, отстраняющий основні маси населення від реальної участі у владі. Насправді ж це була інтеграція всього народу в структури тоталітарного режиму з жорстко централізованим і бюрократизованим партійно-державним керівництвом. Опозиційна політична діяльність на острові була заборонена як ворожа народної влади. Незаперечним авторитетом і необмеженими повноваженнями верховного вождя революції продовжував користуватися глава партії, держави й уряду Фідель Кастро.