45. Необхідність регул. Платіжного бл., Економічна політика і платіжний баланс

Узагальнена оцінка екон. стану країни, ефективності її світогосподарських зв’язків здійснюється на підставі платіжного балансу, який скл. з метою розробки та запровадження обґрунтованої зовнішньоекон. Пол. країни, аналізу і прогнозу стану торг. та фін. ринків двосторонніх та багатосторонніх зіставлень, наукових досліджень тощо.

Динаміка даних платіжного балансу дає можливість простежити за розв. Зовн. Торг. даної країни ТП, визначити форми й обсяги іноз. Інв., з’ясувати стан її офіційних золотовалютних резервів і зовн. заборгованості. Платіжний баланс є 1 з осн. інструментів макроекономічного аналізу та прогнозування, формування податкової та грош.-кред. Пол., заходів з регул. Зовн. Торг., вн. Вал. ринку і вал. курсу.

Платіжним балансам притаманна неврівноваженість, яка проявляється в довготривалому і крупному деф. у 1 країн та занадто активному сальдо у інших, тому платіжний баланс здавна є 1 з об’єктів держ. регулювання.

В наукових колах продовжуються дискусії щодо питання про доцільність підтримання позитивного сальдо поточного рахунку. Це пов’язано з тим, що в багатьох країнах з перехідною екон. в період стабілізації з’явилась помітна тенденція до зб. доходу і зм. від’ємного сальдо поточного рахунку.

Мат. основою регул. платіжного балансу слугують: держ. Вл., в т.ч. офіційні золотовалютні резерви; зростання долі нац. дох., який перерозподіляється через держ. бюджет; безпосередня участь країни в міжнар. Екон. відн. як експортера капіталів, кредитора, гаранта, позичальника; регламентація зовнішньоекономічних операцій за допомогою нормативних актів і органів державного контролю.

Для країн в період реформування екон. в більшості випадків існ. дефіцит платіжного балансу, зростання валютних резервів і зб. рівня накопичень є 1 з умов макроекономічної стабільності.

Зм. дефіциту платіжного балансу в Україні та Росії відбувається переважно за рахунок зб. сальдо поточних операцій, а в таких країнах, як Польща, Угорщина, - за рах. Зб.я сальдо з капіталом і фінансовими операціями.

В Україні, де на початку перехідного етапу існ. Деф. платіжного балансу, особливого значення набуває проблема його врівноваження. Для досягнення екон. стабільності Україна осн. інструментом макроекон. Пол. обрала курсову політику, яка в останні роки спрямована на підтримку стабільності нац. валюти за умови позитивного сальдо поточного рахунку платіжного балансу. Враховуючи екон. стан країни, девальвація або ревальвацію можна застосовувати як тимчасові міри, які періодично змінюють одна одну, не порушуючи тенденцій курсової політики.

Найкращим джерелом фінансування дефіциту платіжного балансу є прямі іноземні інвестиції. Для країн Сх. Європи ств. привабливого інвестиційного середовища (нові технології, сучасний менеджмент, стабільна і передбачувана динаміка обмінного курсу) є першочерговим завданням, виконання якого дає змогу водночас фін-ти від’ємне сальдо поточного рахунку і стимулювати екон. зростання.

Обсяги прямих іноземних інвестицій, залучених в економіку України, перевищують такий же показник щодо країн Балтії, Словенії та Болгарії, наближаються до обсягів прямих іноземних інвестицій в економіки Словаччини та Румунії і є значно меншими від обсягів таких інвестицій в економіку Польщі, Чехії, Росії і Туреччини. За 9 місяців 2006 року чистий приплив прямих іноземних інвестицій в економіку України склав 3,7 млн. дол. США, що в 3,5 раза більше ніж за аналогічний період 2005 року.

При активному платіжному балансі держ. Регул. направлено на подолання небажаного активного сальдо. Зазвичай застосовується компенсаційне регулювання платіжного балансу, засноване на поєднанні 2 протилежних комплексів заходів: рестрикційних (кредитні обмеження, зокрема підвищення процентних ставок, заборона зростання грошової маси, імпорту товарів та ін.) та експансійних (стримування експорту ТП, руху кап.).

В пошуках джерел погашення дефіциту платіжного балансу пром. Розв. країни мобілізують кошти на світовому ринку кап-ів у вигляді кредитів банківських консорціумів, облігаційних позик

У зв’язку з активним залучення іноземних кредитів для балансування платіжного балансу зовнішня заборгованість стала глобальною проблемою.

Новим явищем стало міждержавне регулювання платіжного балансу з середини 70-х років. З підвищенням ролі зовнішніх факторів відтворення довготривала нерівновага платіжного балансу підсилює диспропорції в екон. окремих країн та в світовому госп. Тому передові країни розробляють методи колективного регул. платіжного балансу. До міждерж. засобів регул. платіжних балансів відносяться: узгодження умов держ. кредитування експорту, двобічні урядові кредити, короткостр. взаємні кредити центральних банків в національних валютах за угодами «своп», кредити міжнар. валютно-кредитних і фін. організацій, передусім МВФ, які використовує в тому числі і Україна.

Світовий досвід регулювання платіжного балансу свідчить про труднощі одночасного досягнення зовнішньої і внутрішньої рівноваги нац. економіки. Це підсилює 2 тенденції – партнерство і суперечність – у взаємовідносинах країн з активним і пасивним платіжним балансом.