- •Методика викладання української мови як педагогічна наука.
- •Наукові основи методики початкового навчання української мови.
- •Особливості сучасного звукового аналітико-синтетичного методу навчання грамоти: суть, прийоми звукового синтезу, прийоми звукового аналізу.
- •1.Утворити склад з двох звуків: [л], [а] – [ла], [л'], [а] – [л'а].
- •Короткий огляд історії методів навчання грамоти.
- •Добукварний період навчання грамоти: формування загальнонавчальних та загальномовленнєвих умінь, прийоми розвитку мовлення, джерела збагачення словника, формування фонетичного слуху.
- •Добукварний період: розвиток умінь здійснення мовного аналізу, підготовка руки дитини до письма.
- •Коло знань та умінь учнів на кінець добукварного періоду. Особливості структури уроків.
- •Букварний період навчання грамоти: основні мовні одиниці, система вивчення звуків та букв, коло знань та умінь учнів на кінець букварного періоду.
- •Структура уроку на ознайомлення з новою буквою.
- •Види робіт з письма у букварний період.
- •Структура уроку письма на вивчення нової букви.
- •Розвиток мовлення і мислення дітей на уроках навчання грамоти: удосконалення звуковимови, збагачення словникового запасу учнів, робота над реченням і зв’язним висловлюванням.
- •Післябукварний період навчання грамоти: основні завдання уроків читання та письма, особливості структури уроків.
- •Методи навчання граматики.
- •Етапи формування граматичного поняття.
- •Методика опрацювання елементів синтаксису (1-4 кл.).
- •Види вправ із синтаксису і пунктуації.
- •Методика опрацювання елементів лексики (1-4 кл.).
- •Види вправ з лексики.
- •Методика вивчення морфемної будови слова. Типи вправ.
- •Типи уроків вивчення граматичного матеріалу. Вимоги до сучасного уроку граматики.
- •Структура комбінованого уроку граматики.
- •Методика навчання орфографії: які орфограми вивчаються у початкових класах, методика роботи над орфографічним правилом.
- •Умови успішного формування орфографічних навичок.
- •Списування як орфографічна вправа.
- •Навчальні диктанти: їх види, методика проведення.
- •Орфографічний розбір і його види.
- •Читання як навчальний предмет, його завдання. Освітнє і виховне значення уроків читання.
- •Наукові засади методики читання в початкових класах.
- •Види читання. Якості читання.
- •Набуття умінь правильного читання.
- •Вироблення вмінь швидкого читання.
- •Вироблення навичок виразного читання.
- •Типи уроків класного читання. Робота над набуттям свідомого читання. Визначення мети уроку ознайомлення з новим твором.
- •Структура уроку ознайомлення з новим твором з пропонованими видами робіт.
- •Методика опрацювання оповідань. Система виучуваних оповідань в початкових класах.
- •Особливості роботи над казкою. Система виучуваних казок в початкових класах.
- •Особливості роботи над байкою. Система виучуваних байок в початкових класах.
- •Особливості роботи над віршем. Система виучуваних віршів в початкових класах.
- •Особливості роботи над науково-пізнавальними статтями. Система виучуваних науково-пізнавальних статей в початкових класах.
- •Другий тип уроку читання - урок узагальнення знань.
- •Робота над загадками, прислів’ями і скоромовками.
- •Мета і завдання позакласного читання. Зв’язок позакласного читання з класним.
- •Підготовчий етап позакласного читання(1клас): робота з дитячою книгою.
- •Особливості роботи на початковому етапі позакласного читання.
- •Основний і завершальний етапи позакласного читання.
- •Види переказів і методика їх проведення.
- •Методика складання тексту-опису, тексту-розповіді, тексту-міркування.
- •Оцінка якості уроку рідної мови. Вимоги до сучасного уроку рідної мови.
Орфографічний розбір і його види.
У процесі формування орфографічних умінь і навичок широко використовується орфографіч н и й розбір, який розглядається в методиці і як вид орфографічних вправ, і як методичний прийом, який допомагає співвідносити правописне правило з конкретним написанням. Він є проміжною ланкою між знанням правила і правописною навичкою. На етапі навчання діяти за правилом він спрямований на формування умінь свідомо використовувати знання з фонетики чи граматики для пояснення правописних явищ. На етапі перевірки допомагає вчителю з'ясувати, наскільки свідомо учні застосовують набуті знання на практиці.
Під час засвоєння орфографічного матеріалу використовують такі види орфографічного розбору, як фонетико-орфографічний і граматико-орфографічний.
Під час фонетико- і граматико-орфографічних розборів учні повинні виявити не тільки знання, а й уміння вживати потрібні терміни, висловлювати судження, доводячи їх правильність, тобто уміти будувати текст-міркування, що є найчастіше складнопідрядним реченням, у якому перша (головна) частина є твердженням орфографічного чи граматико-орфографічного факту, а друга (підрядна) — доведенням правильності того твердження.
Зазначені види орфографічного розбору застосовуються під час попереджувальних і пояснювальних диктантів. Вони використовуються на етапі перевірки таких видів списування, як списування з підкресленням орфограм, вставленням пропущених букв, зміною граматичних форм,
Фонетико-орфографічний розбір. Цей вид розбору використовується під час опрацювання фонетичних написань і за своєю методикою і суттю є частковим звукобуквеним розбором, оскільки під час нього аналізується не все слово, а лише орфограма. Так, у слові хлопець орфограмою є буква ь (м'який знак) після ц. Тому учень будує таке міркування: «У слові хлопець після букви ц вживається м'який знак для того, щоб передати на письмі м'якість звука [ц’]. Або: «У слові сім'я вживається апостроф, тому що після букв б, п, в, м, ф буква я позначає два звуки [йа]».
Складнішим видом розбору є граматико-орфографічний. Так, наприклад, щоб пояснити, чому одні іменники І відміни в орудному відмінку мають закінчення -ою, а інші -ею, -єю, учні повинні визначити: а) частину мови; б) рід, відміну, відмінок, число; в) основу слова; г) звернути увагу на кінцевий приголосний основи і в результаті зробити відповідне пояснення.
Хід розбору має бути таким (аналізується іменник у словосполученні замислився над задачею}:
задача — іменник жін. роду, однина, стоїть в орудному відмінку, має закінчення -ею, тому що кінцевий приголосний основи — шиплячий. А ми знаємо, що в орудному відмінку іменники І відміни з основою на шиплячий мають закінчення -єю.
У наведеному прикладі пропущено проміжні ланки аналізу: одразу названо частину мови (не поставлено питань до слова), одразу визначено рід іменника, відмінок (не поставлені відмінкові питання). На період застосування граматико-орфографічного розбору ці проміжні ланки мають бути вже автоматизованими, і під час граматико-орфографічного розбору учні називають лише найбільш значимі граматичні ознаки, що стосуються відмінкового закінчення.
Оскільки у початкових класах учні мають опанувати уміння повного фонетичного аналізу слова, очевидно, не слід побоюватись, що учні не зрозуміють різниці між фонетичною і графічною основою деяких слів. Так, у слові акація фонетичне закінчення — [а], а орфографічне — я: [акац'ійа], фонетична основа закінчується на [й].
Якщо такі випадки належним чином опрацьовані під час вивчення розділу «Будова слова», то для учнів не буде ніяких ускладнень при аналізі відмінкової форми -єю: якщо основа іменника І відміни закінчується на [й], то в орудному відмінку вимовляємо і пишемо закінчення -єю: акацією, конвалією.
Граматико-орфографічний розбір у поєднанні з фонетико-орфографічним застосовується під час опрацювання написань, що мають морфологічний характер. Наприклад: у слові весна ненаголошений голосний у корені. Добираємо перевірне споріднене. Таким словом є веснонька. Тепер у корені чітко вимовляємо звук [е]. Значить, у слові весна слід писати букву е.
Отже, під час фонетико- та граматико-орфографічних розборів, як і при граматичному, учні повинні уміти міркувати вголос. Ці уміння слід спеціально формувати, даючи зразки таких міркувань (вони можуть бути записані на дошці чи плакаті).