- •Методика викладання української мови як педагогічна наука.
- •Наукові основи методики початкового навчання української мови.
- •Особливості сучасного звукового аналітико-синтетичного методу навчання грамоти: суть, прийоми звукового синтезу, прийоми звукового аналізу.
- •1.Утворити склад з двох звуків: [л], [а] – [ла], [л'], [а] – [л'а].
- •Короткий огляд історії методів навчання грамоти.
- •Добукварний період навчання грамоти: формування загальнонавчальних та загальномовленнєвих умінь, прийоми розвитку мовлення, джерела збагачення словника, формування фонетичного слуху.
- •Добукварний період: розвиток умінь здійснення мовного аналізу, підготовка руки дитини до письма.
- •Коло знань та умінь учнів на кінець добукварного періоду. Особливості структури уроків.
- •Букварний період навчання грамоти: основні мовні одиниці, система вивчення звуків та букв, коло знань та умінь учнів на кінець букварного періоду.
- •Структура уроку на ознайомлення з новою буквою.
- •Види робіт з письма у букварний період.
- •Структура уроку письма на вивчення нової букви.
- •Розвиток мовлення і мислення дітей на уроках навчання грамоти: удосконалення звуковимови, збагачення словникового запасу учнів, робота над реченням і зв’язним висловлюванням.
- •Післябукварний період навчання грамоти: основні завдання уроків читання та письма, особливості структури уроків.
- •Методи навчання граматики.
- •Етапи формування граматичного поняття.
- •Методика опрацювання елементів синтаксису (1-4 кл.).
- •Види вправ із синтаксису і пунктуації.
- •Методика опрацювання елементів лексики (1-4 кл.).
- •Види вправ з лексики.
- •Методика вивчення морфемної будови слова. Типи вправ.
- •Типи уроків вивчення граматичного матеріалу. Вимоги до сучасного уроку граматики.
- •Структура комбінованого уроку граматики.
- •Методика навчання орфографії: які орфограми вивчаються у початкових класах, методика роботи над орфографічним правилом.
- •Умови успішного формування орфографічних навичок.
- •Списування як орфографічна вправа.
- •Навчальні диктанти: їх види, методика проведення.
- •Орфографічний розбір і його види.
- •Читання як навчальний предмет, його завдання. Освітнє і виховне значення уроків читання.
- •Наукові засади методики читання в початкових класах.
- •Види читання. Якості читання.
- •Набуття умінь правильного читання.
- •Вироблення вмінь швидкого читання.
- •Вироблення навичок виразного читання.
- •Типи уроків класного читання. Робота над набуттям свідомого читання. Визначення мети уроку ознайомлення з новим твором.
- •Структура уроку ознайомлення з новим твором з пропонованими видами робіт.
- •Методика опрацювання оповідань. Система виучуваних оповідань в початкових класах.
- •Особливості роботи над казкою. Система виучуваних казок в початкових класах.
- •Особливості роботи над байкою. Система виучуваних байок в початкових класах.
- •Особливості роботи над віршем. Система виучуваних віршів в початкових класах.
- •Особливості роботи над науково-пізнавальними статтями. Система виучуваних науково-пізнавальних статей в початкових класах.
- •Другий тип уроку читання - урок узагальнення знань.
- •Робота над загадками, прислів’ями і скоромовками.
- •Мета і завдання позакласного читання. Зв’язок позакласного читання з класним.
- •Підготовчий етап позакласного читання(1клас): робота з дитячою книгою.
- •Особливості роботи на початковому етапі позакласного читання.
- •Основний і завершальний етапи позакласного читання.
- •Види переказів і методика їх проведення.
- •Методика складання тексту-опису, тексту-розповіді, тексту-міркування.
- •Оцінка якості уроку рідної мови. Вимоги до сучасного уроку рідної мови.
Добукварний період навчання грамоти: формування загальнонавчальних та загальномовленнєвих умінь, прийоми розвитку мовлення, джерела збагачення словника, формування фонетичного слуху.
Процес навчання грамоти за звуковим аналітико-синтетичним методом ділиться на три періоди — добукварний, букварний та післябукварний. Кожен із них реалізує відповідні програмні вимоги. У добукварний період навчання грамоти реалізуються важливі навчально-виховні завдання з рідної мови, які носять підготовчий характер. Протягом першого місяця навчання, який відповідає добукварному періодові, у шестирічних першокласників необхідно виробляти найважливіші уміння й навички загальнонавчального характеру. Це передусім такі організаційні та загальномовленнєві уміння й навички: а) зосереджено слухати вчителя і однокласників; б) відповідати на запитання педагога; в) вчасно і правильно виконувати його завдання і розпорядження, висловлені не тільки в індивідуальному звертанні, а й ті, що мають фронтальний характер — спрямовані до всіх учнів класу; г) дотримуватись правильної постави за партою під час виконання різних робіт, особливо під час письма; д) уміння відібрати навчальне приладдя до уроку, розкласти його в належному порядку; е) тримати правильно ручку, олівець і зошит під час письма; є) дотримуватись єдиних вимог до оформлення письмових завдань. У цей період учитель підтримує і розвиває у дітей інтерес до шкільного навчання. Добукварна частина підручника з навчання грамоти (ілюстративний матеріал) дає значні можливості для вироблення у першокласників таких важливих загальнопізнавальних умінь, як виділяти в предметах певні ознаки, розрізняти їх за розміром, формою, кольором, знаходити між двома об'єктами однакові, схожі й різні ознаки зовнішнього характеру; зіставляти групи предметів за певною ознакою; уміння робити з допомогою учителя посильні висновки, узагальнення після виконаної роботи. Вправи на звуковий, складовий аналіз слів із застосуванням роздаткових навчальних посібників (фішок, карток), графічні вправи дають можливість для вироблення в учнів початкових контрольно-оцінних умінь: знайти помилку або недолік у виконаному завданні шляхом зіставлення його із зразком; словесне оцінювати свою роботу за орієнтирами, даними вчителем, вказуючи на позитивні її риси і недоліки; робити висновки про те, чого треба уникати при виконанні наступних завдань. Розвиток мовлення у добукварний період удосконалення звуковимови, збагачення, уточнення й активізацію словникового запасу дітей, удосконалення граматичної будови усного мовлення, роботу над культурою мовлення і спілкування. У цей період учитель знайомиться з індивідуальними особливостями мовлення дітей, від розвитку якого будуть значною мірою залежати їхні успіхи в навчанні з усіх інших предметів. Джерелами збагачення словникового запасу учнів на цьому етапі стають: сама навколишня дійсність, навчальний процес, ілюстративний матеріал букваря, наочні посібники, технічні засоби, які вчитель використовує у ході розповідей, бесід з учнями. Вже протягом першого місяця навчання мовлення дітей на уроці здійснюється у межах досить широкого кола тематичних груп: школа і шкільне навчання (назви шкільних приміщень, класне обладнання, навчальне приладдя — колективне та індивідуальне, види навчальної праці, елементи уроку й режиму навчального дня в цілому тощо); суспільно-політична лексика; лексика, пов'язана із суспільне корисною працею дорослих і дітей; види транспорту; рослини городу, саду, лісу; тварини — дикі і свійські; побутова лексика, пов'язана з ігровою діяльністю дітей тощо. У цей період словниковий запас першокласників активно поповнюється прикметниковими і дієслівними формами, а самі висловлювання стають більш повними, емоційними, яскравими. Кольорові предметні малюнки дають можливість навчати дітей аналізувати предмети за їх формою, розміром, кольором, добирати до них слова-ознаки, складати речення й короткі описи. Засвоювана лексика вводиться в словосполучення і речення. Учні користуються різними типами речень як за будовою (простими і складними), так і за метою висловлювання (розповідними, питальними і спонукальними). На початковому етапі в навчальному процесі переважає діалогічна форма мовлення (запитання — відповідь). Важливо, щоб учні вчилися не тільки відповідати, а й самостійно ставити запитання до вчителя, до товаришів по класу стосовно теми бесіди, аналізованого предмета, явища тощо. Поступово діалогічне мовлення чергується з монологічним, в учнів виробляється вміння будувати власні хоча й коротенькі, але зв'язні висловлювання. Матеріалом для них є ілюстрації (на дошці та в підручнику), народні казки, короткі вірші, потішки, загадки, скоромовки, прислів’я , які учні заучують напам'ять зі слів учителя, робота з дитячими книжками та журналами, екскурсії, перегляд кіно- та діафільмів, телепередач, ігрова діяльність дітей. Важливим завданням підготовчого періоду є вироблення в учнів фонетичного слуху, удосконалення їхньої звуковимови. Відомо, що слова сприймаються дошкільниками як єдиний неподільний звуковий комплекс без усвідомлення складових частин — звуків. Водночас уже в переддошкільному віці у дітей виявляється посилений інтерес до звукової сторони мовлення. Вони починають помічати однакові звуки і склади в словах, чути, яким звуком починається або закінчується слово, який звук найчастіше вимовляється у певній фразі, наприклад у скоромовці. Завдання вчителя — підтримати і цілеспрямовано розвивати цю природну зацікавленість дітей мовою взагалі та її звуковою стороною зокрема. Враховуючи складність звукових спостережень і розумових дій аналізу, синтезу, порівняння, класифікації із звуками мовлення, цю роботу в добукварний період слід організувати так, щоб вона протікала в ігровій формі, не призводила до перевтоми. Уся навчально-виховна робота з рідної мови з дітьми-шестилітками, як підкреслювала Н. К. Крупська, має ґрунтуватися на принципах гри-навчання, гри-виховання, оскільки в цьому віці гра для дітей — серйозна форма діяльності. Заняття, на яких діти оволодівають звуковою системою рідної мови, як ніякі інші, можна перетворити на цікаві вправи ігрового характеру. «Ніде гра не зливається так близько з ділом і трудом, як саме в фонетиці»,— стверджував відомий російський методист О. М. Пєшковський. У формуванні фонетичного слуху важливо не тільки зважати на слухові відчуття дітей, а й забезпечувати усвідомлення їх взаємозв'язку з мовленнєворуховими, так званими кінестетичними відчуттями. Важливо, щоб у роботі над важко засвоюваними звуками учні спиралися на елементарні знання про спосіб артикулювання цього звука. Тому в період навчання грамоти, крім прийому наслідування вимови, слід активно вдаватися до спостережень за артикулюванням окремих звуків. Звуки мовлення — це матеріал, який так само піддається спостереженням, як і інші явища навколишньої дійсності. Особлива необхідність у спостереженнях за способом вимовляння тих чи інших звуків з опорою на артикуляційні відчуття, які учні одержують від роботи мовленнєвих органів, виявляється з тими дітьми, мовлення яких формувалося у діалектному оточенні. Складність переходу на орфоепічне правильне вимовляння звуків пояснюється трудністю для дитини почути різницю між особисто вимовленим звуком і одержаним зразком, які в більшості випадків є близькими за місцем і способом творення. Наприклад, дзвінкий [д] і його «оглушений» варіант [т] в умовах західних говорів («літ» замість лід), м'який звук [ц’] і стверділий [ц], який вимовляється в кінці слів носіями північних говорів («хлопец»). Спостереження за роботою мовленнєвих органів під час вимовляння близьких за артикуляцією та акустичними властивостями звуків сприяють більш свідомому й активному засвоєнню фонетичної системи рідної мови, дають можливість не тільки чути ці звуки, а й контролювати їх творення, удосконалювати звуковимову, загострювати фонетичний слух. Застосування прийому спостережень за артикулюванням звуків помітно підсилює розвивальний характер процесу навчання грамоти. Для проведення таких спостережень уже в добукварний період слід ознайомити учнів з найголовнішими мовленнєвими органами; губами, зубами, язиком (передньою, середньою і задньою частинами язика), твердим піднебінням. Приклавши до шиї кінчики пальців (пучки), учні можуть відчути дрижання голосових зв'язок під час вимовляння голосних і дзвінких приголосних, а також відсутність такого дрижання під час вимовляння глухих приголосних звуків. Виконуючи вправи на звукові спостереження, звуковимову та аналіз, необхідно забезпечити, щоб предметом дитячої діяльності були не тільки найпоширеніші звуки, а й такі, що є менш частотними в українському мовленні, наприклад: [ц], [ц’], [г], [дз], [дз'], [дж], [ф], [х].