- •Формулювання озлп.
- •2,3 Форми запису задачі лінійної оптимізації.
- •4. Геометрична інтерпретація області припустимих рішень озлп.
- •6) Аналіз моделей на чутливість.
- •7. Симплекс-метод. Сутність методу. Основні поняття. Алгоритм.
- •9. Поняття двоїстості (економічна постановка двоїстої задачі).
- •11. Основні теореми двоїстості задач та їх економічний зміст.
- •13) Транспортна модель.
- •14. Визначення опорного плану (метод мінімального елементу, метод північно-західного кута, метод апроксимації Фогеля).
- •16. (13) Транспортні задачі, які мають ускладнення в їх постановці.
- •17) Постановка Задач нелінійного програмування.
4. Геометрична інтерпретація області припустимих рішень озлп.
Функція
L = сjхj (1)
називається цільовою функцією (або лінійною формою) задачі лінійного програмування (ЗЛП), а умови
аijхj bi; (i=1,m; j=1,n), xj 0 (2)
-- обмеженнями задачі ЛП.
Загальною задачею ЛП називається задача, що перебуває у визначенні мінімальної або максимальної величини функції (1) при виконанні умов (2).
Таким чином, треба знайти такі х1 і х2, які задовольняють нерівностям і перетворюють у максимум цільову функцію L.
Будемо зображувати пару значень змінних точкою з координатами x1, x2 (рис. 1). Оскільки змінні х1, х2 повинні бути більше нуля, припустимі їхні значення лежать тільки вище осі Ох1, (на якій х2 = 0) і правіше осі Ох2 (на якій х1 =0). Це відзначимо штрихуванням, що позначає «припустиму» сторону кожної осі.
Тепер побудуємо на площині х10х2 область припустимих рішень або переконаємося, що її не існує. Рішенням кожної нерівності є на півплощина, що обмежує область припустимих рішень задачі. Покладемо в першому рівнянні х1 = 0, отримаємо рівняння прямої лінії, перша точка якої
Отримана область є областю припустимих рішень, тобто будь-яка точка області задовольняє нерівностям-умовам, і називається припустимим планом. Зазначимо, що цих рішень - нескінченна множина, тому що будь-яка пара значень вільних перемінних, узята з ОДР, «підходить».
Очевидно, що цільова функція L обертається в максимум в одній з вершин отриманого многокутника. Для визначення цієї вершини геометричним методом побудуємо градієнт цільової функції вектор grad
Частные случаи решения:
1) альтернативное решение – такое решение, при котором цф достигает макс или мин значения не в одной точке, а на целом множестве точек. Решение получаем в виде отрезка, ограниченного двумя вершинами многогранника и ответ записываем в виде:
2) неограниченное решение – возможно при неограниченной ОДР ( )
Замечание: при неограниченной ОДР цф не всегда неограниченна, может существовать конечный максимум.
Теорема: Если ЗЛП имеет опт. решение, то цф достигает своего экстремального значения в одной из вершин ОДР.
5.Геометрична інтепретація ОЗЛП для випадку n=2. Графическая интерпретация возможна для ЗЛП, модель которой содержит 2, максимум 3 переменные. Для задач большей размерности геом. интерп. дается обобщением полученных свойств. Рассмотрим частный случай, когда n=2. Ограничения задачи тогда в общем виде записывается такой с-мой:
Рассмотрим отдельно ограничение равенства: .
Равенство с 2 переменными представляет собой прямую, её можно построить по 2 точкам.
Ограничение-неравенство: – полуплоскость, которая отображается соотв. прямой и может быть определена, например методом контрольной точки. Если с-ма ограничений совместна, то пересечение полуплоскостей образует некоторую общую область, которая называется ОДР задачи, каждая точка этой области может быть решением задачи.
ОДР может быть многоугольником, отрезком, точкой, а так же неограниченной многоугольной областью.
Имеет место такое свойство ОДР: если любые 2 точки ОДР ЗЛП соединить отрезком, то но будет полностью лежать в данном множестве. Такие множества называются выпуклыми.
Для n=2 линии уровня имеют вид и представляют собой семейство параллельных прямых , каждой из которых соотв. определенное значение цф
Используя графич. интерпретацию задачи, процесс поиска опт. решения может быть осуществлен такими этапами: 1) по ограничениям задачи строится ОДР; 2) строятся линии уровня цф, которые задаются так: ; 3) определяется направление возрастания (убывания) цф; 4) Передвигая линии уровня в направлении возрастания, определяют точку минимума как первую точку касания линии уровня и ОДР и точку максимума как последнюю.