17.Особливості роботи керівників з технологічної точки зору.

З технологічної точки зору діяльність керівника має ряд особли­востей:

в умовах централізації прийняття рішень різко зростає обсяг ін-ції, зменшується час на обдумування й аналіз, збільшуються складності комплексного урахування всіх даних;

велика доля поточних задач («плинність»), які заважають зосере­дити увагу на стратегічні цілі;

технологія роботи не враховує ролі організаційної поведінки, впли­ву зовнішнього середовища, психологічних аспектів прийняття рішень;

в процесі діяльності переважають прийоми, обумовлені звичками, досвідом, традиціями та іншими обставинами, які важко піддаються формалізації;

під час прийняття рішень керівник не завжди в змозі описати чи представити повну уявну модель ситуації, а користується лише дея­кими фрагментами її;

діяльність керівника в значній мірі залежить від темпераменту і стилю керівництва, від глибини розуміння причин і наслідків вираз­ності представлення взаємозв'язків, обсягу наявної ін-ції.

Перелічені особливості роботи керівника повинні бути враховані при розробці комп'ютерних систем підтримки прийняття рішень, зок­рема при виборі методологічної бази і створенні користувацького інтерфейсу.

18.Нормативні моделі підтримки управлінських рішень.

Нормативна (або перспективна) модель рішення призначена для пошуку бажаного стану об'єкта чи системи. Напрямок, який зай­мається розробкою і використанням нормативних моделей, нази­вається форматизованою теорією прийняття рішень або теорією вибо­ру. Його суть — концентрація зусиль на процедурі вибору рішення, пошуки оптимального рішення, тобто найкращого із можливих при певних початкових умовах. Цей напрямок в широкому обсязі викори­стовує методи і принципи математики, логіки і статистики.

Модель рішення в нормативній теорії рішень є моделлю замкнутого типу. ОПР здійснює вибір, знаючи наперед множину використовува­них альтернатив з відповідними наслідками; систему пріоритетів, яка дозволяє упорядковувати варіанти дій на основі корисності їх резуль­татів для цієї особи; критерій вибору. В нормативних (кількісних) мо­делях критерій вибору може мінятися в залежності від числа й імовірності появи виділених станів реальних об'єктів. Ці моделі можна використовувати також в умовах упевненості, ризику і невпевненості. За умов упевненості ОПР знає всі можливі значення змінних керуван­ня і може впевнено визначити стан, який наступить з імовірністю, рівною одиниці. Тому критерій вибору являє собою корисність прий­нятого рішення. Якщо рішення приймається за умов ризику, то кри­терієм може виступати очікувана корисність результату.

19.Дескриптивні (описові) моделі підтримки упр-х рішень.

Описова модель призначена для описання і пояснення спос-тережуваних факторів або прогнозу поведінки об'єктів на відміну від нормативної моделі, яка передбачає знаходження бажаного (напр., оптимального) стану об'єкта. Побудова дескр-х моделей рішення пов'язана з тим, що на хід пр-су прийняття рішень впливають ряд обставин, зокрема: тип проблеми рішення і риси ситу­ації рішення; складність і часовий горизонт проблеми; ступінь невпев­неності відносно варіантів і результатів рішень; вплив часу на про­блемну ситуацію; хар-тики оточення вибору рішення в обсязі розділення компетенцій, мотиваційні аспекти, спосіб ф-ціон-ня ІС, формула упр-ня; хар-ки ОПР — кваліфікація, знання, досвід, здатність розуміння і аналізу проблем­них ситуацій, персональні особливості або посада, яку займає особа в орг-ції.Дії ОПР при створені дескриптивних моделей можна охаратеризу-вати такими ознаками: вибір ідеальної цілі, потім визначення норм, законів і принципів наближення, а' в кінці перегляд кількості альтер­натив і прийняття рішення, не обов'язково оптимального, але з певною мірою задовольняючого вимогам і цілям. Описове моделювання більш за все відповідає слабоструктурованим і неструктурованим проблемам. В контексті створення моделей підтримки прийняття рішень ці про­блеми мають ряд особливостей: немає гарантії, що приймаючий рішення навчається на базі досвіду; зміна умов і обмежень приводить до того, що минуле не завжди може бути використане в майбутньому; описовий характер моделей спричиняє тому, що ці моделі бувають не­ясні. неточні, неоднозначні і потім трактуються в практиці управління як «академічні», «надуманні»; в деяких випадках виникає необгрунто­ване ускладнення простих питань.