2. Рейтингові оцінки діяльності банків.

Рейтингова оцінка діяльності комерційного банку являє собою комплексну систему вимірювання кредитоспроможності банків або так звану надійність комерційних цінних паперів банку, інвестиційну надійність банку,страхову надійність, і базується на фінансових показниках роботи банку та даних балансу.

Під час проведення узагальнюючої оцінки (рейтингу) банку необхідно використовувати стандартизовану систему, за допомогою якої аналізуються основні показники фінансового стану банку. Такою є загальновідома система «CAMEL», на базі якої визначається рейтинг комерційних банків України.

«С» (Capital adequacy) – адекватність капіталу; оцінка капіталу банку з погляду його достатності для захисту інтересів вкладників;

«A» (Asset quality) – якість активів; можливість забезпечення повернення активів, а також вплив проблемних кредитів на загальний фінансовий стан банку;

«М» (Management) – менеджмент; оцінка методів управління банківської установи з урахуванням ефективності її діяльності, порядку роботи, методів контролю і виконання встановлених законів і правил;

«Е» (Earnings) – надходження або рентабельність; оцінка рентабельності банку з погляду достатності його доходів для перспектив розширення банківської діяльності;

«L» (Liquidity) – ліквідність; система визначає рівень ліквідності банку з погляду її достатності для виконання як звичайних, так і непередбачених зобов’язань.

Сьогодні, крім рейтингової оцінки за системою CAMELS, виділяють вісім самостійних рейтингових методик, зокрема методика Кромонова та методика Euromoney.

Розрахунок рейтингової оцінки за методикою Кромонова включає в себе три етапи. На першому етапі проводиться визначення абсолютних параметрів на основі балансу, на другому – обчислення параметричних коефіцієнтів, на останньому – розрахунок поточного індексу надійності.

Методика Euromoney була розроблена Асоціацією комерційних банків Латвії на базі методики розрахунку рейтингу ефективності банків Euromoney із заміною якісних факторів на показники достатності капіталу, величини балансового капіталу та активів.

Відомою є і методика рейтингової оцінки надійності банку, запропоновану О.Б. Ширінською, яка була впроваджена в практику вироблення лімітної політики “Кредитімпекс Банку”. Зміст лімітної політики полягає в тому, що жоден банк не почне працювати зі своїм банком - контрагентом, доки не прорахує на нього ліміт. Ліміт показує, на скільки банк довіряє своєму партнерові, наскільки він готовий ризикувати і розміщувати у нього свої активи. Чим більше лімітів банк отримує на себе від своїх банків - колег, тим вищою вважається надійність і сталість його фінансового становища.

3. Інвестиційні операції банків з цінними паперами.

Операції банків з цінними паперами - це операції з придбання, продажу, розміщення, випуску, обігу та погашення цінних паперів.

Комерційні банки України мають право здійснювати практично всі операції, пов'язані з цінними паперами.

Банки виступають на ринку цінних паперів як емітенти акцій (для поповнення власного капіталу) і інвестори державних цінних паперів.

Комерційні банки з метою одержання прибутку проводять активні операції з цінними паперами. Під активними операціями з цінними паперами мається на увазі вкладення вільних грошових ресурсів у цінні папери.

Такі вкладення можуть мати довгостроковий (вкладення коштів на довгостроковий період із метою одержання контролю над підприємством і/або одержання прибутку у вигляді дивідендів за цінними паперами) та короткостроковий (одержання прибутку за короткий час від коливання курсів на пінні папери) інвестиційний характер.

Довгострокові та короткострокові операції банків з цінними паперами разом складають портфель цінних паперів банка, який складається з:

а) цінні папери, які обліковуються в торговому портфелі;

б) цінні папери в портфелі банку на продаж;

в) цінні папери в портфелі банку до погашення:

г) інвестиції в асоційовані та дочірні компанії.

Однак для всіх видів цінних паперів головними чинниками інвестиційної діяльності комерційних банків є: очікуваний дохід від інвестування та ризик проведення інвестиційних операцій.

Від операцій з цінними паперами банк може отримати різні види доходу, зокрема: процентний, торговельний, дивідендний та від участі в капіталі .

- Процентний дохід банк може отримати від операцій з цінними паперами в торговому портфелі банку, в портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення,

- торговельний від операцій з цінними лише в торговому портфелі банку,

- дохід у вигляді дивідендів - від операцій з цінними паперами в торговому портфелі та портфелі на продаж;

- дохід від участі в капіталі та від інвестицій в асоційовані та дочірні компнії .

Виділяють два основних види банківських інвестиційних операцій на фондовому ринку:

- виконання угод купівлі-продажу цінних паперів від свого імені та за свій рахунок;

- купівля цінних паперів з метою утримання їх у своєму розпорядженні строком більше ніж 1 рік.

Окремим видом договору можна виділити договір довірчого управління.

Банк здійснює інвестиції з метою досягнення:

- безпеки вкладень;

- доходності операції (інвестиції);

- ліквідності;

- зростання капіталу.

Під безпекою вкладень розуміють їх незалежність від зміни кон'юнктури на фондовому ринку і стабільність отримання доходу.

Проте потрібно також зазначити, що законодавством встановлені певні межі інвестування банків в цінні папери. Так, встановлено норматив інвестування, який характеризує використання власних коштів банками для придбання акцій акціонерних товариств, підприємств та недержавних боргових зобов'язань.

- норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11)

- норматив загальної суми інвестування (НІ2).

Це обмежує інвестиційні можливості банку