7. Формування депозитних ресурсів банку

Головним джерелом банківських ресурсів є залучені кошти. Депозитні ресурси відносяться до залучених джерел формування ресурсів банку і являють собою тимчасово вільні кошти фізичних та юридичних осіб (залишки на поточних рахунках різних видів клієнтів, кошти на вкладних (депозитних) рахунках до запитання та строкових)

Існують два джерела формування депозитних ресурсів: кошти на вкладних (депозитних) рахунках клієнтів, залишки на поточних рахунках клієнтів. Тому операції, пов’язані з їх залученням називаються депозитними.

Депозитні операції - це операції із залученням вартостей в різних формах на депозитні рахунки. Метою, яких є залучення коштів для подальшого розміщення в активні операції та для поповнення ліквідності з метою розрахунків за забов’язаннями.

Під час здійснення депозитної операції виконуються наступні облікові операції:

1) відкриття і реєстрація депозитного рахунку;

2) облік операцій щодо залучення коштів на депозит;

3) облік операцій з вилучення коштів з депозиту;

4) нарахування відсотків за депозитом і операції щодо їх сплати

клієнтам;

5) облік операцій щодо повернення коштів з депозиту та закриття

депозитного рахунку

Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

Особливість депозиту полягає в його двоїстій природі. Для вкладника депозит є потенційними грошима, які він може пустити в обіг. Але в той же час “банківські гроші” приносять доход у вигляді процентів. Тобто, з одного боку – це грошові ресурси, а з іншого – це капітал, що приносить прибуток.

Є декілька класифікацій депозитів:

1. За видом та статутом вкладника

• юридичних та фізичних осіб,

• резидентів і нерезидентів.

2. За терміном вкладу:

• Депозити до запитання

• Строкові

3. за категоріями депонентів:

• депозити суб’єктів господарської діяльності;

• депозити фізичних осіб;

• депозити банків.

4. за способом оформлення:

• іменні депозити;

• депозити на пред’явника.

5. за строками використання:

• депозити до запитання;

• депозити на визначений строк (строкові);

• ощадні вклади.

8. Міжнародні операції комерційних банків.

Міжнародні фінансові операції – це операції з фінансовими активами, якими обмінюються суб'єкти різних країн з метою використання переваг глобалізації світової економіки. Такі операції здійснюються з метою надання та споживання фінансових послуг. До них належать послуги банківських установ, страхових компаній, проведення операцій з емісії цінних паперів та ін.

До основних напрямів проведення міжнародних фінансових операцій належать:

– проведення валютних операцій;

– залучення іноземних інвестицій;

– мобілізація іноземних кредитів;

– проведення страхування за участю іноземних страхових компаній;

– надання фінансової допомоги.

Такі операції здійснюються з використанням різних форм міжнародних розрахунків, найважливішими з яких є: інкасо, акредитиви та банківські перекази.

Зовнішньоекономічна діяльність здійснюється з використанням таких операцій:

– експорту та імпорту товарів, капіталів і робочої сили;

– надання послуг іноземним суб'єктам (виробничих, транспортних, страхових, консультаційних, посередницьких, агентських, консигнаційних, управлінських, туристських, аудиторських та ін.);

– розвитку кооперації з іноземними суб'єктами (наукової, технічної, виробничої, учбової та ін.);

– операцій з фінансовими інструментами;

– надання кредитів та проведення розрахункових операцій;

– спільної підприємницької діяльності;

– обміну нематеріальними об'єктами власності (ліцензіями, патентами, ноу-хау, торговельними марками та ін.);

– організації виставок, аукціонів, торгів, конференцій;

– товарообмінних (бартерних) операцій;

– організації орендних та лізингових операцій;

– придбання, продажу та обміну валютних цінностей;

– проведення роботи фізичними особами на контрактній основі (в Україні і за її межами);

– інших видів операцій.

Міжнародні розрахунки – це система виконання грошових вимог і зобов'язань, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на основі обміну відповідними об'єктами. Це розрахунки за експортно-імпортними операціями, що супроводжують рух капіталів, за потоками інвестицій, за формуванням резервів та ін. Міжнародні розрахунки можуть проводитися як в готівковій, так і в безготівковій формах.

У світовій практиці використовують такі форми міжнародних розрахунків:

– інкасо;

– акредитиви;

– банківський переказ;

– векселі;

– банківська гарантія;

– бартер (взаємна передача товарів, послуг);

– інші форми.

Міжнародні фінансові операції проводяться згідно з умовами валютного регулювання, здійснення митних платежів та оподаткування, установлених законодавством країни та міжнародними угодами. Валютним регулюванням установлюються умови проведення фінансових операцій резидентів та нерезидентів з використанням національної та іноземних валют. До таких умов, зокрема, належать: порядок установлення валютних курсів, придбання та використання іноземної валюти, відкриття та використання валютних рахунків в іноземних та , вітчизняних банках, створення і використання валютних фондів, організації торгівлі валютними цінностями та ін.