- •10. Поняття та види адвокатської діяльності.
- •11. Форми організації адвокатської діяльності.
- •12.Правовий статус адвокатських об’єднань, принципи їх діяльності та порядок реєстрації.
- •13. Принципи організації та діяльності адвокатури.
- •14.Принцип верховенства права в адвокатській діяльності.
- •15. Принцип незалежності та взаємовідносини між адвокатурою та органами влади й управління.
- •18. Принципи гуманізму та демократизму в адвокатській діяльності.
- •19.Кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури як органи адвокатського самоврядування, їх завдання, структура та порядок утворення.
- •20. Повноваження кдка.
- •21.Атестаційна палата кдка.
- •22.Дисциплінарна палата кдка.
- •23.Завдання, порядок утворення та склад вкка.
- •24. Повноваження вкка.
- •25.Розгляд скарг та процедура прийняття рішень на засіданнях вкка.
- •26.Спілки та асоціації адвокатів
- •27.Спілка адвокатів України,їх формування та компетенція. Все
- •28.Членство в Спілці адвокатів України. Це
- •30. Вимоги до адвоката. Набуття статусу адвоката
- •31. Помічник адвоката, його правове положення
- •32.Професійні права та обов’язки адвоката.
- •33.Соціальні права та обов’язки адвоката та його помічника.
- •35.Безоплатна правова допомога
- •1. Низький рівень якості безкоштовних правових послуг
- •2. Недостатнє фінансування безоплатної правової допомоги
- •3. Недосконале правове регулювання надання адвокатами безоплатної правової допомоги:
- •4. Відсутність Закону „Про безоплатну правову допомогу”
- •36.Угода про надання правової допомоги.
- •37.Гарантії адвокатської діяльності.
- •38. Поняття та види дисциплінарної відповідальності адвоката.
- •39.Дисциплінарне провадження в адвокатурі.
- •40.Підстави та порядок припинення адвокатської діяльності.
- •41. Поняття адвокатської етики
- •43. Основні принципи адвокатскої етики.
- •44.Незалежність як принцип адвокатської етики.
- •45. Дотримання законності як принцип адвокатської етики.
- •47.Конфіденційність як принцип адвокатської етики.
- •48.Компетентність та добросовісність адвоката.
- •49.Чесність та порядність в адвокатській діяльності.
- •51.Культура поведінки адвоката.
- •52. Обмежене рекламування дія-ті адвокатів як принцип адвокатської етики.
- •53. Етика взаємовідносин адвоката з судом та колегами.
- •54.Дотримання норм адвокатської етики в громадській, науковій та публіцистичній дія-ті адвоката.
- •55.Захисник у кримінальній справі.
- •56. Захисник у кримінальній справі
- •57.Прийняття адвокатом доручення на ведення кримінальної справи.Запрошення адвоката.Призначення адвоката-захисника.
- •58.Допуск адвоката-захисника до участі в справі, порядок підтвердження повноважень.
- •59.Відмова адвоката від прийняття захисту та відмова від вже прийнятого захисту.
- •60.Обставини, що виключають участь адвоката у якості захисника.
- •61. Відмова від захисника та відмова від захисту.Заміна захисника.
- •63. Формування правової позиції захисника по справі
- •64. Поняття законних інтересів обвинуваченого, його особистих та майнових прав.
- •65.Участь адвоката у дізнанні та на досудовому слідстві.
- •66.Заявлення клопотань слідчому. Подання скарг прокурору та до суду.
- •67.Діяльність адвоката-захисника з доказування. Межі участі захисника в реалізації завдань кримнального судочинства
- •68.Права й обов’язки адвоката-захисника в суді 1-ої інстанції.
- •69.Участь адвоката захисника у дослідженні доказів в суді 1-ої інстанції
- •70.Виступ захисника в суд дебатах,їх зміст та форма
- •71.Подання адвокатом-захсником зауважень на протокол судового засідання.
- •72.Апеляційне оскарження вироку суду, його особливості при розбіжності позицій адвоката і підзахисного.
- •73.Участь адвоката-захисника у касаційному провадженні з кримінальної справи.
- •74.Адвокат-захисник при перегляді судових рішень з кримінальних справ всу.
- •76.Процесуальні умови участі адвоката в якості представника у кримінальній справі.
- •77.Обставини, що виключають участь адвоката як представника.
- •78.Повноваження адвоката-представника потерпілого на досудовому слідстві та в судовому розгляді кримінальної справи.
- •79.Особливості участі адвоката-представника потерпілого у справах, що порушуються не інакше як за скаргою потерпілого.
- •80.Представництво адвокатом інтересів цивільного позивача або цивільного відповідача ,його права та обов’язки.
- •82.Адвокат як представник інтересів фіз. Та юрид. Осіб у цивільному процесі, порядок підтвердження повноважень.
- •85.Складання позовної заяви, її форма та зміст,порядок подання.
- •86.Дії адвоката-представника позивача з вжиття судом заходів по забезпеченню позову.
- •87.Особливості представництва адвокатом інтересів відповідача.
- •89.Процесуальні права та обов’язки адвоката-представника при розгляді цивільної справи в суді 1-ої інстанції.
- •90.Адвокат-представник в апеляційному провадженні з цивільних справ.
- •91.Участь адвоката у касаційному розгляді цивільної справи.
56. Захисник у кримінальній справі
Конституція України проголошує, що підозрюваний, обвинувачений чи підсудний мас право на захист (ч 2 ст. 63). Забезпечення обвинуваченому цього права с однією з основних засад судочинства (п. 6 ч. З ст. 129). Для забезпечення права на захист від обвинувачення в Україні діє адвокатура (ч. 2 ст. 59). В Конституції України також закріплено принцип презумпції не винуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки ЇЇ вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ч. 1, 2 і 3 ст. 62).
Підозрюваний — lie особа, яку затримано за підозрою у вчиненні злочину або до якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого (ч. 1 ст. 43 КПК).
Обвинувачений — це особа, щодо якої є досить доказів, які вказують на вчинення нею злочину, і на цій підставі слідчим винесено постанову про притягнення її як обвинуваченого (ч. І ст. 43 КПК). Після віддання до суду обвинувачений називається підсудним, а після винесення вироку — засудженим або виправданим.
Право вказаних осіб на захист включає як право захищатися від підозри чи обвинувачення, так і право на захист своїх особистих і майнових інтересів. Функція захисту виникає одночасно з функцією обвинувачення і здійснюється паралельно з нею на всіх етапах руху кримінальної справи, поки існує обвинувачення.
Функцію захисту від підозри й обвинувачення здійснюють підозрюваний, обвинувачений, підсудний і засуджений (надалі для стислості ми будемо говорити переважно про обвинуваченого), їх захисник, громадський захисник, а також цивільний відповідач та його представник. Це — сторони захисту.
Обвинувачений заінтересований в тому, щоб не бути: притягнутим до кримінальної відповідальності і засудженим, якщо він є невинним, або за більш тяжкий злочин, ніж той, який дійсно вчинив; без встановлених законом підстав підданим арешту та іншим заходам процесуального примусу; підданим несправедливому покаранню, тобто такому, яке призначено без врахування характеру і ступеня суспільної небезпечності вчиненого злочину, особи винного й обставин справи, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність; обмеженим у правах, наданих законом; щоб була надана можливість реалізувати ці права і були забезпечені його особисті і майнові права. Це — законні інтереси обвинуваченого, вони включаються в його право на захист у кримінальному процесі.
Забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист полягає в тому, що закон: наділяє їх як учасників процесу такою сукупністю процесуальних прав, використання яких дозволяє їм особисто захищатися від підозри чи обвинувачення у вчиненні злочину, обстоювати свої законні інтереси; надає згаданим особам право скористатися юридичною допомогою захисника;
Найбільш ефективним засобом забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист t участь захисника в кримінальному процесі, оскільки через юридичну необізнаність, а також психологічний шок, стан пригніченості, викликані фактом затримання, пред'явлення обвинувачення і засудження, вони неспроможні самі повністю реалізувати свої процесуальні права, особливо тоді, коли перебувають під вартою, тобто в ізоляції.
Закон визнає участь захисника при провадженні дізнання, попереднього слідства і в розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції обов'язковою, крім випадків добровільної відмови підозрюваного, обвинуваченого і підсудного від захисника (ст. 45 КПК), причому є випадки, коли добровільна відмова від захисника не може бути прийнята (ч. З ст. 46 КПК).
Як захисники до участі в кримінальних справах допускаються особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, а за згодою підсудного — і близькі родичі, опікуни або піклувальники (ч. 1 ст. 44 КПК). На практиці захисниками ? переважно адвокати.
Закон передбачає участь захисника в справі за угодою і за призначенням.
Захисник за угодою запрошується підозрюваним, обвинуваченим чи підсудним, його законними представниками, родичами або іншими особами за його дорученням або на їх прохання (ч. 1 ст. 47 КПК)