70.Виступ захисника в суд дебатах,їх зміст та форма

Судові дебати — самостійна частина судового розгляду, в якій сторони в промовах та репліках оцінюють обставини, встановлені в ході судового слідства, виходячи зі своїх позицій, підбивають підсумок судового слідства. Вони аналізують і оцінюють досліджені в суді докази, спираючись на дані судового слідства, обґрунтовують свої висновки з питань, що підлягають вирішенню судом. Кожна із зацікавлених сторін обґрунтовує і відстоює свою позицію по справі. остановлення законного й обґрунтованого рішення суду.Правом брати участь в судових дебатах наділені: прокурор, потерпілий і його представник, цивільний позивач, цивільний відповідач або їх представники, захисник, підсудний. Послідовність виступів сторін у судових дебатах передбачена у ч. 2 ст. 318 КПК. Суд не має права обмежити тривалість виступу у судових дебатах певним часом, але головуючий вправі зупинити виступ, якщо промова виходить за межі справи, що розглядається (ч. 4 ст. 318 КПК).

Після проголошення промов у судових дебатах сторони можуть виступити один раз з реплікою. Репліка — відповідь, заперечення одного учасника судових дебатів на заяву іншого, зроблену в судовій промові чи репліці. Захисна промова адвоката, а саме її переконливість базується на чотирьох визначальних моментах :що говорити; як говорити; кому говорити; хто говорить.

У ст. 266 КПК України зазначено, що «захисник бере участь у судових дебатах, висловлюючи суду свою думку про значення перевірених доказів у справі, про наявність обставин, які виправдовують підсудного чи пом’якшують його відповідальність, а також свої міркування з приводу застосування кримінального закону та міри покарання». Таким чином вже у самій нормі закону достатньо повно окреслене коло питань, що повинні бути проаналізовані захисником у своїй промові в ході судових дебатів.

Будь-яка захисна промова обов’язково повинна містити такі складові частини: вступ; встановлення фактичних обставин справи, аналіз та оцінка доказів; обґрунтування кваліфікації злочину; характеристика особи підзахисного; міркування про цивільний позов та про міру покарання; заключна частина.

Вступна частина захисної промови повинна підготувати слухачів (суддів, народних засідателів, присяжних) до сприйняття тих фактів та тієї правової позиції, в яких захисник хоче переконати судову аудиторію. Саме тому не викликає належної уваги та довіри промова, яка розпочинається або з повторення формули обвинувачення, або із загально відомих висловів чи шаблонів. Чим більше «авторським» буде вступ, тим скоріше захисникові вдасться привернути увагу до своїх міркувань.

Аналізуючи фактичні обставини справи та наявні в справі докази, що підтверджують чи спростовують висунуте підзахисному обвинувачення, захисник завжди повинен пам’ятати про свій обов’язок діяти тільки на користь законних інтересів свого підзахисного, відстоюючи його права. Не можна визнати правильним та ефективним кроком захисника його висловлювання щодо доведеності вини підзахисного. Фактично це було б відмовою від підтримання захисту та переходом на бік обвинувачення. Захисник в будь-якому разі, повинен знайти можливість спростувати чи хоча б пом’якшити доводи обвинувачення. І це можливо зробити тільки послідовно та ґрунтовно піддаючи дослідженню доводи сторони обвинувачення та висуваючи свої версії перебігу подій, підкріплюючи їх доказовою базою захисту.

Безумовно, захисникові треба орієнтуватись на окреслений кримінально-процесуальним законом предмет доказування (ст 64 КПК):

• подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); винність підсудного у вчиненні злочину і мотиви злочину;

• обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу підсудного, пом’якшують та обтяжують покарання;

• характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розміри витрат закладу охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння;

• причини і умови, які сприяли вчиненню злочину.

Особливу увагу захисник може приділити таким найчастіше спірним моментам, як наявність події злочину, характер вини та мотивів, наявність причинного зв’язку між діянням та наслідками, обставини справи, що пом’якшують відповідальність.

Логічно виходячи з аналізу фактичних обставин справи, захисник може перейти до обґрунтування помилок при кваліфікації дій підзахисного, якщо вони були припущені стороною обвинувачення. При цьому безумовно необхідно, використовуючи чіткі юридичні формулювання та посилання на закон та судову практику, дати оцінку об’єкта, об’єктивній стороні, суб’єкта та суб’єктивній стороні скоєного діяння. Висуваючи свою точку зору щодо кваліфікації діяння підзахисного, захисник повинен заздалегідь прорахувати можливі судові рішення, щоб не погіршити становища свого клієнта.

Окремо треба звернути увагу захисникові на процесуальні порушення, якщо вони були допущені в ході досудового слідства. Це і законність порушення кримінальної справи, і факти порушення права на захист, й інші порушення кримінально-процесуального закону, що призвели чи могли призвести до неправильного розгляду та вирішення кримінальної справи.

Одним із найефектніших питань, які порушує захисник у своїй промові, є питання, пов’язані із характеристикою особи підзахисного, в тому числі із аналізом обставин, що пом’якшують відповідальність останнього. Пом’якшуючі вину обставини визначені ст. 66 КК України. Однак, цей перелік не є вичерпним. Тож саме захисникові може належати право першим розставити наголоси на тих обставинах, які обвинувачення не зазначило, але які можуть бути визнані судом як пом’якшувальні. Крім того, захисникові треба особливо ретельно підготуватись до характеристики самої особи підзахисного. Адже влучна, непересічна характеристика може справити на суд (особливо на суд присяжних) сильне позитивне враження.

Безумовно, не може захисник не торкнутись у своїй промові і питання, пов’язаного із заявленим цивільним позовом. Якщо розмір шкоди вже був проаналізований захисником раніше, все одно варто торкнутись цього питання, особливо, якщо підзахисний позитивно себе показав по відношенню до потерпілого (відшкодував шкоду, проявляв турботу та увагу). За наявності процесуальних підстав захисник може ставити питання про відмову у задоволенні цивільного позову чи у залишенні його без розгляду. Щодо міри покарання, навіть у ситуації повного визнання вини підзахисним захисник може знайти підстави для звільнення від відповідальності, покарання чи хоча б застосування найменш суворої міри покарання за інкримінований підзахисному злочин.

І, нарешті, захисна промова закінчується стислим підведенням підсумків вже викладеного, а точніше, лаконічним формулюванням остаточної правової позиції захисту. Звичайно, бувають випадки, коли може йти мова як про позицію повного виправдання, так і міркування щодо перекваліфікації дій підзахисного, чи існування пом’якшуючих вину обставин. Це, так звана, альтернатива в промові захисника. Виходячи із спостережень адвокатів, такої альтернативи краще уникати, бо її висловлення захисником значно знижує переконуючий ефект промови. Однак, якщо наявна така ситуація, то вказана альтернативна позиція повинна бути в усякому разі лише прихованою. Основною позицією захисту може бути лише найбільш сприятлива для підзахисного точка зору на обставини справи.