3.2.2. Витрати теплоти на вентиляцію
Приблизна витрата теплоти на вентиляцію приміщень, Qв, визначається за формулою
,кДж/год,
(3-5)
де: m – кратність обміну повітря в приміщенні 1/год;
с – теплоємність повітря, кДж/кг∙К.
Vв – внутрішній об’єм приміщень, що вентилюються, м3.
По аналогії з тепловим навантаженням опалення величину Qв можна визначити як
,кДж/кг,
(3-6)
де qв – питомі витрати теплоти на вентиляцію, ;
V – об’єм будівлі за зовнішніми обмірами, м3.
Розрахункова величина витрати теплоти на вентиляцію визначається за формулою
,кДж/кг,
(3-7)
де: tз.в. – розрахункова температура зовнішнього повітря для вентиляції, визначається як середня температура найбільш холодного періоду, тривалість якого складає 15% від тривалості опалювального сезону.
Температура tз.в. вища температури tз.о. і також приймається за кліматологічними данними для різних регіонів країни. Так, для Києва tз.о.=-21°С, тоді як tз.в.=-10°C.
Таким чином при температурі зовнішнього повітря tз.в. досягається розрахункова, максимальна, витрата теплоти на вентиляцію, Qв'. При подальшому зниженні температури Qв' залишається незмінним, що досягається зменшенням кратності обміну повітрям в приміщенні, m.
3.2.3. Витрата теплоти на цілорічне теплове навантаження
Типовим побутовим цілорічним тепловим навантаженням є гаряче водопостачання (ГВП).
Середньотижнева годинна
витрата теплоти на ГВП житлових будинків
визначається за формулою:
(3-8)
де: а –
норма добової витрати гарячої води на
одиницю споживача, приймається з
довідників залежно від характеристики
споживача (зокрема, для житлових будинків,
обладнаних умивальниками, мийками і
ваннами норма витрати гарячої води
складає 100÷130
);
m – кількість одиниць споживання;
с –
теплоємність води, (
);
- температура гарячої води,
для побутових потреб приймається в
межах 50...65°С;
-
температура холодної води, що нагрівається;
h
– 24 години на добу.
Оскільки, згідно санітарних вимог, якість гарячої води повинна мати якість питної води, в системах побутового ГВП як холодну воду використовують водопровідну воду.
Навантаження ГВП житлових будинків має в робочі дні піки в ранішні і вечірні години та провали в день і пізні нічні години. Для ілюстрації на рис. 3-1 наведено приблизний добовий графік витрати гарячої води в житловому будинку.
Середня витрата теплоти на
ГВП за добу найбільшого водоспоживання,
, визначається за формулою:
(3-9)
де: хm – коефіцієнт тижневої нерівномірності витрати теплоти, для житлових будинків приймають хm = 1,2.
Розрахункову витрату теплоти на ГВП визначають за формулою:
(3-10)
де: хгод – коефіцієнт годинної нерівномірності витрати теплоти за добу найбільшого водопостачання. Орієнтовно для міст і населених пунктів приймають хгод = 1,7÷2. Для промислових підприємств хгод = 1,0.
