- •1.1 Економічна доцільність комбінованого (теплофікаційного) виробітку теплової і електричної енергії
- •2. Джерела теплопостачання
- •2.1. Паливо, що використовується в джерелах систем теплопостачання
- •2.1.1. Елементарний склад палива.
- •2.1.2. Вміст горючих елементів в твердому і рідкому паливі
- •2.1.3. Склад газоподібного палива
- •2.1.4. Теплота згорання палива
- •2.1.5. Технічні характеристики твердого палива
- •2.1.6. Технічні характеристики мазутів.
- •2.1.7. Властивості газу
- •2.2. Горіння палива
- •2.2.1. Стадії горіння різних палив
- •2.3. Підготовка палива до подачі його в котельню
- •2.3.1. Приймання, складування і подача твердого палива
- •2.3.2 Приймання зберігання, підготовка і подача мазуту для спалювання в котельні
- •2.3.3. Газопостачання котелень
- •2.4. Топки парових і водогрійних котлів
- •2.4.1. Шарові топки
- •2.4.2. Камерні топки котлів
- •2.4.3. Розмол палива перед його подачею в топку
- •2.5. Основні схеми генерації пари
- •2.6. Робочі процеси в парогенеруючих трубах парових котлів
- •2.6.1. Циркуляційний контур і його основні характеристики
- •2.6.2. Рушійний і корисний напори циркуляційного контуру
- •2.7. Конструктивні елементи котлоагрегатів
- •2.7.1. Парогенеруючі поверхні нагріву котлів
- •2.7.2. Пароперегрівники
- •Схеми включення пароперегрівників
- •2.7.3. Регулювання температури перегрітої пари
- •2.7.4. Водяні економайзери
- •2.7.5. Повітряпідігрівники
- •2.7.6. Компоновка економайзерів і підігрівників
- •2.7.7. Каркас і обмурівка котлів
- •2.7.8. Арматура парових котлів
- •2.7.9. Гарнітура котлів
- •2.7.10. Підвищення якості насиченої пари
- •2.8.Тепловий баланс теплового котла
- •2.8.1. Коефіцієнт корисної дії парового котла
- •2.8.2. Аналіз теплових втрат котла
- •2.9. Підготовка живильної води для котлів
- •2.9.1 Показники якості води
- •2.9.2. Технологічний процес підготовки живильної води
- •2.9.2.2. Зм’якшення води в катіонітових установках
- •2.9.2.3. Деаерація живильної води
- •2.9.2.4. Норми якості живильної і котлової води і вибір схеми хімічної очистки води
- •2.10. Теплові схеми джерел теплопостачання
- •2.10.2. Принципова схема тец промислового підприємства
- •2.10.3. Принципова теплова схема водогрійної котельні
- •3. Системи теплопостачання
- •3.1. Характеристика споживачів теплової енергії
- •3.2. Визначення витрати теплоти на різні види теплового навантаження
- •3.2.1. Витрати теплоти на теплове навантаження опалення
- •3.2.2. Витрати теплоти на вентиляцію
- •3.2.3. Витрата теплоти на цілорічне теплове навантаження
- •3.2.4. Графік залежності величин теплового навантаження опалення, гвп і вентиляції від температури зовнішнього повітря
- •3.3. Водяні системи теплопостачання
- •3.3.1.Закриті системи теплопостачання
- •А. Приєднання опалювальних установок до теплової мережі
- •Б. Приєднання установок гвп до теплових мереж
- •В. Приєднання теплових навантажень опалення і гвп на одному абонентському вводі
- •3.3.2. Відкриті системи теплопостачання
- •3.4. Парові системи теплопостачання
- •3.6. Регулювання централізованого теплопостачання
- •3.7. Гідравлічний розрахунок теплових мереж
- •3.8. П’єзометричний графік
- •3.9. Основні вимоги до режиму тисків у водяних теплових мережах
- •3.10. Режим одержування теплоти від тец
3.2.2. Витрати теплоти на вентиляцію
Приблизна витрата теплоти на вентиляцію приміщень, Qв, визначається за формулою
,кДж/год, (3-5)
де: m – кратність обміну повітря в приміщенні 1/год;
с – теплоємність повітря, кДж/кг∙К.
Vв – внутрішній об’єм приміщень, що вентилюються, м3.
По аналогії з тепловим навантаженням опалення величину Qв можна визначити як
,кДж/кг, (3-6)
де qв – питомі витрати теплоти на вентиляцію, ;
V – об’єм будівлі за зовнішніми обмірами, м3.
Розрахункова величина витрати теплоти на вентиляцію визначається за формулою
,кДж/кг, (3-7)
де: tз.в. – розрахункова температура зовнішнього повітря для вентиляції, визначається як середня температура найбільш холодного періоду, тривалість якого складає 15% від тривалості опалювального сезону.
Температура tз.в. вища температури tз.о. і також приймається за кліматологічними данними для різних регіонів країни. Так, для Києва tз.о.=-21°С, тоді як tз.в.=-10°C.
Таким чином при температурі зовнішнього повітря tз.в. досягається розрахункова, максимальна, витрата теплоти на вентиляцію, Qв'. При подальшому зниженні температури Qв' залишається незмінним, що досягається зменшенням кратності обміну повітрям в приміщенні, m.
3.2.3. Витрата теплоти на цілорічне теплове навантаження
Типовим побутовим цілорічним тепловим навантаженням є гаряче водопостачання (ГВП).
Середньотижнева годинна витрата теплоти на ГВП житлових будинків визначається за формулою:
(3-8)
де: а – норма добової витрати гарячої води на одиницю споживача, приймається з довідників залежно від характеристики споживача (зокрема, для житлових будинків, обладнаних умивальниками, мийками і ваннами норма витрати гарячої води складає 100÷130 );
m – кількість одиниць споживання;
с – теплоємність води, ( );
- температура гарячої води, для побутових потреб приймається в межах 50...65°С;
- температура холодної води, що нагрівається;
h – 24 години на добу.
Оскільки, згідно санітарних вимог, якість гарячої води повинна мати якість питної води, в системах побутового ГВП як холодну воду використовують водопровідну воду.
Навантаження ГВП житлових будинків має в робочі дні піки в ранішні і вечірні години та провали в день і пізні нічні години. Для ілюстрації на рис. 3-1 наведено приблизний добовий графік витрати гарячої води в житловому будинку.
Середня витрата теплоти на ГВП за добу найбільшого водоспоживання, , визначається за формулою:
(3-9)
де: хm – коефіцієнт тижневої нерівномірності витрати теплоти, для житлових будинків приймають хm = 1,2.
Розрахункову витрату теплоти на ГВП визначають за формулою:
(3-10)
де: хгод – коефіцієнт годинної нерівномірності витрати теплоти за добу найбільшого водопостачання. Орієнтовно для міст і населених пунктів приймають хгод = 1,7÷2. Для промислових підприємств хгод = 1,0.