- •1.1 Економічна доцільність комбінованого (теплофікаційного) виробітку теплової і електричної енергії
- •2. Джерела теплопостачання
- •2.1. Паливо, що використовується в джерелах систем теплопостачання
- •2.1.1. Елементарний склад палива.
- •2.1.2. Вміст горючих елементів в твердому і рідкому паливі
- •2.1.3. Склад газоподібного палива
- •2.1.4. Теплота згорання палива
- •2.1.5. Технічні характеристики твердого палива
- •2.1.6. Технічні характеристики мазутів.
- •2.1.7. Властивості газу
- •2.2. Горіння палива
- •2.2.1. Стадії горіння різних палив
- •2.3. Підготовка палива до подачі його в котельню
- •2.3.1. Приймання, складування і подача твердого палива
- •2.3.2 Приймання зберігання, підготовка і подача мазуту для спалювання в котельні
- •2.3.3. Газопостачання котелень
- •2.4. Топки парових і водогрійних котлів
- •2.4.1. Шарові топки
- •2.4.2. Камерні топки котлів
- •2.4.3. Розмол палива перед його подачею в топку
- •2.5. Основні схеми генерації пари
- •2.6. Робочі процеси в парогенеруючих трубах парових котлів
- •2.6.1. Циркуляційний контур і його основні характеристики
- •2.6.2. Рушійний і корисний напори циркуляційного контуру
- •2.7. Конструктивні елементи котлоагрегатів
- •2.7.1. Парогенеруючі поверхні нагріву котлів
- •2.7.2. Пароперегрівники
- •Схеми включення пароперегрівників
- •2.7.3. Регулювання температури перегрітої пари
- •2.7.4. Водяні економайзери
- •2.7.5. Повітряпідігрівники
- •2.7.6. Компоновка економайзерів і підігрівників
- •2.7.7. Каркас і обмурівка котлів
- •2.7.8. Арматура парових котлів
- •2.7.9. Гарнітура котлів
- •2.7.10. Підвищення якості насиченої пари
- •2.8.Тепловий баланс теплового котла
- •2.8.1. Коефіцієнт корисної дії парового котла
- •2.8.2. Аналіз теплових втрат котла
- •2.9. Підготовка живильної води для котлів
- •2.9.1 Показники якості води
- •2.9.2. Технологічний процес підготовки живильної води
- •2.9.2.2. Зм’якшення води в катіонітових установках
- •2.9.2.3. Деаерація живильної води
- •2.9.2.4. Норми якості живильної і котлової води і вибір схеми хімічної очистки води
- •2.10. Теплові схеми джерел теплопостачання
- •2.10.2. Принципова схема тец промислового підприємства
- •2.10.3. Принципова теплова схема водогрійної котельні
- •3. Системи теплопостачання
- •3.1. Характеристика споживачів теплової енергії
- •3.2. Визначення витрати теплоти на різні види теплового навантаження
- •3.2.1. Витрати теплоти на теплове навантаження опалення
- •3.2.2. Витрати теплоти на вентиляцію
- •3.2.3. Витрата теплоти на цілорічне теплове навантаження
- •3.2.4. Графік залежності величин теплового навантаження опалення, гвп і вентиляції від температури зовнішнього повітря
- •3.3. Водяні системи теплопостачання
- •3.3.1.Закриті системи теплопостачання
- •А. Приєднання опалювальних установок до теплової мережі
- •Б. Приєднання установок гвп до теплових мереж
- •В. Приєднання теплових навантажень опалення і гвп на одному абонентському вводі
- •3.3.2. Відкриті системи теплопостачання
- •3.4. Парові системи теплопостачання
- •3.6. Регулювання централізованого теплопостачання
- •3.7. Гідравлічний розрахунок теплових мереж
- •3.8. П’єзометричний графік
- •3.9. Основні вимоги до режиму тисків у водяних теплових мережах
- •3.10. Режим одержування теплоти від тец
2.3. Підготовка палива до подачі його в котельню
2.3.1. Приймання, складування і подача твердого палива
Тверде паливо для промислових ТЕЦ та електростанцій надходить у вагонах на розвантажувальну естакаду. Звідси направляється на зберігання в штабелях, або на спалювання в котельню.
Тверде паливо зберігається в штабелях, розташованих на вугільному полі. Роботи, пов’язані з розвантаженням, подачею палива з залізничної естакади для складування в штабель і його укладка в штабель, повністю механізовані.
Розміри штабелів вугілля в плані і їх висота залежить від якості вугілля, яка визначається його придатність до тривалого зберігання. Важливими чинниками, що визначають надійне зберігання палива, є пошарове ущільнення вугілля, а також ущільнення відкосів штабеля. В процесі зберігання ведеться контроль температури у визначених точках штабеля. При підвищенні температури вугілля проводиться додаткове його трамбування, а якщо підвищення температури продовжується, паливо з цього місця відбирається для спалювання, а воно заповнюється свіжим вугіллям.
Підготовка вугілля до його подачі в котельню полягає в його подрібненні та видаленні з нього феромагнітних домішок. Останнє надзвичайно важливе при наявності в системі пилоприготування швидкохідних та бильних млинів. Молотки та била, які безпосередньо подрібнюють паливо, в процесі роботи зношуються і попадання металевих деталей в розмельну камеру згаданих млинів може привести до руйнування зазначених молотків чи бил і розбалансування маси обертового пристрою, в результаті чого виникає вібрація. Вона може привести до руйнівних наслідків для млинів.
Подрібнення твердого палива та перша стадія уловлення феромагнітних домішок реалізується в дробильному відділенні паливоподачі.
Як можливий варіант, вугілля з приямків скреперної естакади за допомогою лебідки, тросів і скрепера, який за допомогою тросів рухається вперед і назад по приямкам розвантажувальної і похилої естакади, подається в верхній бункер дробильного відділення. При відкритому шибері вугілля з бункера надходить на стрічковий магнітний сепаратор, після нього в дробарку вугілля. З дробарки подрібнене вугілля надходить на стрічковий транспортер подачі вугілля до бункерів котлів.
Ширина резинової, армованої кордом стрічки танспортеру може складати 500, 600, 800, 1000 мм залежно від продуктивності паливоподачі. Транспортер оснащений натяжним пристроєм, оскільки з часом стрічка розтягується. Над стрічкою з вугіллям встановлюють потужний підвісний електромагнітний сепаратор.
Стрічковий транспортер проходить над бункерами подрібненого вугілля по довжині фронту котлів. Вугілля направляється в той чи інший бункер за допомогою розвантажувального візка.
2.3.2 Приймання зберігання, підготовка і подача мазуту для спалювання в котельні
Мазут надходить з нафтопереробних заводів в цистернах місткістю 60 т, на розвантажувальну залізничну естакаду, яка одночасно може прийняти певну кількість цистерн (залежно від потужності електростанції). Вздовж естакади між рейками розташовується металевий зливний лоток, по якому самопливом мазут стікає і надходить в поперечний зливний лоток, який з’єднаний з підземною приймальною ємкістю, об’ємом не менше 1 цистерни. З приймальної ємкості мазут насосом подається в мазутосховища, як правило, наземні і металеві.
Бажане число мазутосховищ не менше трьох: в перший мазут розвантажується з цистерн, в другому – відстоюється, а з третього відбирається для подачі в котельну. Всі мазутосховища оснащуються змієвиковими поверхнями нагріву.
Розвантажувальна естакада оснащується паропроводами, щоб підвести пару через гнучкий шланг до кожної цистерни, поставленої під розвантаження. В зливних лотках також прокладають паропроводи для запобігання охолодження злитого з цистерн мазуту.
Для мазутного господарства пара надходить після редукційно-охолоджувальної або редукційної установки (РОУ або РУ). Її тиск – 14-20 бар.
Підготовка мазуту перед його подачею в котельну для спалювання полягає в його механічній очистці від домішок, нагріванні до необхідної температури, та створення необхідного тиску. Це забезпечується належним комплексом пристроїв та обладнання, змонтованих в мазутонасосній станції паливоподачі.
Технологічна схема підготовки мазуту включає в себе такі етапи:
1. розігрівання мазуту в мазутосховищі парою через змієвикові поверхні нагріву до температури 60-80 оС, що забезпечує його достатню текучість за рахунок зменшення в’язкості при нагріванні;
2. надходження підігрітого мазуту через фільтри грубої очистки (фільтр має чарунки розміром 3-5 мм) до насосів першої ступені подачі мазуту.
3. насоси першої ступені подачі прокачують мазут через фільтр тонкої очистки (фільтруюча сітка має від 32 до 64 отворів на 1 см2), через підігрівник мазуту, де мазут нагрівається до температури не менше 120 оС;
4. частина підігрітого мазуту після насосів першої ступені подачі (до 50%) повертається в мазутосховище (рециркуляція мазуту) для забезпечення створення та нагрівання гомогенної суміші мазут-вода, що має надходити в насоси першої ступені подачі. Тиск мазуту після цих насосів залежить від взаємного розташування мазутної насосної і котельні та способу розпилу мазуту форсунками (механічний, паровий чи паромеханічний розпил). Зокрема, при механічному розпилі тиск мазуту після насосів другої ступені подачі повинен бути не менше 25 бар;
5.Рециркуляція (повернення) частини мазуту, що надходила в котельну, в мазутосховище.
Передбачається рециркуляція мазуту з трубопроводу-колектора мазуту в котельні, а також з відгалужень мазутопроводів до кожного котла та з кожної форсунки.
Рециркуляцією забезпечується постійне надходження мазуту до форсунок для його розпилу з температурою, близькою до температури після підігрівників мазуту.
Величина рециркуляції залежить від поточної витрати мазуту в котельні, якості та стану ізоляції мазутопроводів, зовнішньої температури.
Паропроводи і мазутопроводи, що з’єднують котельню і мазутонасосну станцію, прокладаються в одній ізоляційній конструкції, щоб запобігти охолодженню мазуту при його транспортуванні в трубопроводах.