3. Участю алкої ольдеїідроіенази та ліпоаміддегідрогенази, що приводить до утво­рення синього барвника формазану.

Імуножроматої рафічннй аналіз

Ферментний імунохромаюі рафічний аналіз поєднує в собі башто особли­востей методу ферментних каналів й аналізу на основі імунокапілярної міірації ((ЇІшІ, ОпіЬЬ, 1978)

Даний вид аналізу набув широкого застосування в останнє десятиріччя в клінічній біохімії. Його простота, надійність, висока швидкість виконання забез­печили йому високу популярність серед фахівців. Одна з очевидних переваг мето­ду - те, що для його проведення не потрібно практично ніякої спеціальної апара­тури (на відміну, наприклад, від ІФА). Саме тому даний аналіз став незамінний у польових умовах, коли погрібно терміново провести аналіз прямо на місці, або коли результат лікарю необхідно знати терміново, протягом декількох хвилин. Ре­зультат аналізу має, як правило, напівкільюсний або якісний характер, однак для лікаря часто саме таку відповідь і необхідно знати (наприклад, у пацієнта в крові с інфекційні антигени чи ні).

Імунохроматографічний аналіз проводиться на спеціальній мембрані у фор­мі смужки її «робоча область» занурюється на декілька секунд в рідину, що до­сліджується, або невелика кількість цієї рідини наноситься на певну ділянку мембрани. Під впливом капілярних сил рідина спрямовується по мембрані. На пе­вній ділянці смужки рідина попадає в зону, де на мембрану нанесений кон'югант (наприклад, моноклональне антитіло-колоїдне золото ). Частки кон'юганта роз­чиняються і спрямовуються із струмом рідини далі по смужці. У разі наявності дослідного антигену в рідині, що аналізується, утворяться розчинні комплекси «антиген-кон'югант», які здатні рухатися разом із струмом рідини далі. У тестовій області на вузькій ділянці мембрани на 0 поверхні ковалентно пришиті антитіла до антигену, що визначається (як правило - поліклональні). Потрапляючи в цю область, комплекс «антиген-кон'югант» взаємодіє через вільні антигенні детермі­нанти з РаЬ-фрагментами іммобілізованих антитіл. У цьому випадку на певній ді­лянці мембрани утвориться область, де, внаслідок взаємодії кон'юганта з антиті­лами, на мембрані з'являється чітко видима смуга, зумовлена наявністю колоїдного золота. У разі відсутності дослідного антигену в рідині, що аналізується, кольоро­ва смута в тестовій області не з'являється. У контрольній області індикаторної смужки завжди з'являється чітко видима смуга, то свідчить про те, що аналіз проведений правильно. У більш розвинутих системах подібного типу може бути передбачений також внутрішній стандарт, що показує інтенсивність кольорової реакції при певній концентрації в зразку речовини, що досліджується.

За допомогою таких діагностичних систем у наш час визначають: 1. Стреіпококи А і В. Стрептококи групи В є частий патогенний агент, що ви­кликає інфекційні гнійні захворювання, небезпечні для життя плоду та новонаро­дженого. Від 5 до 30% вагітних жінок є носії або страждають запальними захво­рюваннями, що викликаються стрептококом групи В Продемонстровано, що своєчасне виявлення й лікування прихованої стрептококової_ інфекції у вагітних жінок значно знижує кількість випадків виникнення септичних ускладнень, як у жінок, так і новонароджених. У порівнянні з культуральним методом діагностики, що дає результат через 24 - 48 год, даний метод дозволяє зняти всі питання вже через 15 - 20 хв.

2. Ліпополісахаридні антигени СЬІашуйіа ІгасНотвІія, збудника поширених інфекцій, шо перелаються, як правило, статевим шляхом.

3. Антитіла проти вірусів гепатиту В, С у сироватці або плазмі крові. У цей час можна вважати встановленим зв'язок вірусного гепатиту С з розвитком гепатоцелюлярної карциноми, хронічного гепатиту, цирозу та інших захво­рювань печінки.

4. Приховану кров (гемоглобін) у калі. Наявність гемоглобіну в калі людини М9ЖЄ свідчити про багато які деструктивні захворювання шлунка та кишеч­нику (наприклад, виразкова хвороба), а також про багато онкологічних за­хворювань шлунково-кишкового тракту.

5. Альфа-фетопротеїн у сироватці або плазмі крові людини.

6. Простатоспецифічний антиген (Р8А) у сироватці або плазмі крові. Дані сис­теми виявляють Р8А у сироватці крові при його концентрації більш 5 нг/мл (норма - 0,1 - 2,6 нг/мл), що може свідчити про рак простати

7. Антитіла до НеІісоЬасіег Руїогі в сироватці, плазмі або суцільній крові. Уста­новлений зв'язок між виявленням НеІісоЬасіег Руїогі і активізацією хронічних гастритів, виникненням виразкової хвороби.

8. Підвищений рівень І&Е в сироватці крові людини (моніторинг алергічних станів).

9. Антитіла проти ВІЛ-1/ВІЛ-2 (вірусу імунодефіциту людини) у сироватці, пла­змі й суцільній крові.

10. Антитіла проти паличок Коха (збудників туберкульозу).

11. Міоглобін у сироватці крові. Нормальний рівень міоглобіну в сироватці лю­дини - 60 нг/мл. Підвищення його рівня до 1500 нг/мл спостерігається в паці­єнтів після інфаркту міокарда.

12. Ізоформу МВ-креатинкінази. З'являється в крові протягом 6 тод в процесі розвитку гострого інфаркту міокарда. Досягає піка через 13-15 год після по­чатку некрозу з концентрацією 39 - 185 нг/мл.

13. Підвищений рівень пролактину в сироватці крові, що може бути пов'язано із стерилізацією чоловіків і жінок, а так само з гіпотироідизмом.

14. Підвищений рівень гиреотропноіо гормону в сироватці крові (варіанти для дорослих і для дітей).

15. Максимальний рівень лютеїнізуючого, фолікулотропного гормонів у сечі (контроль оваріально-менструального циклу).

16. Хоріонічний гонадотрошн у сечі або сироватці крові (діагностика вагітності на ранніх термінах).

17. Наркотичні препарати в сечі.

18. Плацентарний альфа-1-мікроглобулін (діагностика підтікання або передчас­ного відходу навколоплідних вод у вагітних).

Визначаються ще ряд інших речовин, причому щорічно їх кількість збільшу­ється.

Імуної існлімічннй аналіз

СірімкиИ розвиток біологічних наук веде до удосконалювання діагностич­них технолоїій і впровадження їх у практичну охорону здоров'я Меіоди сучасної біохімії включають цілий комплекс можливостей дослідження клітинних і позаклі­тинних структур, патологія яких лежить в основі багатьох захворювань. Ціле­спрямоване впровадження найсучасніших методів і засобів лабораторних дослі­джень дозволить підвищити якість лабораторної діагностики і скоротити витрати на проведення обстеження пацієнтів, підвищити якість медичного обслуговуван­ня

Для верифікації діагнозу (особливо в онкології) застосовуються такі методи: 1 .Свізлооптична мікроскопія (цитологічне і гістологічне дослідження після стан­дартних фарбувань).

2. Електронна мікроскопія.

3. Імунологічні дослідження (імунофлуоресценція, імуноцигохімія та імуногісто- хімія).

4. Цитогенегика.

5. Молекулярна біологія.

Імунохімічний аналіз широко застосовується в онкоморфології для визна­чення прогнозу, моніторингу онкологічних захворювань. Метод виконується на клітинних чи тканинних мікропрепаратах, залитих у парафін (чи на кріопрепара- тах). Імуногістохімія (ІГХ) - це метод виявлення точної локалізації того чи іншого клітинного компонента (антигену) іп зііи за допомогою імунологічних і гістохіміч­них реакцій. Авторами цього методу по праву вважається група дослідників під керівництвом Альберта Кунса, що вперше одержали мічені флюоресцеїном анти­тіла і застосували їх у діагностичних цілях. Значного поширення ІГХ набула в 70-і роки після публікації Тауіог і Випм, що продемонстрували наявність імуноглобу­лінів у плазматичних клітинах. Наступні роки були відзначені не тільки удоскона­люванням самого методу, але й розширенням сфер його застосування.

Основа ІГХ - також реакція антигену й антитіла. Як антиген може виступати практично будь-який клітинний або позаклітинний компонент: структурні білки клітин, поверхневі глікопротеїни лімфоцитів, рецептори гормонів, ростові факто­ри та їх рецептори, колаген IV типу, онкопротеїни, вірусні білки та ін. У наш час до цих антигенів накопичені як сироватки імунізованих тварин, що містять суміш антитіл, до декількох епітопів, вироблені багатьма клонами - такі антитіла нази­вають поліклональними, так і моноклональні антитіла, як правило, мишачі. Моно- хлональні антитіла не містять домішок, що можуть зустрічатися в сироватці, і, го­ловне, вони високо специфічні.

Послідовність у проведенні реакцій під час ІГХ дуже схожа із ІФА різниця полягає лише в тому, що для ІГХ треба підготувати відповідний гістологічний препарат. Це включає фіксацію гістологічного препарату, заливання в парафін, приготування напівтонких зрізів, регідратацію зрізів.

Для ІГХ можна застосовувати також різні варіанти імунохімічного аналізу (непрямий, сендвіч, із застосуванням авідин-біотинової системи), які представлені вище.

Стандартність методики ІГХ досягається використанням спеціалізованого обладнання, наприклад &^иепга № 73300001 Апарат містить камери для інкуба­ції. панель реагентів, буфери, таймер Для дослідження мікроирепарятів викорис- товується спеціальний протокол-інструкція, прикладений до апарата. Інший засіб для виконання імунохімічних реакцій - автоматичний апарат №хЕ8 (№750-200) - компактна настільна система "маїїс а\уау" -, що одночасно вміщує від 1 до 25 мік- ропрепаратів і забезпечує цикл протягом 60 - 90 хв з вибором із 17 перших анти­тіл. ИехЕЗ - універсальна система для виконання методів імуногістохімії з висо­ким рівнем контролю якосгі, дозволяє застосовувати перші антитіла будь-яких фірм, одержувати стандартно відтворені результати. Оцінка результатів імунного фарбування виконується за допомогою комплексу АРМ № І.ММ 12001. До складу комплексу входять: мікроскоп фірми ИІКСЖ Е200 чи Е400, цифрова камера, ком­п'ютер Репііиш, програмне забезпечення, набір медичних атласів на СІЖОМ, принтер

Комплекс дозволяє виконувати:

• документування: у комп'ютер вводиться зображення препараив та їх опис, фо­рмується база даних (архів) зображень (для електронної історії хвороби), в еле­ктронний журнал заноситься вся необхідна інформація;

• демонстрацію і навчання: зображення мікрооб'єкта виводяться на екран ком­п'ютера в реальному часі, що дозволяє обговорювати препарат одночасно декі­льком фахівцям і зручний для навчання;

• телеконсульїації: передбачена можливість передавати зображення мікрооб'єк­тів через Інтернет;

• підвищення якості діагностики під час аналізу складних випадків: атласи різ­них зображень з докладними анотаціями на СО-КОМ із патогістології, онко- морфології й клінічної цитології використовуються разом, на екран комп'ютера виводяться зображення з атласу, аналогічні зображенню під мікроскопом;

• вимірювання мікрооб'єктів: проведення вимірювання різних ознак для будь- яких об'єктів - морфометричних і денситометричних, метод дозволяє здійснити перехід від якісних і суб'єктивних методів діагностики до кількісних і об'єктив­них методів;

• дослідження структури і функції мікрооб'єктів: комплекс можна настроїти на вимірювання різних ознак, сукупність математичних інструментів дозволяє проводити нові дослідження з виявлення кореляційної залежності під час ви­вчення патологічних станів.