Імуноферментний аналіз

У 1971 р., через 12 років після того як Ялоу і Берсон розробили кількісний радіоімунний метод аналізу, одночасно в декількох лабораторіях (Уап У/еешеп, ЗсЬішге, Епдуаіі, Регішапп, 1971) був запропонований інший метод кількісного аналізу - імуноферментний аналіз. Імуноферментний аналіз (ІФА), що має порів­нянну чутдавість з радіоімунним аналізом, був позбавлений деяких властивих йому недоліків, що й привело надалі до його поширення. Очевидні переваги ме­тоду, до яких можна віднести відносну простоту виконання аналізу і інтерпретації отриманих результатів, доступність і стабільність реагентів, як правило, невисоку собівартість аналізу, можливість автоматизації для проведення масових аналізів забезпечили йому широке застосування як в клінічних, так і наукових лаборато­ріях. Закріпленню даного аналізу в лабораторній практиці сприяли успіхи біотех- нології, які зробили більш доступними реагенти, що застосовуються в ІФА (висо- коочищені антитіла й антигени, маркерні ферменти).

Увесь процес імуноферментаого аналізу умовно можна розділити на декіль­ка основних етапів:

1. формування специфічного комплексу «антиген-антитіло»;

2. уведення в комплекс, що утворився, мітки;

3. візуалізація зв'язаної мітки.

Стосовно способу виконання всі варіанти ІФА можна розділити на дві гру­пи: 1) системи, що не потребують розділення компонентів реакційної суміші (го­могенні методи) і 2) системи, для яких розділення необхідно (гетерогенні методи). Під час проведення гомогенного ІФА ферментативну активність аналізованого розчину вимірюють без попереднього фізичного розділення мічених лігандів на вільні і пов'язані з антитілами. Це можливе у випадках, коли активність мічених лігандів, пов'язаних з антитілами, значно відрізняється від активності вільних мі­чених лігандів. Під час проведення гетерогенного ІФА отримують дві окремі фра­кції міченого ліганду: пов'язану з антитілами і вільну, і лише потім вимірюють ак­тивність цих фракцій. Фізичне розділення пов'язаної з антитілами і вільної фрак­цій у цьому випадку обов'язкове, оскільки надалі аналізується розподіл мічених коч'югантів між цими фракціями.

До теперішнього часу розроблено безліч різних варіантів як гомогенного, так і гетерогенного ІФА. Однак у клінічній практиці набули поширення порівняно небагато варіантів.

Як правило, твердофазний ІФА проводять у полімерних планшетах, які ма­ють плоске прозоре дно, що зручно для вимірювання оптичної щільності розчину в лунках на спеціальних приладах - ІФА-рідерах, однак як тверда фаза можуть використовуватися і спеціальні пробірки (наприклад, у закритих системах фірми КосЬе ОіавпоіЛісї), колонки, латексні кульки, нітроцелюлозні мембрани, певним чином підготовлені скляні пластини та інші матеріали. Планшети, що застосову­ються, можуть бути розбірними на окремі вертикальні елементи (стріпи) або ж бути монолітними Планшети, які можна розібрати, більш зручні тим. що можна в разі необхідності використовувати лише ту кількість стріпів, яка необхідна для

постановки аналізу, а не весь планшет цілком. Стандартними вважаються план­шета, що містять 96 лунок, однак останнім часом деякі виробники пропонують планшети для ІФА з 384 (ЬаЬхузіетз), 864 (Ротіг Рііігопісз Ш) і навіть іноді бі­льшою кількістю лунок. Останні два типи розраховані на застосування в автома­тичних аналізаторах - ІФА-процесорах, призначених для одночасного виконання великої кількості аналізів з мінімальним утручанням людини.