86. Шляхи раціоналізації структури українського експорту та імпорту.

Структура експорту послуг. 65% - транспортні послуги, 12,9% будівельні послуги, 12,8% різні ділові та проф. послуги. Основні країни. Експорт послуг: Росія 35%, ВБ, США, Кіпр, Німеччина, Бельгія до 5%.

Експорт товарів: Росія (23%), Туреччина (7%), Казахстан, Китай (5%).

Структура експорту товарів: неблагородні метали і вироди з них – 32%, машини і устаткування та продукти рослинного походження – 13%, мінеральні продукти – 10%, хім. Промисловість – 6%.

Для стимулювання структурної оптимізації експорту слід домогтися того, щоб усе валютне, митне, податкове й зовнішньоекономічне законодавство України орієнтувало виробника на збільшення експорту сучасних і прогресивних машин та обладнання. Для цього необхідно передбачати різні податкові пільги експортерам, збільшити розміри амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних виробничих фондів, прискорену їх заміну та запровадження все більш сучасних машин і технологій.

Товарна структура. Структура імпорту товарів: мінеральні продукти 35%, машини і устаткування 13%, хім. Промисловість 11%. Структура імпорту послуг. 18,8% - транспортні послуги (з них 27% належить залізничному транспорту), 16,1% різні ділові та проф. послуги, 7,9% - фін послуги, 9,9% - подорожі, 5% роялті та ліцензії та комп’ютерні послуги.

Географічна структура ТОВАРИ. Топ країн: Росія (28%), Німеччина (9%), Китай (7%), Польща (5%), Білорусь (4%). ПОСЛУГИ .Топ країн: Росія та ВБ 15%, Німеччина 7%, США 6%, Польща, Нідерланди до 5%.

Можна визначити основні напрямки оптимізації імпорту в Україні

1. проведення радикальної раціоналізації енерго- та матеріалоспоживання, поширення заощадливих технологій у виробництві та в побуті;

2. перехід на використання альтернативних імпортних енергоносіїв сонячної, вітрової енергії, супутнього газу, метану, вугільних шарів, етилового спирту ( його джерелом можуть бути побічна продукція та відходи сільського господарства й агропереробки, зокрема цукрових буряків після технологічного процесу виготовлення цукру), доцільним є переведення ряду електростанцій, які використовують газ, на вугільне паливо;

3. збільшення розвідок та власного видобутку нафти й газу, більш повний видобуток промислових родовищ;

4. поширення виробництва на території України тих товарів іноземних марок, які характеризуються найкращими споживацькими властивостями та користуються високим попитом;

5. обмеження ввезення на територію України тієї продукції, яка заважає становленню молодих галузей обробної промисловості, та тих сфер виробництва, які не встигли вчасно реформуватися лише переходять на шлях ринкової діяльності ( не піднімаючи цієї концепції непродуктивним захистом підприємств з неефективним менеджментом);

6. запровадження ефективних механізмів антидемпінгових розслідувань та процедур стосовно тих іноземних фірм, які можуть бути звинуваченими у недобросовісній конкуренції;

7. розвиток альтернативних імпортним поставкам виробництв ( з урахуванням того, що магістральним напрямом формування відкритої економіки України має стати модель національної спеціалізації, а не економіки, яка будується за принципом “все-сам”)

стимулювання інвестицій у розвиток тих галузей економіки, які програють у міжнародній конкурентній боротьбі, зокрема і на національному ринку через об’єктивний дефіцит у них фін ресурсів.