Тема 4. Економіко-статистичні (логічні) методи та прийоми еко­номічного аналізу

1. Сутність, форми та використання порівнянь в економічному аналізі.

2. Прийоми групування та деталізації показників і їх види.

4. Використання в аналізі рядів динаміки та графічного способу.

5. Сутність та використання в аналізі балансового методу.

6. Сутність та галузь застосування прийомів елімінування.

1. На першому етапі аналітичного дослідження використовують­ся найрізноманітніші економіко-статистичні (традиційні) методи аналізу. Їх головним призначенням є підготовка вхідної економічної інформації та її первинна обробка з метою вивчення стану та законо­мірностей розвитку досліджуваних явищ і процесів на підприємстві. До традиційних методів обробки економічної інформації відно­сять ті, що широко використовуються і в інших дисциплінах для обробки та дослідження інформації.

Для вивчення впливу факторів на результати діяльності підприємства використовують методи елімінування.

Спосіб порівняння це один з основних прийомів економічного аналізу, що дозволяє оцінити економічні явища або процеси шля­хом зіставлення його з іншими явищами чи процесами. Як базу для порівняння використовують:

• планові значення (показники);

• нормативні показники;

• показники минулих років;

• показники роботи за квартал, місяць, рік;

• аналогічні показники середнього в галузі підприємства;

• аналогічні показники передового в галузі підприємства;

• відповідні показники закордонних підприємств;

• паралельні та динамічні ряди взаємопов’язаних показників.

Для використання прийому порівняння в економічному аналізі необхідно щоб показники були порівнянними, що висуває наступні вимоги до них:

• єдність об'ємних, вартісних, якісних і структурних факторів;

• єдність проміжків часу, за які були обчислені показники;

• порівнянність вхідних умов виробництва (технічні, природні і кліматичні);

• єдність методики обчислення і складу показників.

Для нейтралізації впливу фактора обсягу виробництва звичайно перераховують планове значення фактора, що корелює, виходячи з фактичного обсягу виробництва.

Для нейтралізації впливу вартісного (цінового) фактора необхідно перерахувати фактичні показники, виходячи з планового рівня цін.

Для нейтралізації впливу якісною фактора найчастіше показ­ники обсягу приводять до стандартної якості чи розглядають зміну цін різних сортів продукції.

Вплив структурного фактора визначається відніманням із за­гальної суми зміни показника впливу інших факторів.

Іноді в практиці аналітичних досліджень використовують інші прийоми забезпечення порівнянності показників: використання поправочних коефіцієнтів (коефіцієнт знецінювання звітних даних); застосування не абсолютних, а відносних і середніх величин.

У теорії економічного аналізу виділяють декілька видів порівняльного аналізу: горизонтальний, вертикальний і трендовий.

В основі горизонтального аналізу — побудова рядів динаміки аналізуємого показника.

В основі вертикального аналізу — розкладання економічних явищ на складові елементи, що дозволяє вивчити їх внутрішню структуру.

При проведенні трендового аналізу розраховуються показники темпів росту і приросту досліджуваного явища чи процесу.

2. Економічні явища і процеси характеризуються безліччю пер­винних даних. Для того, щоб сукупність первинного матеріалу зручніше було використовувати в процесі обробки й аналітичних висновків необхідна його систематизація. Одним з видів такої систе­матизації є групування. Групуванням назрівають розподіл багатьох одиниць об’єкта спостереження на якісно однорідні групи за певни­ми суттєвими для них ознаками. Групування в економічному аналізі застосовуються для виявлення взаємозв'язку між окремими еко­номічними явищами, з метою вивчення їхньої внутрішньої будови. У залежності від поставлених цілей виділяють три види групувань:

• для визначення соціально-економічних типів явищ — типо­логічні;

• для вивчення структури явищ та структурних зрушень, які відбу­ваються в них — структурні;

• для визначення зв'язків та залежностей між явищами - факторні.

Типологічні групування призначені для розчленовування всієї сукупності первинних даних на однорідні групи чи класи.

Структурні групування використовуються для вивчення внут­рішньої структури економічного явища, співвідношення їх окремих частин.

Факторні (аналітичні) групування використовуються для виявлення наявності, напрямку та форми зв'язку між показниками, що вивчаються.

За складністю побудови виділяють прості групування та комбі­новані. При простих групуваннях використовується одна класи­фікаційна ознака, при комбінованих — декілька.

Процес побудови групувань відбувається у наступній послідо­вності:

- визначення цілі аналізу,

- збирання необхідних даних щодо всієї сукупності об'єктів;

- ранжирування сукупності за вибраною для групування ознакою;

- оцінка крайніх варіантів факторної ознаки;

- визначення кількості груп у групуванні;

- визначення розміру рівновеликого інтервалу.

Деталізація показників по підрозділах підприємства передбачає розчленовуванням будь-якого узагальнюючого показника за місцями виконання основних чи інших операцій.

Деталізація показників за часом передбачає їх розподіл по кварталах, по декадах (річний обсяг випуску продукції, квартальний, місяць, за декаду, за день).

Використання деталізації в економічному аналізу дозволяє поглибити аналіз впливу факторів на зміну вивчаємих показників діяльності підприємства, і таким чином, розширити коло пошуку резервів.

3. В аналітичних дослідженнях використовуються абсолютні і відносні показники діяльності підприємства. Абсолютні величини ха­рактеризують кількісну сторону досліджуваного явища чи процесу.

Відносні показники відображають співвідношення величини досліджуваного явища з величиною інших явищ чи процесів, а та­кож показують співвідношення того самого показника за різні проміжки часу. Відносні величини використовують для оцінки ви­конання плану, для оцінки динаміки досліджуваного процесу чи явища, а також для характеристики внутрішньої структури досліджуваного явища. У залежності від обраної бази виділяють наступні відносні величини: коефіцієнти, відсотки і проміле.

За допомогою середніх величин, обрахованих на основі масо­вих даних про якісно однорідні явища, можна виявити загальні тенденції та закономірності розвитку економічних процесів.

Рядом динаміки називають часову послідовність значень економічних показників. В економічному аналізі динамічні ряди використовуються при попередній оцінці економічного явища чи процесу.

Ряди динаміки можуть бути побудовані за абсолютними, відносними або середніми значеннями.

За допомогою рядів динаміки можна отримати наступні дані:

- інтенсивність зміни досліджуваних показників;

- середній рівень показника і середню інтенсивність зміни;

- тенденції щодо зміни показників.

Застосування динамічних рядів дозволяє виявити основні тенденції розвитку економічного явища і скласти прогноз його розвитку на доступну для огляду перспективу. Але використання цього технічного підйому можливе лише тоді, коли забезпечена зіставність усіх величин, що входять в ряди динаміки.

Використання динамічних рядів в економічному аналізу вимагає дотримання наступних основних правил їх складання:

- правильний вибір періоду динамічного ряду;

- включення в ряди динаміки однорідних показників;

- вибір оптимальної тривалості періоду (інтервалу;

- порівнянність усіх показників динамічного ряду;

- безперервність динамічного ряду.

4. Графічний метод. Графіки являють собою масштабне зобра­ження показників чисел за допомогою геометричних знаків чи умовно-художніх фігур. Вони мають ілюстративне й аналітичне значення. На відміну від табличного матеріалу, графік дає узагаль­нюючий малюнок положення чи розвитку досліджуваного явища, дозволяє наявне помітити ті закономірності, що містить числова інформація. Основні форми графіків, що використовуються в аналізі — це діаграми. Вони за своєю формою підрозділяються на смугові, кругові, квадратні, лінійні, фігурні і стовпчикові. По змісту діаграми розрізняють: діаграми порівняння; структурні діаграми; графіки динаміки; графіки зв'язку; графіки контролю.

Діаграми порівняння показують співвідношення різних об'єктів і будь-якому показнику. Найбільш простими є стовпчикові і смугові діаграми.

Смугова діаграма розмішається по горизонталі. Основу смуг розміщують на осі ординат (У), а масштаб — на осі (X).

Фігурні діаграми — у них співвідношення об'єктів показується у вигляді умовно-художніх фігур.

Структурні діаграми дозволяють виразити склад досліджуваних показників або питому вагу окремих частин у загальній величині показника.

Діаграми динаміки використовуються для зображення зміни явищ за відповідні проміжки часу. Частіше використовуються лінійні графіки.

Лінійні графіки використовуються при вивченні зв'язку між показниками.. Основні вимоги, що повинні виконуватися при побудові графіків:

• виразність і контрастність;

• масштаб, який би забезпечував наочність і не ускладнював його читання;

• графік повинний бути простим для сприйняття.

5. Балансовий метод широко використовується в практиці пла­нування, обліку й аналізу. У практиці економічного аналізу балан­совий метод використовується в різноманітних цілях:

- як допоміжний засіб для перевірки вихідних даних, на основі яких проводиться аналіз;

- для оцінки впливу факторів на результативний показник; для розрахунку резервів покращення аналізуємого показника;

- для перевірки правильності аналітичних розрахунків.

Одним з видів балансу є платіжний баланс, який характеризує НІ грошових доходів і витрат підприємства, а також фінансові взаємовідносини з постачальниками, підрядчиками і фізичними особами. В цьому балансі співвідносяться платіжні засоби та платіжні зобов'язання підприємства.

6. В економічному аналізі однією з важливих задач є вимір впливу факторів на результативний показник. Для оцінки цього впливу розроблені спеціальні методи факторного аналізу.

Існують наступні типи детермінованої залежності:

1. Аддитивна — залежність між факторами представлена у вигляді алгебраїчної суми.

2. Мультиплікативна — залежність між результативним показ­ником та факторами можна представити як добуток.

3. Кратна – залежність, що представляє собою співвідношення факторів.

4. Змішана (комбінована) – залежність між факторами, яку можна представити у вигляді різних комбінацій.

Для аналізу впливу факторів на зміну результативного показ­ника при детермінованій залежності між ними використовують ме­тоди елімінування.

Під елімінуванням розуміють абстрактне вивчення впливу відо­кремленого фактора на зміну результативного показника.

До методів елімінування відносять наступні технічні прийо­ми:

• спосіб ланцюгових підстановок;

• спосіб абсолютних різниць;

• спосіб відносних різниць;

• інтегральний спосіб;

• індексний.

Технологія розрахунків за способом ланцюгових підстановок може бути представлена як послідовність наступних аналітичних операцій:

• розрахунок планового значення результативного показника;

• заміна планового значення першого фактора на фактичний (підстановка);

• розрахунок умовного значення результативного показника;

• визначення впливу першого фактора шляхом віднімання від умовного планового значення результативного показника.

Спосіб абсолютних різниць. Цей технічний прийом с спроще­ним різновидом способу ланцюгових підстановок. Цей технічний прийом використовується для розрахунку впливу факторів у моде­лях мультиплікативного та кратного типу. Послідовність розра­хунків при цьому способі така:

• Розраховується абсолютне відхилення кожного фактора і результативного показника;

• Вплив кожного фактора розраховується множенням абсо­лютного відхилення фактора на незмінне значення інших факторів з факторної моделі;

Спосіб відносних різниць застосовується в тому випадку, коли відомі відносні зміни кожного фактора (% виконання плану по кожному фактору). В економічній літературі рекомендую 11, два варіанти розрахунків впливу факторів:

Перший підхід передбачає наступну послідовність розрахунку впливу факторів:

• На 1-му етапі визначається різниця % виконання плану по кожному фактору (% ВП - 100%);

• На 2-му етапі визначається вплив кожного з факторів шля­хом множення різниці в % на планове значення результативного показника.

Індексний спосіб використовується для визначення тенденції зміни показників, а також досить широко застосовується у фактор­ному аналізі для розрахунку впливу ізольованих факторів па зміну результативного показника. Методика факторного аналізу при індексному методі такі:

• на 1-му етапі розраховуються індекси усіх факторів, що впливають на результативний показник;

• на 2-му етапі розрахунок впливу факторів визначається як різниця чисельника і знаменника індексу кожного фактора.

Інтегральний метод. Використання цього методу дозволяє одер­жати більш точні результати розрахунків впливу факторів і уник­нути неоднозначності факторів, тому що в даному випадку резуль­тати розрахунків впливу факторів не залежать від їхнього місця розташування у факторній моделі. Особливість цього методу поля­гає в рівномірному розподілі сукупного впливу факторів між ними. Цей розподіл суттєво ускладнюється різнонаправленністю впливу факторів.