Експертиза трупу тварини з короткочасною смертю

Під назвою “короткочасна смерть” розуміють ненасильницьку загибель, яка може наступити дуже швидко, а іноді раптово, без зовнішніх ознак прояву хвороби на момент видимого доброго відчуття самої тварини. Ця смерть може також залежати від зовнішніх умов, бути пов’язаною з генетично обумовленими чи вродженими захворюваннями серця.

Серед багатьох різноманітних причин короткочасної загибелі перше місце займають хвороби серця, які пов’язані з блокадою провідникової системи серця та загальним паралічем центральної нервової системи.

Розрізняють наступні види причин раптової смерті тварин:

1. Міокардіодистрофія, міокардити.

2. Фіброз та склероз серцевого м’яза, які розвинулися внаслідок раніше перенесених гострих міокардозів та міокардитів.

3. Гострий міокардит як результат прихованого або явно перебігаючого інфекційного захворювання, наприклад ящуру великої рогатої худоби, ІНАН коней, а також і як наслідок раніше перенесених інфекцій, септичних процесів, гострих та хронічних отруєнь та інших захворювань.

4. Хвороби судин серця – тромбози, артеріосклеротичні зміни, аневризми артерій та ін.

5. Пороки клапанного апарату серця.

6. Розширення серцевих порожнин, що виникли по різним причинам, в том числі і при хронічній емфіземі легень у робочих тварин.

7. Розрив аорти, великих кровоносних судин та серця з послідуючим крововиливом в порожнину перикарду (“тампонада серця”), природні порожнини організму або в тканини внутрішніх органів.

8. Шок (травматичний, опіковий, трансфузійний) із загальним паралічем центральної нервової системи і серця.

9. Стрес (транспортний, експлуатаційний, тепловий, холодовий, емоційний та інше.)

10. Природжені імунодефіцитні синдроми.

11. Природжені пороки нейроендокринної системи.

Також ветлікар-експерт повинен завжди пам’ятати, що кожен випадок загибелі тварини може бути визваний приховано перебігаючими інфекціями або хворобами серця, які виникли внаслідок перенесених інфекційних захворювань. Зустрічаються випадки, коли смерть настає у зв’язку з внутрішніми крововиливами, які виникають при розриві капсули печінки, селезінки, рідше нирок. Причиною короткочасної загибелі тварин може бути розвиток стресу чи шокового стану у зв’язку з наркозом.

Проводячи експертизу короткочасної загибелі тварини, експерт повинен проявляти максимальну обережність у визначені причини, всебічно оцінювати умови виникнення смерті та характер використання тварин.

Експертиза трупа тварин при утопленні

Під утопленням розуміють один із видів обтураційної асфіксії внаслідок закриття дихальних отворів рідиною з подальшим проникненням її в альвеоли, порушенням дихання, кровообігу і функції центральної нервової системи. Коли відбувається утоплення, сильніше ніж при інших причинах асфіксії виражене явище і довше триває предасфіктичний період, так як вплив води на шкіру рефлекторно гальмує дихання. Рідина яка потрапляє в легені, досягає альвеол, розтягуючи їх, потім проходить в щілини між клітинами альвеолярного епітелію і проникає в лімфатичні шляхи та кров легеневих капілярів, а звідти в ліву частину серця і далі в велике коло кровообігу. Разом з водою потрапляють інші сторонні тіла (пил, глина, фіто- та зоопланктони). При сильному тиску інспірійованої рідини стінки альвеол можуть розриватися і сторонні тіла в такому випадку проникають в міжклітинну тканину легень. Тривалість всіх фаз утоплення від моменту занурення до смерті тварини складає приблизно 5 хвилин.

При судово-ветеринарному розтині звертають увагу на давність перебування трупа у воді за набряканням та розрихленням шкіри, випадінням волосся, поступовим збільшенням газоутворення та здуттям трупа, його підійманням на поверхню води. Звертають також увагу на наявність великої кількості рідини та дрібнопухирцевої піни в верхніх дихальних шляхах та в придаткових порожнинах, гостру альвеолярну емфізему легень з наявністю на їх поверхні відтисків ребер (в результаті збільшення об'єму), а також на значне накопичення рідини в шлунку внаслідок заковтування її в агональному періоді. Внутрішні органи в стані гострої венозної гіперемії та гідремії. Відмічають плямисті крововиливи під плеврою та епікардом, наявність збільшеної кількості транссудату в плевральній та абдомінальній порожнинах. Вирішальне значення для діагностики утоплення мають лабораторні дослідження по виявленню фіто- – та зоопланктону в дихальних шляхах, крові і внутрішніх органах (легені, серце, нирки, печінка, селезінка).

У всіх випадках лікар–експерт при утоплені тварин повинен виключити можливість раптової смерті у воді внаслідок інших патологічних процесів.