Відбір матеріалу для лабораторного дослідження Відбір матеріалу для бактеріологічного та вірусологічного дослідження

Для цих досліджень використовують свіжий матеріал, який відбирають не пізніше 2-4 годин після загибелі тварини (особливо в теплий період року) з метою попередження заселення матеріалу кишковою мікрофлорою або розвитку посмертних змін. Відбір матеріалу проводять стерильним інструментом в стерильний посуд. Поверхню органу або тканини за місцем розрізу обпалюють над відкритим полум’ям або припікають металічним шпателем.

Патологічний матеріал повинен бути доставлений в лабораторію нарочним на протязі доби після його відбору, або, якщо такої можливості немає, його консервують: використовують охолоджуючи суміші з льодом або консервування шматочків органів чи тканин, призначених для бактеріологічного дослідження застосовують 30% водний розчин хімічного чистого гліцерину (при цьому воду попередньо кип’ятять 30 хвилин або автоклавують) у співвідношенні 1:4-1:5; для вірусологічного дослідження  50% розчин хімічно чистого гліцерину на фізіологічному розчині, який попередньо стерилізують в автоклаві на протязі 30 хв. Однак такий матеріал не може застосовуватися для досліджень в реакції імунофлуоресценції, тому перед консервуванням з органів роблять кляч-препарат (мазки-відбитки) , які також посилають до лабораторії. Гліцерин також непридатний для консервування матеріалу, який передбачається використати для зараження живих об’єктів. Невеликі трупи (поросята, ягнята, телята, птиця та інші) надсилають цілими у водонепроникливій тарі.

Шматочки внутрішніх органів надсилають в стерильних скляних банках, які закривають пергаментним папером.

Ділянки шлунка, кишечника звільняють від вмісту, кінці перев’язують лігатурою та розміщують в окремий посуд з розчином гліцерину або насиченим розчином кухонної солі у співвідношенні 1:5 - 1:7.

Ділянки шкіри відбирають в найбільш уражених місцях розміром 10х10 см на межі зі здоровими тканинами.

Трубчаті кістки надсилають цілими, звільненими від м’язів та сухожилків, обгорнуті марлею або тканиною, змоченою дезинфікуючими речовинами чи пересипають кухонною сіллю.

Головний мозок надсилають повністю після розпилу черепної коробки, спинний мозок  також повністю або фрагментами разом з корінцями нервів у чашках Петрі.

Рідкий патологічний матеріал (кров, гній, сечу, слиз, жовч, слину, виділення з порожнин та інше) направляють в запаяних пастерівських піпетках, пробірках або флаконах із стерильними гумовими пробками, чи у вигляді мазків (для мікроскопічного дослідження). Предметні скельця для цього попередньо кип’ятять на протязі 10-15 хвилин у 2% розчині соди, промивають водою, насухо витирають і зберігають в спирт-ефірі (1:1).

Відбір матеріалу для патогістологічного дослідження.

Для патогістологічного дослідження матеріал відбирають від свіжих трупів або вимушено забитих тварини – взимку не пізніше 12 годин, а влітку 2-3 години після смерті. Матеріал беруть з органів і тканин, які мають макроскопічні зміни, а також із найбільш важливих паренхіматозних органів. Якщо макроскопічні зміни відсутні, для дослідження надсилають шматочки органів, в яких гістологічні зміни виявляють частіше стосовно до певного захворювання. Розміри шматочків за довжиною не повинні перевищувати 10-15 мм, шириною-5-10 мм та товщиною-3-4 мм. Рекомендовано пластинку вирізати таким чином, щоб в ній були як змінені, так і нормальні тканини. Також при відборі матеріалу враховують мікроскопічну структуру органу: якщо матеріал беруть з нирок або надниркових залоз, необхідно, щоб до нього потрапляли корковий і мозковий шари; головний та спинний мозок  сіра та біла речовини; селезінка  червона та біла пульпа, при цьому необхідно захоплювати і капсулу органу.

Відібраний матеріал поміщують у фіксуючу рідину, об’єм якої в 5-10 разів повинен перевищувати об’єм взятого матеріалу. В якості фіксуючої рідини найбільш часто застосовують 10% водний розчин нейтрального формаліну. Для фіксації речовин, які розчинюються у формаліні, чи при відсутності формаліну , або для швидкої фіксації можуть застосовуватися 96% чи абсолютний спирти, ацетон.

Якщо для бактеріологічного, вірусологічного чи гістологічного досліджень надсилають патологічний матеріал з підозрою на особливо небезпечні захворювання (сибірка, сап, емкар, бруцельоз, туляремія, чума свиней, ящур, сказ, хвороба Ньюкасла та інше), скляний посуд з патматеріалом обов’язково запаковують в металічну коробку, яку запаюють, пломбують і додатково поміщують у дерев’яний ящик.