Асфіксія новонароджених

Під асфіксією розуміють порушення процесів газообміну в організмі внаслідок затримки або припинення доступу кисню і затримки видалення вуглекислоти. У новонароджених киснева недостатність відмічається в інтранатальний, постнатальний або неонатальний періоди, коли порушується внутрішньоутробне дихання.

Патологоанатомічні зміни. При синій асфіксії в разі застою крові розвивається ціаноз слизових оболонок, внутрішні органи та головний мозок переповнені темно-червоною кров’ю, котра на повітрі стає світло-червоною. Порожнини серця, особливо правої половини, переповнені кров’ю, в легенях відмічають застій крові, набряк та вогнищеву емфізему, ателектаз, точкові або дрібноплямисті крововиливи під плеврою, епікардом, в середостінні та навколо великих судин.

При білій асфіксії відмічають пістряве забарвлення органів внаслідок їх нерівномірного кровонаповнення, більш виражені набряки та крововиливи, слизові оболонки ротової порожнини та очей бліді, судини пуповини кровоточать.

Характерною ознакою інтранатальної асфіксії є наявність в дихальних шляхах новонародженого аспіраційного слизу, навколоплідної рідини, вмісту родових шляхів.

Діагноз ставлять шляхом проведення легеневої та шлунково-кишкової проб, вони негативні. Наявність повітря в легенях та відсутність в шлунку говорить про короткотривале життя тварини. Крім того в дихальних шляхах знаходять амніотичну рідину, аспіраційний слиз.

При диференційній діагностиці необхідно виключати родову травму, інфекційні та інвазійні хвороби.

Експертиза ексгумованого трупу або окремих органів

Ексгумація (лат. ex- із, humus – земля)–вилучення із землі трупа, органів загиблої тварини для судово–ветеринарної експертизи, криміналістичної експертизи, первинного або повторного патоморфологічного дослідження.

Ексгумацію проводить за постановою судових та слідчих органів слідчий або судветексперт в присутності понятих. До ексгумації трупа експерт вивчає обставини та питання , які належать вирішенню, уточнює дату та місце захоронення трупу та патматеріалів, визначає порядок проведення та методи дослідження.

Обставини, які виникають і можуть бути підставою для ексгумації трупів тварин:

1. Уточнення суперечливих питань про загибель тварини насильницькою смертю, захороненої без патологоанатомічного дослідження;

2. Наявність в слідчій або судовій справі невирішених питань, пов’язаних з встановленням діагнозу захворювання і ветсаноцінки продуктів забою тваринного походження;

3. перевірка достовірності виниклих в ході розслідування нових обставин, які вимагають повторного розтину трупу тварин та його останків.

Судово – ветеринарне дослідження ексгумованого трупу тварин здійснюється експертом з великою ретельністю і в обов’язковому порядку ведеться протокол з послідуючим складенням експертного висновку.

Експерт повинен пам’ятати, що після загибелі тварини в трупі починають розвиватись посмертні та гнилісні процеси, які заважають визначенню прижиттєвих патпроцесів. В глибоких та піщаних шарах землі і при низьких температурах, особливо взимку, трупи зберігаються довше, ніж на поверхні або в поверхневому шарі землі і при більш високій температурі влітку.

Особливо швидко посмертному розкладанню підлягають специфічні тканини паренхіматозних органів. У зв’язку з цим в них дуже важко або зовсім неможливо визначити дистрофічні процеси і структури еритроцитів. На загнилій шкірі можливо встановити її пошкодження (рани, зсадини, крововиливи, синці і ін.) після обробки оцтово–спиртовим розчином.

Набагато триваліший час (роки та навіть десятки років) можуть зберігатися в землі волосся, хрящі і, особливо, кісткова тканина, в тому числі з наявністю механічних пошкоджень (переломів, травм) або кісткової патології (остеодистрофії, рахіту, артрозів , артритів та ін.). В таких випадках можливо визначити не тільки їх пошкодження, але і характер, ступінь, механізм утворення патпроцесів, їх наслідки.

Велике значення для судветекспертизи має наявність в трупному матеріалі різних хімічних сполук, особливо ксенобіонтів. Мінеральні отрути (миш’як, фтор, ртуть, радіоактивний стронцій) зберігаються в трупі довгі роки, похідні оксиду вуглецю і барбітурової кислоти – на протязі декількох місяців, алкалоїди – до декількох років.

З метою виявлення в трупному матеріалі різних хімічних сполук, які могли стати причиною загибелі тварини від отруєння, для судветекспертизи вилучають труп повністю, його органи або їх останки, в тому числі розкладені, а також проби землі (до 500г) із-під трупа та з його поверхні.