2. Походження паразитизму та поширення його в природі.

Паразити походять від вільноживучих організмів. У процесі тривалого розвитку явище симбіозу може переходити в коменсалізм, а потім в паразитизм. Із 1,85 млн. видів тварин десятки тисяч ведуть паразитичний спосіб життя. Найпоширеніші:

1. нематоди (круглі черви);

2. трематоди (плоскі черви);

3. цестоди (стрічкові черви);

4. споровики (найпростіші одноклітинні організми – бабезії і т.д.)

3. Систематика паразитів.

Залежно від морфології і особливостей розвитку паразитів поділяють на різні групи. Найбільш системною групою є тип.

Т ИП КЛАС РЯД РОДИНА РІД ВИД

1. Тип Plathelminthes - плоскі черви:

Клас: Trematoda (смоктальщики)

Cestoda (стьожкові)

Monogenea

2. Тип Nemathelminthes - круглі черви

Клас: Nematoda

3. Тип Acanthocephales - скребні або колючоголові черви

Клас: Acanthocephala

4. Тип Arthropoda - членистоногі

клас Insecta

Arachnoidea

5. Тип Sarcomastigophora - саркомастігофори

Клас: Mastigophora

Sarcodina

6. Тип Apicomplexa - апікомплекса

Клас: Sporozoa

7. Тип Ciliophora - ціліофора

8. Тип Microspora - мікроспора

4. Класифікація паразитів за часом паразитування: тимчасові та стаціонарні (постійні та періодичні). Ектопаразити. Ендопаразити. Паразитоценози.

За часом паразитування:

1. тимчасові – живуть і розмножуються в навколишньому середовищі, а на тварин нападають тільки для живлення (ґедзі, комарі);

2. стаціонарні – живуть в організмі тривалий час.

   • Постійні – весь цикл їх розвитку від яйця (личинки) до імаго відбувається всередині або на поверхні тіла тварин (трихінели, воші);

   • Періодичні – живуть в організмі хазяїна лише на певній стадії свого розвитку (підшкірні оводи паразитують в організмі ВРХ на стадії личинки).

Паразитоценоз – це сукупність різних видів паразитів, що населяють організм хазяїна або окремі його органи.

Хвороби, спричинювані різними видами паразитичних організмів, називають асоціативними, або змішаними.

За стадією розвитку:

1. імагінальні – хвороботворно впливають на організм у статевозрілій стадії розвитку (комарі, ґедзі);

2. ларвальні – викликають захворювання в личинковій стадії (оводи, цистицерки).

За місцем локалізації:

1. ендопаразити – живуть у внутрішніх органах і тканинах живителя (гельмінти);

2. ектопаразити – паразитують на зовнішніх покровах живителя (воші).

За ступенем специфічності:

1. суворо специфічні – розвиваються в обмеженому колі живителя (бичачий ціп’як розвивається тільки у людини);

2. не специфічні – паразитують у широкому колі живителя (фасціоли – у диких і свійських тварин).

Паразитоценози – сукупність зоо – та фітопаразитів, які живуть в організмі тварин і викликають у них тяжкі захворювання.

5. Живителі (хазяїни) паразитів: остаточний (дефінітивний), проміжний, додатковий, резервуарний, облігатний та факультативний. Моноксенні та гетероксенні паразити. Переносники – механічні та біологічні.

Хазяїн – організм, у якому збудник постійно або тимчасово живе за його рахунок.

Дефінітивний (остаточний) - хазяїн, в організмі якого паразит досягає статевозрілої стадії розвитку і розмножується (людина – бичачий ціп’як).

Проміжний хазяїн – в якому живе і розвивається личинка паразита (прісноводний молюск для фасціоли).

Додатковий хазяїн – коли два проміжних живителі, то другого називають додатковим (мурашка - дикроцелій).

Резервуарний хазяїн – у якому паразит не розвивається , а лише накопичується і тривалий час зберігається, не втрачаючи інвазійних властивостей (дощові черви для аскарид).

Облігатний (обов’язковий) хазяїн – створює сприятливі умови для розвитку паразита (гуси для дрепанідотеній).

Факультативний хазяїн – в організмі яких паразит погано розвивається через недостатньо сприятливі для цього умови (качки для дрепанідотеній).

Паразитів, які розвиваються в організмі лише одного хазяїна, називають однохазяїнними або моноксенними.

Якщо для розвитку паразита потрібно два і більше різних видів хазяїв, їх називають багатохазяїнними, або гетероксенними.

Переносники – організми, через яких одноклітинні паразити передаються від хворої до здорової тварин. Вони є:

• механічні – у тілі яких паразит не розвивається, а лише накопичується;

• біологічні – у тілі яких збудник проходить частину циклу свого розвитку (іксодові кліщі для бабезій).