2. Екстенсивність та інтенсивність інвазії.

Ступінь зараження тварин інвазійними хворобами визначається двома показниками:

Екстенсивність інвазії - це відношення кількості інвазованих тварин до загального поголів’я певного виду, в %. Її визначають прижиттєво та посмертно (наприклад, свині уражені аскарозом на 15%).

Інтенсивність інвазії – це ступінь зараження збудниками, які паразитують в організмі однієї хворої тварини (наприклад, середня інтенсивність гіподерматозної інвазії корів становить 10 екземплярів).

3. Прояв паразитарних хвороб: клінічний, субклінічний, латентний. Паразитоносійство. Суперінвазія.

Клінічний прояв – при проникненні в організм хазяїна значної кількості патогенних збудників та зниженні його резистентності з’являються різко виражені клінічні ознаки.

Субклінічний прояв – характеризується слабкими клінічними ознаками.

Латентний перебіг – прихований прояв і при цьому з’являється імунітет.

Безсимптомний перебіг інвазії – при слабкій зараженості тварин паразитичними організмами. Таких тварин називають паразитоносіями.

Паразитоносії – тварини, які є джерелом поширення інвазії, а вразі зниження їх резестентност, погіршення умов годівлі та утримання, зараження іншими паразитичними організмами вони можуть тяжко хворіти і навіть загинути.

Суперінвазія – багаторазове зараження тварин одним і тим же збудником інвазійної хвороби протягом певного періоду часу.

4. Поняття про епізоотологію інвазійних хвороб. Джерела та шляхи зараження інвазійними хворобами.

Епізоотологія вивчає закономірності виникнення і згасання паразитарних хвороб тварин, особливості їх перебігу в різних природно – кліматичних умовах.

Епізоотичний процес – безперервний процес послідовного переходу збудників від хворих тварин або паразитоносіїв до здорових за певним механізмом передавання.

Джерело зараження – грунт, вода, трава, корм (при гельмінтозах) або проміжні, додаткові, а іноді й резервуарні хазяї (при біогельмінтозах).

Джерело поширення – це хворі тварини або паразитоносії.

Шляхи зараження:

1. Аліментарний – проникнення зародків зоопаразитів через рот з кормом, водою, проміжними та додатковими хазяїнами.

2. Контактний – при спільному утриманні хворих і здорових тварин (воші), через предмети догляду та одяг обслуговуючого персоналу (чесотка), під час спарювання (трихомоноз).

3. Перкутанний – проникнення через шкірні покрови тварин личинок гельмінтів (личинки підшкірного овода).

4. Через носові ходи та очі тварин личинками гельмінтів (телязіоз) та комах (естроз овець, ринестроз коней).

5. Інтраутеринний – здатність зародків деяких паразитів проникати через плаценту з організму матері в тіло плода (токсокароз, неоскароз).

5. Вплив абіотичних, біотичних та антропогенних факторів на поширення інвазійних хвороб.

На виникнення й перебіг інвазійних хвороб впливають фактори навколишнього середовища:

• Абіотичні – температура, вологість, інсоляція, атмосферний тиск.

• Біотичні – тваринний і рослинний світ.

Під час організації проти паразитарних заходів ураховують зональні особливості розвитку збудника у природі, а також їх переносників та проміжних хазяїв.

Сезонність – проявляється залежно від чинників зовнішнього середовища.

Зооантропонози – хвороби спільні для тварин і людини.