- •Тематичний план з навчальної дисципліни «паразитологгія та інвазійні хвороби тварин»
- •Методичні вказівки до користування посібником для самостійного навчання
- •Вступ до дисципліни
- •Визначення та зміст ветеринарної паразитології, зв’язок її з біологічними, медичними та ветеринарними науками.
- •Мікробіологія
- •Зоогігієна
- •Хірургія
- •Коротка історія розвитку паразитології.
- •Економічні збитки від паразитарних хвороб.
- •Завдання ветеринарної паразитології.
- •Типи взаємовідносин організмів у природі.
- •Походження паразитизму та поширення його в природі.
- •Систематика паразитів.
- •Класифікація паразитів за часом паразитування: тимчасові та стаціонарні (постійні та періодичні). Ектопаразити. Ендопаразити. Паразитоценози.
- •Вплив паразита на живителя: механічний, інокуляторний, токсичний, трофічний та алергічний (патогенез).
- •Вплив живителя на паразита (імунітет).
- •Визначення інвазійних хвороб та їх відмінність від інфекційних. Патогенність та вірулентність збудників. Номенклатура паразитарних хвороб тварин.
- •Екстенсивність та інтенсивність інвазії.
- •Прояв паразитарних хвороб: клінічний, субклінічний, латентний. Паразитоносійство. Суперінвазія.
- •Поняття про епізоотологію інвазійних хвороб. Джерела та шляхи зараження інвазійними хворобами.
- •Вплив абіотичних, біотичних та антропогенних факторів на поширення інвазійних хвороб.
- •Вчення є.Н. Павловського про природну осередковість трансмісивних хвороб.
- •Загальні профілактичні заходи проти збудників інвазійних хвороб. Спеціальні (ветеринарні) заходи.
- •Хіміопрофілактика гельмінтозів.
- •Дегельмінтизація тварин
- •Дезінвазія її види та значення
- •Особливості організації протипаразитарних заходів у господарствах з численним поголів’ям тварин.
- •3. Вчення к.І.Скрябіна про девастацію
- •4. Роль ветеринарних заходів щодо охорони здоров’я людини від зооантропонозів.
- •Тестові завлдання для самоконтролю
- •Визначення та зміст ветеринарної гельмінтології.
- •Систематика гельмінтів.
- •Епізоотологічна класифікація гельмінтозів за к.І. Скрябіним.
- •Патогенез та імунітет при гельмінтозах.
- •Імунітет і його особливості при гельмінтозах.
- •5. Вимушена, лікувальна, профілактична та діагностична дегельмінтизація.
- •Лікувальна
- •Оцінка проведення протигельмінтозних заходів. Екстенсефективність та інтенсефективність дегельмінтизації.
- •Методи діагностики гельмінтозів. Зажиттєві методи діагностики: аналіз епізоотичних даних, симптомів хвороби, даних лабораторного дослідження.
- •Гельмінтокопроскопічні дослідження: гельмінтоскопія, гельмінтоовоскопія, гельмінтоларвоскопія.
- •Кількісні та якісні методи дослідження.
- •Посмертні методи діагностики гельмінтозів за к.І. Скрябіним.
- •Компресорний метод дослідження тканин живителя (дослідження дрібних проміжних живителів; трихінелоскопія).
- •Метод перетравлення в штучному шлунковому соку.
- •Збирання, консервування, етикування і пересилка гельмінтів.
- •Тестові завдання для самоконтролю
- •Основи морфології та біології трематоди.
- •Систематика трематоди.
- •3.Фасціольоз сільськогосподарських тварин
- •Парамфістоматидози жуйних (Раrаmрhіstоmаtіdоsеs)
- •Дикроцеліоз. (Dісгосоеlіоsіs)
- •Мал. Схема розвитку дикроцелія:
- •Патологоанатомічні зміни
- •Опісторхоз м’ясоїдних (Оріsthorchosis)
- •7. Ехіностоматидози водоплавної птиці.
- •Тестові звдання для самоконтролю
- •Основи морфології та біології моногеней.
- •2. Cистематика моногеней
- •3. Гіродактильоз риб
- •4. Дактилогіроз риб ( Dactylogyrosis)
- •Основи морфології та біології цестод.
- •Систематика цестод.
- •3. Цистицеркоз бовісний (Суsticercosis bovis)
- •4. Цистицеркоз целюлозний (Суsticercosis cellulosis)
- •5. Цистицеркоз тенуїкольний (Суsticercosis taenuicollis)
- •Патологоанатомічні зміни.
- •6. Ехінококоз (Есhіnососсоsis)
- •7. Ценуроз церебральний (Соеnиrоsіs сегеbгаlіs)
- •Гермафродитний членик
- •Зрілий членик
- •9. Гіменолепідідози (Нуmеnоlеріdіdоsеs) (дрепанідотеніоз)
- •10. Дипілідіоз м’ясоїдних (Dіруlidiosis)
- •11 Ботріоцефальоз (Воthryocephalosis)
- •12. Дифілоботріоз (DірhуІІоbоthrіоsіs)
- •13. Лігулідози (Ligulidoses)
- •Тестові завдання для самоконтролю
- •2. Макраканторинхоз (Macracanthorhynchosis)
- •3. Поліморфоз ( Polymorphosis)
- •1.Основи морфології та біології нематод.
- •2. Систематика нематод.
- •Аскаридатози:
- •3.1.Аскароз свиней (Ascarosis)
- •3.2. Параскароз коней Parascarosis
- •Цикл розвитку.
- •3.3. Токсокароз (Toxocarosis)
- •Збудники аскаридатозів м'ясоїдних тварин:
- •Токсаскаріоз (Toxascarosis) (син. Токсаскаридоз)
- •3.4. Неоакскароз телят (Neoascarosis)
- •3.5. Аскаридіоз курей Ascaridosis
- •4. Стронгілятози:
- •4.1. Диктіокаульоз жуйних
- •4.2. Метастронгільоз ( Metastrogylosis)
- •4.3. Езофагостиомоз (Oesophagostomоsіs)
- •4.4. Сингамоз
- •Стронгілідози і ціатостомідози
- •4.7. Буностомоз
- •5. Трихурози
- •5.1. Трихінельоз Trichinellosis
- •5.2. Трихуріоз Trichurosis (син. Трихоцефальоз)
- •6. Оксіурози
- •6.1. Оксіуроз ( Oxyurosis)
- •6.2. Гетеракоз ( Heterakosis)
- •7. Спіруратози ( Spiruratoses)
- •7.1. Телязіоз ( Thelaziosis)
- •7.2. Тетрамероз ( Tetramerosis)
- •8. Рабдотадози ( Rhabditatoses)
- •8.1. Стронгілоїдоз
- •9. Нематодози риб
- •9.1. Філометроїдоз ( p hilometroidosis)
- •Тетовий завдання для самоконтролю
- •Визначення та зміст ветеринарної ентомології.
- •Систематика комах
- •Ветеринарно санітарне та економічне значення комах.
- •Основи морфології та біології комах
- •Гіподермоз (гіподерматоз) великої рогатої худоби.
- •2. Гастрофільоз коней.
- •II стадію
- •3.Естроз овець.
- •4. Вольфартіоз ( Wolhfartiosis)
- •Ураження шкіри вівці при вольфартіозі
- •5. Ринестероз коней (Rhinoestrosis)
- •6. Сифункулятози тварин
- •7. Малофагози (бовікольоз великої рогатої худоби та коней, триходектоз м'ясоїдних, малофагоз птиці)
- •Бовікульоз bovicolosis
- •Волосоїди:
- •Бовікульоз коней
- •Триходекоз собак -( Trichodecosis)
- •8. Мелофагос овець
- •6. Мелофагоз овець
- •Тестові завдання для самоконтролю
- •1. Зоофільні мухи
- •Гнус (ґедзі, мокреці, мошки, комарі).
- •Мокреці
- •Самець роду
- •4. Блохи
- •Тестові завдання для самоконтролю
- •Визначення та зміст ветеринарної арахнології.
- •2. Основи морфології та біології акариформних кліщів.
- •3. Систематика акариформних кліщів
- •4. Саркоптоз, нотоедроз, кнемідокоптоз
- •Саркоптоз свиней
- •5. Псороптоз , хоріоптоз, отодектоз
- •Псороптоз кролів
- •6. Хоріоптоз жуйних ( Chorioptosis)
- •Кінцівка коня уражена збудником хоріоптозу
- •7. Отодекоз котів і собак (Otodectosis)
- •Вухо собаки, уражене збудником отолектозу
- •8. Демодекоз собак і котів
- •9. Кнемілокоптоз птиці (Knemidocoptоsіs)
- •Тестові завдання для самоконтролю
- •Основи морфології, біології та систематика паразитиформних кліщів.
- •2. Іксодові кліщі (родина Іхосіісіае)
- •3. Аргасові кліщі (родина Агgаsіdае)
- •4. Гамазоїдні кліщі (надродина Сатазоісіае)
- •Тестові завдання для самоконтролю
- •Основи морфології, біології паразитичних найпростіших.
- •3.Епізоотологія протозойних хвороб.
- •5. Лікувально-профілактичні заходи проти збудників протозойних хвороб.
- •6. Імунітет при протозойних хворобах.
- •Основи морфології, біології піроплазмід.
- •2. Морфологія та біологія піроплазмід.
- •3.Епізоотологія піроплазмідозів.
- •Бабезіози тварин
- •6. Бабезіоз великої рогатої худоби
- •7. Бабезіоз коней
- •8. Бабезіоз дрібної рогатої худоби
- •9.Бабезіоз м'ясоїдних тварин
- •Тестові завдання для самоконтрлю
- •1.Основи морфології, біології та систематики кокцидій.
- •11 Формування спороцист; 12 - спорульована ооциста; і, II, III-мерогонія;
- •2.Епізоотологія, патогенез та імунітет при кокцидіозах.
- •5.Еймеріоз курей
- •6. Еймеріоз кролів
- •7. Еймеріоз великої рогатої худоби
- •8. Ейиеріоз овець
- •Множинні некрози в порожниній кишці кози
- •Множинні некрози в порожниній кишці кози
- •9. Токсоплазмоз тварин
- •10. Саркоцистоз тварин
- •11. Криптоспоридіоз телят
- •1. Основи морфології, біології та систематики саркомастигофор і мікроспоридій.
- •2. Трихоманоз великої рогатої худоби.
- •Гістомоноз птахів.
- •4. Ноземоз бджіл
- •Тестові завдання для самоконтролю
- •1.Основи морфології, біології та систематики циліат
- •2.Балантидіоз свиней
- •3.Хілоденельоз риб
- •Іхтіофтиріоз риби
- •Основи морфології, біології та систематики прокаріотів.
- •2. Анаплазмоз великої рогатої худоби
- •3. Анаплазмоз дрібної рогатої худоби
- •Тестові завдання для самоконтролю
- •Література
Дегельмінтизація тварин. (див. далі).
Дезінвазія приміщнь, вигулів, обладнання(див. далі).
Хіміопрофілактика гельмінтозів.
Регулярне згодовування малих доз антигельмінтиків (піперазин, мідний купорос, фенотіазин) тваринам з кормом сіллю. Під їх дією самки гельмінтів припиняють відкладати яйця, личинки гинуть.
Дегельмінтизація тварин
Дегельмінтизація – комплекс заходів, спрямованих на звільнення організму тварин від збудників гельмінтозів. Вона повинна бути ефективною і безпечною для пацієнта, а також повністю запобігати забрудненню навколишнього середовища яйцями та личинками гельмінтів.
1. Профілактична дегельмінтизація – проводиться в плановому порядку навесні і восени і спрямована на ліквідацію гельмінтоносійства, запобігання спалаху хвороби і розсіюванню яєць і личинок гельмінтів в зовнішньому середовищі.
2. Діагностична дегельмінтизація – коли є клінічні ознаки хвороби у тварин, а паразит ще незрілий і не виділяє яєць, личинок, члеників тоді задають антигельмінтик і виганяють з фекаліями паразита (членики), який досліджують і ставлять діагноз.
Залежно від методу застосування:
групова;
індивідуальна.
Ефективність проведених дегельмінтизацій оцінюють шляхом контрольних гельмінтокопрологічних досліджень худоби і птиці
через три тижні при трематодозах;
через два тижні при нематодозах;
через один тиждень при цестодозах.
Залежно від стадії розвитку гельмінтів дегельмінтизація є:
Передімагінальна – вигнання з організму тварин гельмінтів, які ще не досягли статевої зрілості;
Терапевтична - дія на статевозрілі гельмінти.
Дезінвазія її види та значення
Мета дезинвазії – знищення у навколишньому середовищі яєць та личинок гельмінтів, а також збудників протозойних хвороб.
Вона є заключною ланкою спеціальних заходів протигельмінтозного комплексу - це виявлення при дослідженні яєць і личинок гельмінтів, дослідження водоймищ і пасовищ тварин, хіміопрофілактика (коли задають антигельмінтик тваринам з кормом , сіллю. Наприклад, піперазин при аскарозі курей).
Дезінвазія є:
поточна – проводять через 3-7 днів після кожної дегельмінтизації або після відправлення тварин і птиці на забій;
профілактична – проводять навесні і восени;
заключна – після одужування всих тварин на певний гельмінтоз.
Дезінвазії підлягають приміщення, вигульні майданчики і обладнання. Перед дезінвазією проводять механічне очищення об’єктів дезінвазії від бруду, гною.
Хімічні засоби дезінвазії: гарячі розчини – 5 % ксилонафт, 4-5% їдкого натрію, 3% однохлористого йоду, 20% негашеного вапна. Проводять дезінвазію з розрахунку 1 літр на 1м2 площі. Для знищення проміжних живителів розрахунок проводять – 10 літрів на 1 м2 1:5000 розчину сульфату міді.
Фізичні методи дезінвазії:
термічні обробки - паяльною лампою обпалюють залізні клітки, а годівниці і напувалки обдають окропом або парою;
дія сонячних променів – діють згубно на яйця і личинки на поверхнях з твердим покриттям;
біологічне знезараження пасовищ – зміна пасовищ в залежності від цикла розвитку паразита;
біотермічне знезараження гною - яйця і личинки гельмінтів гинуть під дією термофільних мікробів. Гній витримують в буртах 4-6 місяців, а від свиней до 1 року.