Рекомендовані джерела:

Правда об Афганистане: Документы. Факты. Свидетельства. – М., 1990.

Рекомендована література:

Афганистан: история, экономика, культура. Сб. статей. – М.: Наука, 1989.

Гуревич Н.М. Афганистан: некоторые особенности социально-экономического развития (20-50-е гг.). – М., 1983.

Емельянов Аманулла // Наука и религия. –2001. – № 10. – С. 38-42.

История Афганистана. – М.: Мысль, 1982.

Мендельсон В.И. Англо-русские противоречия в Афганистане в начале ХХ века // Исторические записки. – М., 1969. – Т. 83. –С. 244-258.

Скольников В.Н. Афганистан. Исламская оппозиция: Истоки и цели. – М., 1990.

Супрун В. Гамбит афганского короля: (Возвращение короля Мохаммеда Захир Шаха) // ЭП. – 2002. – № 18. – С. 18-19.

Теплинский Л.Б. История советско-афганских отношений. 1919-1987. – М.: Мысль, 1988.

Тихонов Ю.Н. “Новая наступательная политика” Великобритании против пуштунских племён (1922-1945) // Восток. – 2003. – № 4. – С. 53-64.

Теми для самостійної роботи:

1. Роль м.Кемаля в революційних подіях 1918-1923 рр. (2 год.)

Звернути увагу на політичну біографію М.Кемаля. Детально проаналізувати національну революцію у Туреччині 1918-1923 рр. Визначити

її етапи та дати їм характристику. Що покладено в основу періодизації? Розкрити зміст націоналоьної та економічної обітниці. Визначити роль М.Кемаля у революційних подіях.

Література:

Гасанова Э.Ю. Об идеологии национально-освободительного движения в Турции и роли Кемаля Ататюрка в его развитии // Турция: история и современность. – М., 1988.

Международный симпозиум ЮНЕСКО к 100-летию Ататюрка // НАА. – 1981. – № 6.

Поцхверия Б.М. Выдающийся борец за независимость Турции (Ататюрк) // ААС. – 1981. – № 9.

2. Політичний портрет а. Сукарно. (1 год.).

Література:

История Индонезии. – М., 1992-1993.

Капица М., Милетин Н. Сукрно: политическая биография. – М., 1980.

3. Арабський світ у 20-30-х рр. Хх ст. (4 год.)

• Підмандатні території Англії та Франції на Арабському Сході після Першої світової війни. Ліван і Сирія під французьким мандатом.

• Арабські країни Африки (Єгипет, Алжир, Туніс, Марокко).

• Ірак. Антианглійські повстання 1918, 1920 рр. Незалежність країни з 1930 р.

• Утворення держави Трансйорданія.

• Проголошення незалежності Саудівської Аравії (1932 р.).

• Англійський протекторат над Оманом, Катаром, Бахрейном, Єменом.

• Політика Великої Британії у Палестині. Зародження арабо-єврейського конфлікту. Боротьба сіоністів у Палестині за створення держави Ізраїль.

• Національно-визвольний рух у країнах Північної Африки: Алжир, Республіка Ріф у Марокко, Єгипет. Нові форми антиколоніалізму у Тропічній і Південній Африці. Панафриканізм. Агресія Італії проти Ефіопії.

Слід звернути увагу:

1. Сирія та Ліван, які знаходились під мандатом Франції, в 1920 р. стали парламентськими республіками, але після 1940 р. попали під контроль уряду “Віші”, що призвело до витіснення французів англійцями та проголошення у 1943 р. незалежності обох держав.

2. З арабських країн Африки – Марокко, Алжир і Туніс знаходились під владою Франції, Лівія з 1931 р. стала колонією Італії. Єдина формально незалежна держава – Єгипет – знаходилась під окупацією англійських військ і контролювалась Великою Британією.

3. Англія, яка здійснювала мандат Ліги Націй над Іраком, надала йому незалежність у 1930 р., але зберегла контроль і втручалась у внутрішні справи, якщо вбачала погрозу своїм інтересам.

4. Трансйорданія була виділена з підмандатної англійцям Палестини в 1921 р. У 1928 р. країна здобула Конституцію, але англійці зберегли контроль над її слабо розвиненою економікою та збройними силами.

5. Саудівська Аравія як незалежна держава виникла ще до початку Першої світової війни, але у сучасних кордонах існує з 1926 р.

6. Після розгрому Османської імперії у 1919 р. васальна залежність Ємену була ліквідована. Щоправда, у справи Ємену намагалась втручатись Англія. З 1918 по 1928 рр. тривав англо-єменський конфлікт, в результаті якого значна частина Південного Ємену опинилась під контролем англійців. 1937 р. Англія отримала концесію від султана Омана щодо видобутку нафти в цьому регіоні. Кувейт після початку Першої світової війни став англійським протекторатом. Англію приваблювало головним чином стратегічне становище Кувейту.

Література:

Дмитриев Е. Палестинская трагедия. – М., 1985.

Кудрявцев А.В. Исламский мир и палестинская проблема. – М., 1992.