Оформлення перекладу

В Україні не існує офіційних вимог щодо оформлення юридичного перекладу (за винятком практики оформлення нотаріального посвідчення підпису перекладача, про що йтиметься далі). А шкода, адже правильне оформлення перекладу полегшує читачеві (в більшості випадків не знайомому з мовою оригіналу) роботу з перекладеним документом. Саме тому слід було б перейняти деякі правила юридичного перекладу, розповсюджені закордоном.

 

Правило 1. Переклад має бути дзеркальним відображенням оригіналу. Жодне слово чи надпис на документі не мають залишитися неперекладними. Так, слід обов’язково перекладати надписи на печатках, штампах, штемпелях, бланках тощо. Зазвичай переклад печатки чи штампа оформлюють таким чином: [Печатка: надпис на печатці]. Загалом будь-які примітки чи інший текст, який не міститься в оригіналі або оформлений в оригіналі особливим чином (надпис на печатці чи штампі, підпис від руки на друкованому тексті тощо) слід брати в дужки. Переклад відповідних частин документа слід розташовувати на тому ж місці, де вони розміщені в оригіналі (в центрі, посеред тексту, за текстом тощо).

 Більше того, часто перекладачі проявляють навіть підвищену турботу про читача і перекладають навіть відомі їм зображення, які можуть бути незрозумілими читачеві (наприклад: [Герб Сполучених Штатів Америки]).

Правило 2. Перекладач має забезпечити орієнтацію читача в документі. Відомо, що український переклад, в силу відмінностей між мовами, зазвичай є більшим за обсягом за англійський оригінал. Така різниця в обсягах призводить до того, що розташування відповідних частин текстів на сторінці є неоднаковим, а звідси і можлива плутанина. Ось чому ознакою турботи про читача буде вказівка на те, якій сторінці оригіналу відповідає сторінка перекладу, що зазвичай робиться згори кожної сторінки (наприклад: [Переклад першої сторінки доручення]) та позначення кінця перекладу відповідної сторінки (наприклад, [Закінчення перекладу першої сторінки доручення]). Зазвичай переклад нової сторінки починають з нового аркуша.

У випадку, якщо якась частина оригіналу є незрозумілою, перекладач має зробити відповідну позначку у перекладі (наприклад: (Підпис нерозбірливий)).

Переклад реквізитів документа

 Під час перекладу загалом, та при перекладі реквізитів документа, зокрема, не слід забувати, що кінцевий текст має відповідати правилам мови, на яку здійснюється переклад. Саме різниця у певних правилах та узвичаєннях між мовами і є причиною перекладацьких помилок. Розглянемо лише найтиповіші з них.

Розміщення реквізитів

В українському діловодстві низка реквізитів певних офіційних документів розміщується або оформлюється інакше ніж в англійському, зокрема:

1. назву адресата в Україні пишуть вгорі праворуч, а в Англії – вгорі ліворуч;

2. підпис в Україні ставлять між назвою посади та прізвищем посередині документа, а в Англії над прізвищем під яким пишуть назву посади ліворуч;

3. параграфи в основному тексті документа в Україні починають з відступу, а в Англії – без відступу (найтиповіша помилка під час перекладу більшості документів);

4. у випадку, якщо документ виконано не на бланку, дату в Англії проставляють вгорі документа праворуч над назвою адресата, а в Україні – часто внизу ліворуч напроти назви особи, що підписує документ.

Наприклад:

Англійською: With best regards, (Signature) Lukyanchuk P.V. Director

Українською: З повагою, Директор (Підпис) Лук’янчук П.В.

Примітки:

1. слід зазначити, що різниці у розташуванні реквізитів зазвичай дотримуються тоді, коли здійснюється переклад оригінального документа виконаного лише однією мовою. Натомість під час підготовки двомовного документа зазвичай розташування реквізитів диктується правилами однієї з мов (наприклад, тієї, якій сторонами надається перевага під час тлумачення документа);

2. у випадку розміщення на одній сторінці обох текстів двомовного документа в два стовпці, зазвичай у правому стовпці розміщують текст основною мовою (або мовою держави нотаріального посвідчення документа), а в лівому – іншою мовою.