Типи партійних систем
Однопартійна, коли в країні є одна правляча партія, а діяльність інших не допускається;
домінантна, тобто з переважаючою партією, яка за підсумками виборів незмінно залишаються при владі протягом десятків років.
Двопартійна (біпартизм), коли дві найбільші, найвпливовіші партії в країні поперемінно внаслідок виборів самостійно здійснюють владу.
Трипартійна, яку ще називають двозполовиною (2,5) партійною системою і яка характеризується тим, що жодна з двох найбільших партій країни самостійно не може сформувати уряд, а тому потребує для цього підтримки третьої партії, значно меншої від них, але яка постійно представлена в парламенті.
Чотирипартійна, або двоблокова, партійна система, яка відзначується наявністю блоку правих та блоку лівих партій, що змагаються між собою за владу, навперемін здобуваючи її.
Партійна система обмеженого, чи помірокованого, плюралізму, якій притаманні відсутність антисистемних партій і двосторонньої опозиції, орієнтованість на участь в уряді, в коаліційних кабінетах. Тут є незначна ідеологічна різниця між партійною системою крайнього, або поляризованого, плюралізму, якій властиві наявність антисистемних партій, двостороння опозиція зліва і справа, стан перманентного конфлікту між опозицією зліва і справа, сильне ідеологічне розмежування між ними.
Атомізована партійна система, про яку говорять, як про систему, коли зникає необхідність у точному підрахунку кількості партій. Тут виникає поріг, за яким кількість партій – 10, 20 чи більше – вже не має великого значення.
Серед чинників, які викликають утворення політичних партій, так:
наявність у певних соціальних груп специфічних інтересів, реалізація яких вимога утворення партії;
різні погляди щодо політичного устрою суспільства та інших конкретних політичних питань;
незадоволення частини суспільства своїм становищем та наявність загальної потреби діяти, щоб змінити його;
наявність міжнаціональних конфліктів та міжконфесійних протиріч, коли партії формуються насамперед навколо національних чи релігійних ідей.
Уявлення про партію дають:
Мета партії – завоювання й здійснення влади окремо або в коаліції.
Характер організації партій.
Зміст ідеології партії.
Діяльність партії щодо забезпечення соціальної бази, підтримки з боку населення.
Ознаки політичних партій:
прагнення влади;
пошук народної підтримки;
певна тривалість існування в часі;
наявність організаційної структур.
Завдання, які вирішує партія:
підбір партійних і державних лідерів;
"рекрутування і соціалізація" нових членів;
вироблення заходів щодо впливу партій на суспільні інституції та соціальні середовища;
розв’язання внутрішніх партійних протиріч, які виникають у процесі діяльності та будь-якого роду інших внутрішніх проблем. К. Фон Бойме відокремлює 4 функції політичних партій:
визначення мети;
акумуляція та вираження соціальних інтересів;
мобілізація та соціалізація громадськості у межах системи, особливо на виборах;
"рекрутування" еліти та формування уряду.