6.2. Ритмічність виробництва

Основним завданням оперативно-календарного планування є забезпечення ритміч­ності і рівномірності виробництва.

Рівномірне виробництво - виробництво продукції відповідно до плану графіка.

Ритмічність виробництва ~ виробництво у рівні проміжки часу однакового об­сягу продукції на всіх стадіях виробничого процесу.

Оцінка рівномірності та ритмічності проводиться за допомогою наступних методів їхнього розрахунку:

1. Подекадний метод оцінки ритмічності полягає в тому, що розраховуються, а потім зіставляються планові та фактичні відсотки по декадах, відхилення від запланова­них відсотків свідчить про рівень ритмічної або неритмічної роботи.

Фактичний відсоток визначається відношенням декадного фактичного випуску продукції у відповідних вимірниках до загального обсягу продукції, виробленої за місяць.

При рівномірному виробництві та випуску продукції значення коефіцієнта варіації ближче до нуля, а коефіцієнт ритмічності дорівнює 1.

Цей коефіцієнт показує тільки рівномірність виробництва без зв'язку з виконанням плану, розраховується на підприємствах і в підрозділах масового та багатосерійного типу виробництва [26].

6.3. ОСОБЛИВОСТІ ОПЕРАТИВНО-КАЛЕНДАРНОГО

ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ОДИНИЧНОГО, СЕРІЙНОГО,

ТА МАСОВОГО ТИПІВ ВИРОБНИЦТВА

Усі елементи оперативно-календарного планування (системи, нормативи, планово-облікові одиниці, розрахунки руху предметів праці в часі та просторі тощо) залежать від типу виробництва підприємства. Тому слід розрізняти особливості оперативно-ка­лендарного планування на підприємствах різних типів виробництва.

Одиничне виробництво характеризується широкою номенклатурою виготовлен­ня різних виробів одиницями або невеликими серіями за окремими замовленнями без регулярної повторюваності у плановому періоді або повторюваності через нерівні про­міжки календарного часу.

Головним завданням оперативно-календарного планування на підприємствах оди­ничного типу виробництва є забезпечення своєчасного виготовлення різних виробів відповідно до узгоджених термінів, встановлених замовниками, а також рівномірного завантаження і роботи усіх виробничих підрозділів та ланок при більш коротких вироб­ничих циклах та менших витратах на виготовлення продукції.

У силу такої специфіки застосовується позамовна система планування, тобто об'єк­том планування є замовлення. До обсягу робіт із виконання замовлення входить не тільки виробництво виробу, але і вся технічна підготовка (конструкторська, техноло­гічна) та випробування, які займають значну частину у загальній тривалості циклу виконання замовлення.

Особливістю календарного планування в одиничному виробництві є тісний взаємо­зв'язок роботи виробничо-диспетчерського відділу підприємства з роботою служб технічної підготовки виробництва: відділами головного конструктора, головного меха­ніка. Планові терміни виконання замовлення повинні бути узгоджені з черговістю по­дачі технічної документації у підрозділи підприємства. Звідси і головне завдання опе­ративного планування - забезпечити виконання замовлення у встановлені строки.

Календарне планування одиничного виробництва включає документальну розроб­ку замовлення, формування оптимального портфелю замовлень на календарний пері­од, розподіл програмного завдання по цехах, дільницях і по календарних періодах часу (міжцехове і внутрішньоцехове планування), а також розрахунок календарно-планових нормативів. Послідовність розробки замовлення в одиничному виробництві наведена нарис. 6.2.

Рис. 6.2. Послідовність розробки замовлення в одиничному виробництві

Отже, на підприємствах одиничного типу використовуються такі системи опера­тивно-календарного планування:

>• позамовна - при короткому циклі складання виробу (до одного місяця);

>• комплектно-вузлова та комплектно-групова системи (при тривалості складаль­ного циклу більше одного місяця).

При плануванні виробництва уніфікованих і нормалізованих деталей використовується подетальна система "на склад"; при цьому терміни запуску-випуску замовлення цих деталей не пов'язані з термінами запуску-випуску замовлення або складальних комп­лектів. Планово-облікова одиниця для підприємства в цілому складається із одного чи декількох конструктивно-закінчених виробів одного найменування, а для цеху - замов­лення являє собою товарний комплект деталей, вузлів, що входять у ці замовлення.

Календарно-планові розрахунки в одиничному виробництві проводять у порядку, зворотному технологічному процесу, починаючи від заключної фази, тобто випробу­вання виробу. Такий підхід обумовлений необхідністю встановлення строку його за­пуску, який вказується у договорі із замовником.

Календарно-планові розрахунки містять:

/ розрахунок тривалості виробничого циклу виготовлення виробу;

/ визначення календарних випереджень у роботі окремих виробничих підрозділів із виготовлення виробу;

«/ складання плану-графіка виконання замовлення;

У складання зведеного графіка виконання замовлень, що встановленні у вироб­ничій програмі на плановий період;

8О //. ПЛАНУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА І ЗБУТУ ПРОДУКЦІЇ

/ розрахунки завантаження устаткування і виробничих площ по календарних пе­ріодах (об'ємно-календарні розрахунки) і коригування зведеного графіка з метою ви­рівнювання завантаження по окремих планових періодах.

Провідним нормативом, на основі якого виконуються календарно-гшанові та об'ємно-календарні розрахунки, є тривалість виробничого циклу виготовлення виробу. Визна­чення тривалості циклу починається з побудови циклового графіка (циклограми) скла­дання виробу, при цьому використовується складальна схема виробу, яка розкриває його розчленування на вузли, підвузли та інші складальні сполучення.

Початковим етапом побудови циклограми є дата здачі виробу замовнику, від неї будуються послідовно пов'язані між собою складальні процеси, а також процеси, що виконуються паралельно з іншими операціями [26].

Наступним етапом розрахунку тривалості виробничого циклу виготовлення виробу є визначення тривалості циклів оброблюваної та підготовчої фаз. Цей розрахунок про­водиться з метою встановлення початку запуску деталей в обробку, що забезпечить вчасне їх виготовлення і подачу у складальний підрозділ.

На основі циклових графіків встановлюються календарні випередження за етапа­ми виробничого процесу.

Під випередженням розуміють відрізок часу, за який кожний попередній частко­вий процес повинен випереджати наступний процес. Випередження планується з ме­тою забезпечення завершення виробничого процесу у запланований термін. При побу­дові циклового графіка необхідно враховувати міжцехові перерви, які мають страховий характер і становлять 3-5 днів.

При виготовленні складних технічних виробів замість циклових графіків будуються мережні, машинним способом (ЕОМ, ПК) з використанням мережних моделей, за допомогою яких визначаються критичний шлях складання виробу і роботи, які викону­ються паралельно.

За критичним шляхом визначається тривалість виробничого циклу. Календарні гра­фіки розробляються спочатку відповідно до окремих замовлень, а потім будується зведений графік запуску-випуску всіх виробів, які встановлені у виробничій програмі на плановий період.

Оперативні виробничі завдання цехам встановлюються на основі зведеного річно­го графіка запуску-випуску виробів.

Склад замовлень, що включаються в оперативну виробничу програму, визначається:

«і» термінами виконання замовлень, встановленими у договорах;

«І» встановленим порядком проходження замовлень по цехах і запланованими ви­передженнями, що намічені у зведеному графіку запуску-випуску виробів;

*> ступенем технічної і організаційної готовності замовлення до виробництва і випуску у плановому місяці у кожному підрозділі з урахуванням стану запасів по за­мовленнях, які переходять із попереднього місяця.

6. Оперативно-календарне планування 81

Виробнича програма цеху, що встановлена на місяць, є основою для розробки зав­дань для кожної дільниці та робочого місця. Розробка місячних завдань виробничим дільницям починається з складання по-дстальних планів за такими даними:

-* конструкторсько-технологічними специфікаціями;

-» картами технологічних процесів;

^ картами розшифровки комплектів;

-» термінами початку і закінчення робіт.

Після складання подстальних планів дільницям, проводяться об'ємно-календарні розрахунки за групами устаткування і використанням площ. В результаті таких розра­хунків встановлюється змінність роботи дільниць, окремих груп устаткування і уточ­нюється потреба у робітниках визначених професій. При складанні зведеного графіка виконуються розрахунки завантаження устаткування і площ роботами з виготовлен­ням різних замовлень в усіх підрозділах підприємства.

При цьому необхідно забезпечити таке завантаження усіх ланок виробництва, щоб воно було на рівні їхньої пропускної спроможності та рівномірним протягом планового періоду.

Оперативно-календарне планування в серійному виробництві має також свої особ­ливості.

Серійне виробництво характеризується випуском більш обмеженої номенклату­ри виробів періодично повторювальними серіями.

У зв'язку з цим основним завданням календарного планування у серійному ви­робництві є забезпечення періодичності виготовлення виробів відповідно до плану при повному та рівномірному завантаженні устаткування, площ, робітників.

Для вирішення цього завдання важливе значення мають календарно-планові нор­мативи, основними з яких в серійному виробництві є:

/ розмір партій (серій) виготовлення виробів;

/ нормативний розмір партій деталей і періодичність їх запуску-випуску;

/ тривалість виробничих циклів виготовлення деталей, вузлів і серій виробів;

/ випередження запуску-випуску партій деталей і складальних одиниць;

/ запаси.

На підставі проведених розрахунків будуються календарні плани-графіки роботи виробничих дільниць і окремих груп устаткування.

Основним календарно-плановим нормативом у серійному виробництві є визначення серії виробів і нормативного розміру партій запуску заготівок, деталей у виробництво.

Якщо обсяг випуску окремих виробів невеликий, то розмір серії виробів встанов­люється на рівні річного завдання. Якщо кількість виробів, що планується у річній виробничій програмі, значно більша, то вона розподіляється на декілька партій, випуск яких планується у відповідних кварталах і місяцях. При цьому виникає потреба визна­чення економічно доцільного розміру партій з метою досягнення рівномірного заван­таження устаткування і раціонального використання трудових ресурсів.

Визначення нормативного розміру партій деталей необхідне для:

>- розрахунку нормативної тривалості виробничих циклів і календарних виперед­жень у роботі послідовних виробничих ланок;

>- регламентації періодичності переналагодження устаткування;

>• визначення нормативного середнього рівня незавершеного виробництва;

>- побудови календарних планів-графіків.

Збільшення розміру партії сприяє кращому використанню устаткування і підви­щенню продуктивності праці за рахунок зменшення кількості переналагодження ус­таткування і зниження витрат підготовчо-заключного часу в середньому на одну деталь, а також зменшення трудомісткості операцій у результаті їхнього багатора­зового повторення. Обробка деталей великими партіями має і негативні сторони, а саме: збільшуються тривалість виробничого циклу, запаси деталей у незаверше­ному виробництві, що потребує доповнення складських площ, при цьому уповіль­нюється оборотність обігових коштів. Тому необхідно визначити такий розмір партій, який забезпечив би мінімальні витрати і збитки, тобто той розмір, що визначає опти­мальну партію.

Розмір партії, який розрахований по цій операції, приймається І для всіх Інших опе­рацій обробки деталей у даному підрозділі.

Розрахований розмір партії деталей коригується з урахуванням умов організації ви­робництва, зручності планування - норма повинна бути рівною або кратною місячній програмі випуску деталей, не менше змінного або півзмінного випуску. Існують також 2 групи методів визначення розміру партії предметів праці:

До першої групи належать методи встановлення розміру партії, виходячи тільки із трудових параметрів, наприклад:

Друга група методів базується (з різними уточнюючими коефіцієнтами; на визначенні сумарних мінімальних витрат, пов'язаних із переналагодженням (пряма 1 на рис. 6.3) і збереженні запасів (крива 2), залежних від розміру партії.

Рис 6.3. Графік залежності витрат виробництва від розміру партії У цьому випадку оптимальний розмір партії можна розрахувати за формулою:

Тривалість виробничого циклу виготовлення партії деталей складається із техно­логічного циклу і міжопераційних перерв. При визначенні технологічного циклу обов'яз­ково враховуються види руху предметів праці при проходженні партії по операціях.

84 //. ПЛАНУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА І ЗБУТУ ПРОДУКЦІЇ

Міжопераційні перерви встановлюються з урахуванням особливостей організації ви­робництва на дільницях, а також характеру продукції, що виробляється.

З огляду на тривалість виробничого циклу виготовлення виробів, деталей, їхніх партій встановлюються календарно-планові випередження. Вони використовуються для виз­начення термінів запуску у виробництво партій деталей і вузлів у відповідності із стро­ками випуску виробів.

В умовах серійного виробництва залежно від його особливостей можуть застосо­вуватись покомплектні та подстальні системи планування:

У машинокомплекти, вузлові, групові комплекти, системи планування за номера­ми комплектів, система безперервного оперативно-календарного планування;

«^ система "на склад", система "Р-Г". Система "на склад" застосовується при плануванні виробництва уніфікованих і стандартних деталей, по яких терміни запуску-випуску не пов'язані з випуском особливих виробів. Система "Р-Г" - розрядна систе­ма, використовується у багатономенклатурному серійному виробництві для плануван­ня роботи обробляючих і заготівельних підрозділів.

Масове виробництво характеризується стійким випуском обмеженої номенкла­тури виробів, великими обсягами випуску, високим рівнем безперервності та ритміч­ності виробничого процесу, широко застосовуваним методом потоку.

Головним завданням оперативного планування у вищезгаданих умовах є організа­ція і забезпечення безперервного руху деталей, та виконання цих операцій у встанов­леному ритмі роботи.

Великі обсяги виробництва продукції при обмеженій номенклатурі окремих виробів, стабільні, строго повторювані процеси масового виробництва дозволяють застосува­ти подетальну систему планування. При цьому за об'єкт планування приймаються окремі деталі, складальні одиниці, окремі вироби. Високий рівень ритмічності вироб­ництва може бути досягнутий ще у процесі підготовки виробництва детальним розра­хунком календарно-планових нормативів: такту і ритму поточних ліній, кількості робо­чих місць по операціях і їх завантаження, нормативних графіків і нормативних рівнів незавершеного виробництва, розміру запасів. Що стосується рівня незавершеного виробництва, то його можна розрахувати як суму запасів, види яких наведені в табл. 6.2. Таблиця 6.2. Види запасів у масовому виробництві

У масовому виробництві використовуються такі подетальні системи оперативно-календарного планування:

1) за тактом потоку;

2) за термінами міжцехових подач;

3) за стандартними термінами міжцехових подач;

4) "на склад".

6. Оперативно-календарне планування_______________________________________£35

При використанні системи за тактом потоку всім виробничим підрозділам пла­нується єдиний такт випуску.

При другій і третій системах планування цехам, що випускають продукцію, пла­нується такт випуску, а усім іншим розробляються стандартні плани-графіки, у яких визначаються строки або розробляються стандартні плани-графіки подачі деталей і вузлів у складальний цех. Система "на склад" може застосовуватись для планування роботи цехів, що виконують обробку деталей і заготівельні роботи.

При плануванні роботи однопредметних безперервних потокових ліній розраховується

Такти і ритми у масовому виробництві розраховуються по виробах і деталях в усіх цехах і дільницях.

Календарне планування масового виробництва здійснюється на основі застосуван­ня системи "за ритмом випуску". Ця система базується на вирівнюванні продуктив­ності усіх виробничих ланок за розрахованим тактом випуску готових виробів. У цьо­му випадку розподіл програмного завдання по виробничих підрозділах і календарних відрізках часу проводиться у порядку, зворотному ходу технологічного процесу. За один і той же відрізок часу (такт, годину, зміну тощо) на різних стадіях виробничого процесу повинно бути виготовлено стільки комплектів заготівок, деталей, складаль­них одиниць, скільки за той же час повинно бути випущено готових виробів.

Для планування потокового виробництва та розробки календарно-планових норма­тивів необхідні розрахунки кількості робочих місць на лінії, що забезпечить виконання змінного і годинного завдання по кожній операції.

Важливою умовою безперервності і ритмічності перебігу потокового виробництва є наявність та підтримання на регламентованому рівні запасів.

Оперативно-календарне планування на підприємствах різних типів виробництва має ряд особливостей, але які б системи та методи оперативного планування не застосо­вувалися на кожному підприємстві, їхня мета одна - забезпечити рівномірність пере­бігу виробничого процесу і випуск якісної продукції у необхідній кількості та у встанов­лені строки.

86 //. ПЛАНУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА І ЗБУТУ ПРОДУКЦІЇ ,

ТД ПИТАННЯ ДЛЯ ЗАКРІПЛЕННЯ МАТЕРІАЛУ І

X) І САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

1. Які основні завдання оперативно-календарного планування на підприємстві?

2. У чому суть календарного планування?

3. Що таке диспетчерське регулювання в оперативно-календарному плануванні?

4. Міжцехове та внутрішньоцехове планування, зміст та основні завдання.

5. Що таке планово-облікова одиниця в системі ОКП, які види планово-обліко­вих одиниць продукції Ви знаєте?

6. Система оперативно-календарного планування, основні види.

7. Що являють собою подетальна та позамовна система оперативного плану­вання? Що таке покомплектна система?

8. Ритмічне та рівномірне виробництво. За допомогою яких показників про­водиться їх оцінка?

9. Які особливості оперативно-календарного планування в одиничному ви­робництві?

10. Що таке "час випередження", як його визначають?

11. У чому полягає головне завдання оперативно-календарного планування у серійному виробництві?

12. Які системи оперативно-календарного планування застосовуються в серій­ному виробництві?

13. Які особливості оперативно-календарного планування в масовому вироб­ництві?

14.Назвіть основні системи оперативно-календарного планування у масовому виробництві, дайте їм коротку характеристику.

7_. Матеріально-технічне забезпечення виробництва_________________________87

РОЗДІЛ III. ПЛАНУВАННЯ РЕСУРСНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

О План викладу матеріалу розділу