1.2.2.1.Одноважільний шарнірний механізм.

Важіль 1 за допомогою прихвата 2 затискає заготовку 3 внаслідок того, що при подачі робочого тіла до безштокової порожнини привода шток з роликом буде пересуватись вправо.

Розклавши рівнодіючу силу R на складові сили можна знайти величину сили W :

,

де Q - вихідна сила, (н).

α – кут нахилу важеля;

β – кут, доповнюючий кут α, (враховує витрати на тертя ковзання в шарнірах);

tφ_1пр – приведений коефіцієнт тертя кочення по площині.

,

де d i D – відповідно діаметри вісі ролика і самого ролика. (тут t_gφ₁ – коефіцієнт тертя ковзання на вісі ролика).

Кут β має невеликі значення: β≈1⁰...1⁰10’;

Коефіцієнт тертя ковзання t_gφ₁≈0,1;

Кут α ≈ 5⁰...10⁰.

1.2.2.2.Двоважільні механізми

На відміну від одноважільних механізмів двоважільні розвивають удвічі меншу односторонню силу (при однакових величинах вихідної сили Q).

Силу W обчислюють за формулою:

.

В механізмах з плунжерами необхідно враховувати, крім тертя в шарнірах, ще і тертя на плунжерах:

.

Коефіцієнт φ_2пр враховує тертя в консольному (перекошеному) плунжері:

,

де a – довжина направляючої поверхні плунжера;

l – відстань від вісі шарніра до середини направляючої.

На наступних двох рисунках зображені конструкції відповідно одно важільного та двоважільного пристроїв.

1- Корпус; 2 – Шток; 3 – Вісь; 4 – Важіль; 5 – Колінчатий важіль; 6 – Повзун;

1 – Палець; 2 – Корпус пристрою; 3 – Пневмопривод; 4 – Шток; 5 – Вилка;

6 – Вісь; 7 – Важіль ( 2 шт. ); 8 – Плунжер ( 2 шт. ); 9 – Гвинт регулюючий ( 2 шт. ); 10 – Важіль затискний ( 2 шт. );

Питання для самоконтролю.

1. Де застосовуються важільно-шарнірні механізми?

2. Який недолік мають двоважільні механізми у порівнянні з одноважільними?

3. Що враховує кут  у формулі обчислення зусилля W ?

4. Що потрібно враховувати при обчисленні сили W - для важільно-шарнірних механізмів з плунжерами?

2. Змістовний модуль 1.5.

„НАСТАНОВЧО-ЗАТИСКНІ МЕХАНІЗМИ”.

План

1. Призматичні центруючи механізми.

2. Плунжерні центруючи механізми.

3. Цангові механізми.

4. Затискні механізми з гідропластом.

Домашнє завдання: Систематизувати у вигляді таблиці існуючі конструкції настановчо – затискних механізмів.

! За підсумками самостійного опрацювання зазначених питань змістовного модуля 1.5. студент повинен:

• знати класифікацію настановчо – затискних механізмів, матеріал виготовлення їхніх основних частин, складові гідропластмаси.

• Вміти пояснити будову та принцип дії настановчо – затискних механізмів.

2.1. Призматичні центруючі механізми.

У пристроях, де їхньою конструкцією передбачаються настановчі і затискні елементи окремо, необхідно, перед обробкою заготовки, спочатку її установити, а потім затиснути. Якщо ці дві функції об’єднати, то це потягне за собою підвищення продуктивності праці (за рахунок скорочення додаткового часу на операцію).

Механізми, котрі одночасно об’єднують настановчі і затискні функції називаються настановчо-затискними або самоцентруючими.

Настановчо-затискні механізми можна поділити на:

• призматичні;

• плунжерні;

• цангові;

• мембранні;

• гідравлічні (гідро-пластові).

Призматичні механізми з призматичною рухомою губкою, що показані на малюнку, складаються з призми 6, настановчої деталі 4, розташування котрої можна змінювати за допомогою двох гвинтів 2 з контргайками 1.

Гвинтами 3 настановчі деталі 4 фіксуються в потрібному положенні.

Призма 6 в початковий момент руху (за стрілкою А) пересуває заготовку 5 вздовж опорної площини і при подальшому рухові затискає її.

При цьому заготовка автоматично центрується відносно вісі симетрії в потрібному положенні.