Гідропластовий патрон.
Під час обертання гвинта 2 гідропласт деформує тонку стінку втулки 6, що викликає центрування і затиск заготовки по внутрішній циліндричній поверхні.
На наступному рисунку зображена оправка з гідропластом і пневмоприводом.
На корпусі 5 встановлена з натягом спеціальна металева тонкостінна втулка 2 і додатково зафіксована гайкою 6. Гідропласт стискається штоком-плунжером 1 пневмопривода. Гвинт 4 обмежує хід плунжера вправо (по рисунку) і попереджує виникнення можливих залишкових деформацій втулки. Гвинти 7 закривають отвори для витікання повітря під час заповнення порожнини оправки гарячим гідропластом.
Оправка з гідропластом.
Питання для самоконтролю.
Які Ви знаєте різновидності настановчо-затискних механізмів?
Які вимоги висуваються до настановчо-затискних елементів в
самоцентруючих механізмах?
З якого матеріалу виготовляють цанги?
Назвіть складові гідропластмаси.
Яка температура плавлення гідропласту?
3. Змістовний модуль. 1.7. „ділильне та поворотне обладнання” План
Призначення поворотних ( подільних ) пристроїв.
Будова фіксаторів.
Механізми закріплення поворотної частини пристроїв з корпусом.
Домашнє завдання: Скласти конспект з матеріалу, що самостійно опрацьовувався.
! За підсумками самостійного опрацювання зазначених питань змістовного модуля 1.7. студент повинен:
Знати сферу використання ділильного ( поворотного ) обладнання, класифікацію фіксаторів, способи закріплення поворотної частини ділильного ( поворотного ) пристрою з корпусом.
Вміти пояснити будову та принцип дії поворотних ( подільних ) пристроїв.
Призначення елементів пристроїв для повороту (поділу) заготовок.
При виконанні операцій механічної обробки деталей з її поворотом на певний кут з однієї позиції на іншу використовують так звані поворотні пристрої. Основними елементами поворотних пристроїв є:
корпус;
поворотна частина (подільні диски);
фіксатори;
механізми закріплення поворотної частини на корпусі (після здійснення повороту).
Подільні диски призначені для здійснення точного поділу (повороту) на певний кут затисненої у пристрої заготовки.
Фіксатори призначені для фіксації в потрібному положені подільного диска.
3.2.Будова фіксаторів.
Фіксатори вважаються найбільш відповідальними елементами (деталями) в ділильних пристроях.
Від конструкції фіксатора та точності його виготовлення залежить точність поділу під час позиційної обробки.
Як завше, фіксатори це стержні різної форми, котрі монтують на корпусі (нерухомій частині) пристрою.
Під час роботи стержень фіксатора вводиться в паз або отвір рухомої (поворотної) частини пристрою і фіксує її відносно корпусу.
Перед наступним поділом фіксатор виводять із отвору, після чого здійснюється наступна фіксація. Фіксатор можна рухати вручну або автоматично.
ФІКСАТОРИ БУВАЮТЬ:
циліндричні;
призматичні;
конічні.
Як видно з рисунку циліндричні фіксатори 1 встановлюються у втулках 2 з зазором.
Величина зазору суттєво впливає на точність поділу.
Сумарна похибка Еt кроку поділу залежить від допуску δ1 на відстань між вісями двох суміжних втулок, зазорів δ1 і δ2 у з’єднанні фіксатора з втулками 1 і 2 та можливого ексцентриситету e:
.
З’єднання фіксаторів з втулками здійснюється за посадкою Н7/f9 або H7/g8.
З метою зменшення впливу зазорів на точність поділу застосовують фіксатори з конусною або призматичною формою робочої частини.
У цих випадках величина зазору S = O.
Фіксатори виготовляють із сталі марки Сталь 45, гартують до НRС 40...45, або зі сталі Сталь 20Х (цементація і НRC 55...60). Допускається виготовлення фіксаторів і з інших марок сталей, але з дотриманням вказаних вище механічних властивостей. Втулки виготовляють із сталі У8 (НRС 55...60).