2. Визначення чисельності окремих категорій працівників

Кількісна характеристика трудових ресурсів (персоналу) підприємства в першу чергу виміряється такими показниками, як облікова, явочна і середньооблікова чисельність працівників.

Облікова чисельність (Ч_обл) працівників підприємства - це чисельність працівників облікового складу (таких, з якими укладено договір найму) на визначене число чи дату, з урахуванням прийнятих і вибулих за цей день працівників.

де Ч_яв – явочна чисельність, К_обл – коефіцієнт облікового складу.

де К_обл=Ф_ном/Ф_яв чи

де Ф_ном – номінальний фонд робочого часу (365-Вихідні-Святкові); Ф_яв – явочний фонд робочого часу (Ф_ном – відпустки та інші неявки ), f – відсоток невиходів.

Явочна чисельність — це кількість працівників облікового складу, які мають з'явитися на роботу. Планова чисельність визначається за трьома методами:

1) За трудомісткістю робіт

де Т_вир - трудомісткість виробничої програми, нормо-година;

Ф_еф – ефективний фонд робочого часу 1 робітника. K_вн - плановий коефіцієнт виконання норм.

2) За нормами виробітку (Нвир)

де Vпрод – загальний обсяг продукції.

3) За нормами обслуговування (Н_обсл)

,

К_од.обл – кількість одиниць обладнання, n – кількість видів обладнання, Зм - число робочих змін на добу, Н_обсл – норма обслуговування;

Середньооблікова чисельність (Ч_с.о.) розраховується за формулою:

де Ч_пп – облікова чисельність на початок року, Ч_пр – чисельність прийнятих працівників, Ч_зв – чисельність звільнених з усіх причин.

Загальна чисельність працівників промислово-виробничого персоналу на плановий період визначається методом корегування базової чисельності:

де Ч_б – базова чисельність, чол.; V_пл – плановий обсяг виробництва продукції, V_б – базовий обсяг виробництва продукції; ∆Ч – зміна чисельності під впливом організаційно-технічних заходів, чол.

Ефективний фонд робочого часу визначається:

,

де 365 – календарний фонд робочого часу, Вих – кількість вихідних днів (на рік), Св – кількість святкових днів (на рік), Н_я – кількість цілодобових неявок, Т_зм - тривалість робочої зміни чи змінний фонд робочого часу одного робітника, В_зм – тривалість внутрішньозмінних простоїв.

Чисельність працівників управління визначається на підставі штатних розкладів, які укладаються науково-дослідними установами з урахуванням забезпечення умов для раціональної організації управлінської праці. В разі, коли такі дані відсутні, виходять або з аналізу фактичних витрат часу на виконання певних видів управлінських функцій, або нормування відбувається за граничними показниками (встановлення максимальної чисельності), які розраховуються за допомогою кореляційно-регресійних залежностей між чисельністю працівників керівного складу та виробничими факторами відповідних підприємств.

3. Показники стану і руху персоналу на підприємстві.

Показники руху і стану персоналу на підприємстві.

1. Коефіцієнт вибуття:

2. Стабільність персоналу (середній стаж)

де t – число років роботи на даному підприємстві.

3. Рівень дисципліни (коефіцієнт неявок)

де:

Ч_н – кількість людино-днів неявок з неповажних причин за певний період;

Ч_д – кількість відпрацьованих людино-днів.

4. Коефіцієнт прийому.

Планування кадрів тісно взаємопов'язане з відбором. Відбір здійснюється з двох джерел – внутрішнього і зовнішнього. Використання зовнішнього джерела передбачає підбір кадрів із зовні. Для цього притягуються різні засоби масової інформації (ЗМІ), служби зайнятості, звернення до учбових закладів. До внутрішніх джерел можна віднести: переведення робітника на інше місце роботи, переміщення по службових сходах, підготовка робітників через систему виробничо-бригадного навчання.

Зміна в чисельності персоналу відбувається унаслідок прийому на роботу і звільнення. Зміна чисельності працюючих, пов’язана з їх прийомом і звільненням, незалежно від причин вибуття і джерел поповнення, називається оборотом робочої сили.

Серед джерел надходження прийнято виділяти:

• прийнятих за ініціативою підприємства;

• прийнятих за направленням органів працевлаштування;

• прийнятих після закінчення учбових закладів;

• прийнятих в порядку переведення з інших підприємств і фірм.

Серед напрямів|направлень| вибуття прийнято розрізняти:

• вибуття з причин фізіологічного характеру (смерть, хвороба, вихід на пенсію, професійне захворювання);

• з причин, прямо передбачених законом (призов до армії, вступ до учбового закладу з відривом від виробництва, обрання у виборні органи, переведення|переказ| на інше підприємство і так далі);

• причини, не передбачені законом і пов'язані з особою|особистістю| працівника (звільнення за власним бажанням).

• Для оцінки якості роботи з кадрами використовуються наступні основні показники, що характеризують оборот робочої сили:

• коефіцієнт обороту з прийому – це відношення числа прийнятих за період до середньооблікової| чисельності працюючих за той же період;

• коефіцієнт обороту з вибуття – це відношення числа вибулих за період до середньооблікової чисельності працівників| за той же період;

• коефіцієнт стабільності персоналу (середній стаж);

• коефіцієнт постійності|незмінності кадрів – це відношення числа працівників, що пропрацювали весь період до середньооблікової чисельності працівників за той же період;

• коефіцієнт загального обороту (заміщення) – це відношення різниці числа прийнятих і звільнених за період до середньооблікової чисельності за той же період.