Питання для обговорення

Спираючись на додаткову інформацію [Закон України «Про зайнятість населення» (ст. 1)], проаналізуйте поря­док віднесення населення України до зайнятого та визначте, як це поняття співвідноситься з поняттями «трудові ресурси», «еконо­мічно активне населення» та «робоча сила». Дайте відповіді на такі запитання:

1. Чому, визначаючи поняття зайнятості в Законі України «Про зайнятість населення», уживають поняття «задоволення особистих та суспільних потреб»? Чи не краще було б використати поняття «виробництво товарів та послуг»?

2. Якою може бути мета визначення поняття «зайнятість» та віднесення певних категорій громадян до зайнятих у Законі України «Про зайнятість населення»?

3. Що означає вислів «не заборонені законом види діяльності» в ст. 1? Чому у визначенні поняття зайнятості в Законі України «Про зайнятість населення» вживається вираз «діяльність ..., що, як правило, приносить їм дохід у грошовій або іншій формі»?

4. Чи належить стипендія, допомога з безробіття, пенсія тощо до згаданого доходу?

5. Рантьє також отримує дохід, але чи вважається він зайнятим відповідно до Закону України «Про зайнятість населення»?

6. Знайдіть редакційні похибки у формулюванні положень п. 3е, ст. 1 Закону.

7. Що означає термін «проживають на території України на законних підставах», наведений у ст. 1 Закону України «Про зай­нятість населення»?

На підставі додаткової інформації [Конвенція МОП № 168 (ст. 26); Закон України «Про зайнятість населен­ня» (ст. 5, ст. 20); наукові статті з журналів «Економіка Украї ни «Зайнятість та ринок праці», «Україна: аспекти праці»; матеріали статистичних збірників «Праця в Україні», «Еконо­мічна активність населення України», «Ринок праці України» та ін.]:

1. Обґрунтуйте доцільність надання додаткових гарантій щодо працевлаштування працездатним громадянам у працездатному віці, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці.

2. Визначте відмінності між переліком категорій, що потребують соціального захисту, наведеним в Конвенції МОП № 168, і переліком, наведеним у Законі України «Про зайнятість населення». Чи є, на вашу думку, потенціал удосконалення національного законодавства щодо цього питання?

3. Чому в Законі України «Про зайнятість населення» (ст. 5) установлено, що норма про 5-відсоткове бронювання робочих місць поширюється на підприємства, установи, організації «...з чисельністю понад 20 чоловік...»?

Бібліографічний список

1, 2, 3, 10, 11, 12, 15, 17

Семінарське заняття № 2

Тема. 2 Механізми саморегулювання і функціонування ринку праці

Мета заняття: поглибити, узагальнити закріпити та систематизувати знання студентів про мождивості і обмеження механізму функціонування ринку праці.

План заняття

1. Механізм саморегулювання ринку праці.

2. Механізм функціонування регульованого ринку праці.

3. Реалізаціясубєктами ринку праці інструментів і засобів впливу: оцінка ефективності.

4. Державне регулювання зайнятості в Україні: необхідність і потенціал удосконалення.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

Вивчення цієї теми потребує знань законів попиту і пропозиції, а також визначення таких економічних категорій, як ціна та товар “робоча сила”. Перш за все слід звернути увагу на відносини власності як, свого роду, арену, де відбувається дія факторів, що формують різноманітні конкретні ситуаційні варіанти попиту на робочу силу та її пропозицію. В зв’язку з цим доцільно в теоретичному і методологічному плані проводити класифікацію (нижче наводимо одну із можливих класифікацій) та аналіз факторів на основі таких критеріїв:

• попит на робочу силу, притягання робочої сили, втягування її до сфери зайнятості;

• вивільнення та пропозиція робочої сили;

• двояка, або різнобічна дія на попит та пропозицію робочої сили, її вивільнення та утягування.

Кількісна характеристика попиту на робочу силу включає в себе три його види:

• задоволений або реалізований попит;

• незадоволений, нереалізований або резервний попит;

• потенційний або прогнозований попит.

Попит на робочу силу та пропозиція робочої сили невід’ємно пов’язані один з одним, залежні один від одного, але ця залежність кардинально протилежна. Взяті у своїй діалектичній взаємозалежності та взаємообумовленості як єдність протилежностей попит і пропозиція складають серцевину ринку, труда, його функціональне призначення та економічну сутність пов’язаних з ним відношень, тобто відносин у зв’язку з купівлею-продажем робочої сили.

Категорія сукупного попиту на робочу силу виступає в якості основи й обов’язкової умови широкомасштабного державного регулювання ринку праці, зайнятості та безробіття.

Треба врахувати, що на ринку праці в плані формування пропозиції робочої сили відбувається свого роду метаморфоза: індивідуальна пропозиція робочої сили приймає вигляд (по формі та по змісту) сукупної пропозиції галузевого або загальнонаціонального масштабу.

Особливу увагу слід звернути на те положення, що закон пропозиції, як ринковий закон, напряму діє в застосуванні до товарних ринків, вірніше ринку товарів, речей. На таких ринках ціна є безумовним регулятором попиту і пропозиції товарів, руху товарних потоків. Таке положення вірне по відношенню до товарів-речей, але не правильне по відношенню до ринку праці. Товар «робоча сила», що функціонує на цьому ринку, надзвичайно специфічний. Твердого зв’язку між рухом ціни товару «робоча сила» та його пропозицією не існує. Підвищення ціни труда не обов’язково супроводжується підвищенням його пропозиції, точно так, як і зниження ціни робочої сили не призводить до автоматичного скорочення чисельності зайнятих, тобто зменшення обсягу пропонованого труда.

Слід вивчити і питання, пов’язані з проблемами монополії, монопсонії на ринку праці та еластичності попиту. Монополія - це ринкова структура, в якій один продавець є постачальником такого товару, що на ринку не має близьких замінників. Розрізняють обопільну монополію (один продавець, один покупець), обмежену монополію (один продавець, кілька покупців) та власну монополію (один продавець, багато покупців).

Монопсонія - це монополія покупця, ситуація на ринку, коли мається лише один покупець і багато продавців.

Еластичність попиту - це показник зміни попиту по відношенню до зміни фактора, що розглядається, в ролі якого звичайно виступає ціна товару або доходи споживачів. Крутизна нахилу кривої попиту має назву еластичності попиту (на товар) від ціни. Розрізняють товари еластичного попиту і товари нееластичного попиту по відношенню до змін ціни. Якщо зміні ціни на 1% відповідає: а) зниження попиту більше ніж на 1%, то попит еластичний (коефіцієнт еластичності більше одиниці); б) зниження попиту на 1% (коефіцієнт еластичності дорівнює одиниці), то попит нейтральний; в) зниження попиту менше ніж на 1% (коефіцієнт еластичності менше одиниці), то попит не еластичний.