6. Підготовка до семінару

Підготовка викладача до семінару передбачає ряд послідов­них етапів:

1. визначення мети і завдання семінару, методів і засобів їх реалізації (важливо чітко визначити, що дасть дане конкретне заняття студентам, що вони можуть отримати в ході роботи);

2. перегляд джерел і літератури, визначення списку рекоме­ ндованої (обов'язкової і додаткової) літератури (її обсяг не по­ винен перевищувати 50 сторінок, враховуючи, що студент до одного семінару повинен готуватися 3-4 години);

3. підготовка наочності, роздаткового матеріалу, технічних засобів навчання;

4) організація індивідуальних (по 3-5 студентів) та колективних (з академгрупами) консультацій;

5) підготовка (обов'язкова!) розгорнутого плану-проспекту (робочого плану) семінару; в ньому вказуються мета занятгя,

форма його проведення, додаткові питання для розгортання дискусії, наочність, орієнтовний розподіл часу для обговорення кожного питання, прізвища студентів, яких потрібно залучити до виступів, міститься детальне, з усіма можливими варіантами вирішення всіх задач, виділених для домашнього завдання.

7. Методика проведення семінару

Ні добротний план семінару, ні старанно підготовлений його розгорнутий проспект, ні передсемінарські консультації, ще не забезпечують успіху семінару. Важливо вміло здійснити все за­плановане, чутливо реагуючи на ситуації, що виникають у ході семінару.

Більшість методистів вважають за необхідне починати семі­нар зі вступного слова викладача. Однак, навіть при найбільшій економії часу початком семінару повинен бути організаційний момент, який включає в себе:

• виявлення відсутніх на семінарі (з виясненням причин від­ сутності студентів);

• відповіді на запитання, які можуть виникнути у студентів при підготовці до семінару (питання, що не стосуються теми, відхиляються з відповідним мотивуванням);

• виявлення непідготовлених (постійна вимога до студентів повідомляти про непідготовленість до семінару та її проблеми утверджує взаємовідносини між викладачем і групою, які ґрун­ туються на взаємному довір'ї, прямоті, чесності; дозволяє еко­ номити час). Як правило, 2-3 хвилин на оргпитання достатньо.

Наступний етап семінару - вступна частина (3-5 хвилин). В ній до студентів доводяться мета і завдання заняття, форми роботи на семінарі, окреслюються часові рамки окремих видів роботи.

Третій етап семінару - обговорення питань плану (порядок обговорення може бути найрізноманітнішим залежно від цілей і форми семінару). Значна частина викладачів використовує на­ступний порядок:

- виступ з передбаченого планом питання;

- питання до виступаючого (слід добиватися, щоб питання поступали і від студентів, а не тільки від викладача);

-доповнення і зауваження студентів до прослуханого виступу;

• заключна відповідь виступаючого у зв'язку із доповнен­ нями і зауваженнями товаришів;

• заключення викладача.

Зрозуміло, що це лише загальна схема, яка передбачає бага­товаріантні можливості обговорення планових та виникаючих питань.

В час виступу студента викладачу, як правило, не слід втру­чатися із своїми зауваженнями і поправками. Робити це треба лише тоді, коли виступаючий явно відходить від обговорювано­го питання, говорить не на ту тему, не по суті; коли виступаю­чий виходить з невірних позицій, допускає спотворення фактів; коли він повторюється і ніяк не може логічно завершити свій виступ; коли неправильно вимовляються терміни.

Обсяг виступу (доповіді) повинен бути обмеженим в часі (залежно від кількості питань - 10-15 хв.). Недотримання регла­менту ламає схему семінару, приводить до втрати логіки роз­гляду, взаємозв'язку між питаннями, а часто і до невиконання плану (окремі питання залишаються нерозглянутими, або ж всі питання вже розглянуті, задачі вирішені, а до кінця семінару ще 30 хвилин).

Запорукою успішного проведення семінару є вільне володін­ня викладачем матеріалом теми в обсязі набагато більшому, ніж: це доступно студентам. Недопустимо, коли молодий ви­кладач іде на семінар із ксерокопіями нормативно-правових ак­тів чи підручників, а такі ж ксерокопії лежать перед студентами. З іншого боку не можна допускати перенасиченості заняття, на­магання викладача повідомити все, що йому відомо з того чи іншого питання. Тут необхідне точне дозування, дотримання плану семінару, програми курсу.

Від викладача на семінарі вимагається також вміння слуха­ти, вміння зосередити свою увагу, стежити за ходом думок ви­ступаючих, доповнюючи, запитуючи. Абсолютно недопустимо,

коли під час виступу студента викладач замріяно дивиться ку­дись у далечінь, щось пише або сидить із відсутнім виглядом.

Відносини викладача із студентами повинні бути спокійними, рівними, з єдиними вимогами до всіх без винятку. І молоді, і немо­лоді викладачі часто пробують зблизитися із студентами, звертаю­чись до них на „ти", іменуючи їх Коля, Маша, Саша і т.п. Подібне панібратство недоцільне. Студентів треба привчати до коректних, загальноприйнятих форм звернення до партнерів по роботі. Викла­дачу слід звертатися до них на „ви" і по прізвищах. Зовсім немис­лимі грубість, зриви на крик або ж загравання.

Ідеальним вважається семінар, в якому взяло участь якомога більше студентів. Однак їх виступи не можна пускати на само-плив, бо це приводить до того, що беруть участь в обговоренні одні й ті ж студенти, а більшість відмовчується. Тому доброві­льні виступи студентів треба поєднувати з викликами для ви­ступу тих, хто пасивний на семінарі. Якісне проведення занять немислиме без фіксованого обліку активності їх учасників, хоча оцінка- не головне на семінарі і далеко не всі, хто хоч щось ска­зав, повинні отримати оцінку. Наприклад, за поставлене запи­тання. При підготовці до семінару студенти можуть зустріти в * юридичній літературі незрозумілі або спірні факти, погляди і висновки правознавців. Можлива і ситуація, коли студент не знайшов відповіді на питання, яке у нього виникло. І ось він звертається на семінарі до викладача. А той відповіді не знає. Більше того, не виключена і провокація: студент просить пояс­нити, як регламентована необхідна оборона за законодавством Перу, розраховуючи поставити викладача у незручне станови­ще. Спроби викрутитися, приховати незнання відповіді на пи­тання, як показує практика, підривають авторитет викладача. Все знати неможливо. Тому чесна відповідь типу „не знаю, але виясню і розкажу" не підірве авторитету викладача.

Заключний етап семінару - підведення підсумків.

Література:

Алексюк А. М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія. - К.: Либідь, 1998. - С.470-475.

Астахова Е. В. Методика организации и проведення семи-нарских занятий по предметам гуманитарного цикла. - Харьков: ХГИ-НУА, 2000. - 52 с.

Белокобьільская Т. Г., Голоднюк М. Н., Кузнецова Н. Т. О методике проведення практических занятий по криминалистике // Вестник Моск. ун-та. Сер. 11. Право. - 1985. - № 2.

Качество юридического образования на уровень требований XXI века. Материальї межрегиональной научно-методической конференции 24 октября 2000 г. - Владивосток: Изд-во ДВГУ, 2001. - С. 41-44, 63-64, 79-80, 81-83, 120-121, 133-134.

Методика преподавания юридических дисциплин (Сборник научньїх трудов). - М.: Изд-во Москов. ун-та, 1986. - 196 с.

Ткачевский Ю. М. Размьішление о методике проведення се-минарских занятий по уголовному праву // Вестник Моск. ун-та. Сер. 11. Право. - 2000. - №1.

Яворська Г. X. Педагогіка для правників. - Р. 2.

ДОДАТКИ: .