Тема II. Лекція як форма викладання юридичних дисциплін

1. Поняття лекції як форми викладання у вищій школі

Термін „лекція" має в основі Іесїіо - читання. Оскільки в се­редньовічних університетах книги були рідкістю, лекції (та ще диспути) відігравали роль основного засобу передачі знань слу­хачам. Тоді лекція (латинською мовою) представляла собою пе­реважно читання визнаних церквою першоджерел з детальними коментарями лектора, які часто закривали собою першоджерело (для прикладу варто назвати знамениту школу глоссаторів і ко­ментаторів у Болоньї: визнавалось тільки те римське право, яке викладалось представниками цієї школи).

У XVII ст. на противагу лекціям в університетах в Англії виникла тьюторська система (метод) навчання, яка передбачає співвідношення викладачів і студентів 1:1 або 1:2. Сьогодні у Кембриджі й Оксфорді такі заняття складають 75-90%.

В Росії у XVIII і навіть XIX ст. університетська лекція була простим „зчитуванням з листка". І служила єдиним засобом ви­кладання. Тільки в 2-й половині й особливо в кінці XIX ст. за­воювали право на існування практичні та семінарські заняття. Не випадково німці назвали лекцію Уог1езип§, тобто те, що чи­тається перед чимось іншим (по-латині: ргаеіесґіо - пояснюва­льне читання).

Сьогодні ніхто не розглядає лекцію як абсолютно універса­льний метод викладання. Є прихильники, є „новатори" - проти­вники*. Але провідне місце лекції в системі методів і форм ви­кладання у вищій школі, в т.ч. і юридичній, полягає не в тому, що інші методи заперечуються або знецінюються, а в тому, що

* Аргументом останніх є те, що лекція - це пасивний метод навчання. За даними психологів у пам'яті людини залишається 10% того, що во­на чує, 50% того, що вона бачить, 90% того, що вона робить. Протягом лекції студент засвоює приблизно 20% її змісту. Отже, лекція не може вважатися провідною формою викладання у вищій школі.

саме через лекцію викладач спрямовує розумову діяльність сту­дентів. Отже, поставити проблему, показати можливі шляхи і засоби її розв'язання - ось завдання лектора. Крім того лекція -це дієвий засіб виховного впливу (через особистий приклад лек­тора, його позицію, переконання). Ще один аргумент на користь лекції - „інформативний". Протягом лекції лектор встигає „на­говорити" біля 18-22 сторінок друкованого тексту; стенограму потім можна прочитати за 15 хвилин. Але обсяг інформації, що міститься в ній, набагато більший. Для її пошуків і засвоєння студенту прийшлось би затратити багато годин, а іноді й днів. Нарешті лекція володіє великими можливостями врахування особливостей аудиторії.

В сучасних навчальних планах вищих юридичних навчаль­них закладів лекціям відводиться чільне місце (~ 1/3 всього об­сягу навчального часу).

Методика лекції - це система засобів і прийомів передачі інформації шляхом інтелектуального й емоційного впливу на слухачів з метою формування їх знань і вмінь у відповідній га­лузі юридичної науки. Методика лекційного курсу визначається в першу чергу предметом науки і навчальної дисципліни.