- •Тема 1. Методика викладання юридичних дисциплін
- •Тема 2. Лекція як форма викладання юридичних
- •2. Поняття стандарту вищої юридичної освіти
- •3. Юридична освіта в Україні і Болонський процес
- •4. Методика викладання юридичних дисциплін як наука і навчальний курс
- •Тема II. Лекція як форма викладання юридичних дисциплін
- •1. Поняття лекції як форми викладання у вищій школі
- •2. Загальні дидактичні вимоги до лекції
- •3. Структура лекції
- •4. Підготовка до лекції
- •5. Види лекцій
- •6. Лекція і підручник
- •7. Темп лекції
- •8. Мова лекції
- •Література:
- •Тема III. Семінарські заняття з юридичних дисциплін
- •1. Історія виникнення семінарів
- •2. Семінар як форма навчального процесу у вищій школі
- •4. Типи семінарів
- •5. Форми семінарів
- •6. Підготовка до семінару
- •7. Методика проведення семінару
- •1. Коні а.Ф. Поради лекторам
- •2. Елементи ораторської майстерності
- •3. Десять правил швидкого читання
- •4. "Методичні рекомендації" з проведення першого семінарського заняття на початку семестру
- •Методика викладання юридичних дисциплін у вищій школі
Тема II. Лекція як форма викладання юридичних дисциплін
1. Поняття лекції як форми викладання у вищій школі
Термін „лекція" має в основі Іесїіо - читання. Оскільки в середньовічних університетах книги були рідкістю, лекції (та ще диспути) відігравали роль основного засобу передачі знань слухачам. Тоді лекція (латинською мовою) представляла собою переважно читання визнаних церквою першоджерел з детальними коментарями лектора, які часто закривали собою першоджерело (для прикладу варто назвати знамениту школу глоссаторів і коментаторів у Болоньї: визнавалось тільки те римське право, яке викладалось представниками цієї школи).
У XVII ст. на противагу лекціям в університетах в Англії виникла тьюторська система (метод) навчання, яка передбачає співвідношення викладачів і студентів 1:1 або 1:2. Сьогодні у Кембриджі й Оксфорді такі заняття складають 75-90%.
В Росії у XVIII і навіть XIX ст. університетська лекція була простим „зчитуванням з листка". І служила єдиним засобом викладання. Тільки в 2-й половині й особливо в кінці XIX ст. завоювали право на існування практичні та семінарські заняття. Не випадково німці назвали лекцію Уог1езип§, тобто те, що читається перед чимось іншим (по-латині: ргаеіесґіо - пояснювальне читання).
Сьогодні ніхто не розглядає лекцію як абсолютно універсальний метод викладання. Є прихильники, є „новатори" - противники*. Але провідне місце лекції в системі методів і форм викладання у вищій школі, в т.ч. і юридичній, полягає не в тому, що інші методи заперечуються або знецінюються, а в тому, що
* Аргументом останніх є те, що лекція - це пасивний метод навчання. За даними психологів у пам'яті людини залишається 10% того, що вона чує, 50% того, що вона бачить, 90% того, що вона робить. Протягом лекції студент засвоює приблизно 20% її змісту. Отже, лекція не може вважатися провідною формою викладання у вищій школі.
саме через лекцію викладач спрямовує розумову діяльність студентів. Отже, поставити проблему, показати можливі шляхи і засоби її розв'язання - ось завдання лектора. Крім того лекція -це дієвий засіб виховного впливу (через особистий приклад лектора, його позицію, переконання). Ще один аргумент на користь лекції - „інформативний". Протягом лекції лектор встигає „наговорити" біля 18-22 сторінок друкованого тексту; стенограму потім можна прочитати за 15 хвилин. Але обсяг інформації, що міститься в ній, набагато більший. Для її пошуків і засвоєння студенту прийшлось би затратити багато годин, а іноді й днів. Нарешті лекція володіє великими можливостями врахування особливостей аудиторії.
В сучасних навчальних планах вищих юридичних навчальних закладів лекціям відводиться чільне місце (~ 1/3 всього обсягу навчального часу).
Методика лекції - це система засобів і прийомів передачі інформації шляхом інтелектуального й емоційного впливу на слухачів з метою формування їх знань і вмінь у відповідній галузі юридичної науки. Методика лекційного курсу визначається в першу чергу предметом науки і навчальної дисципліни.