5. Види лекцій

В сучасній українській вищій школі читаються тематичні, вступні, оглядові і настановні лекції. Для кожного з цих видів лек­цій разом із спільними рисами характерні і свої специфічні власти­вості, обумовлені їх місцем і значенням у навчальному процесі.

У вступній лекції лектор розкриває студентам основні за­вдання курсу та методи їх розв'язання; характеризує сучасний стан певної науки, перспективи її розвитку; вказує на значення предмета, що вивчається в системі навчальних дисциплін; об-.грунтовує необхідність вивчення цього курсу для спеціальності „Правознавство", показує його прикладне значення. Завданням вступної лекції є також зобразити чітку схему майбутнього ви­вчення курсу, зацікавити слухачів, ознайомити їх з порядком роботи над курсом.

Призначення оглядових лекцій, які читаються переважно для студентів-заочників перед екзаменами, після вивчення курсу (вони можуть читатись і на стаціонарі), полягає в систематизації набутих студентами знань, в узагальненні навчального матеріалу. Оглядові лекції можливі не тільки з тем, визначених програмою курсу, а й з тем, які охоплюють питання з різних розділів програми. Такі лекції допомагають студентам пригадати, систематизувати й узагальнити весь пройдений курс. В оглядових лекціях можна поглибити знан­ня студентів з деяких методологічних проблем курсу, з питань, яким у тематичних лекціях приділялось обмаль уваги, з тем, над якими студенти працювали самостійно.

Настановні лекції, які читаються для студентів-заочників на початку вивчення нових навчальних курсів, мають за мету до­помогти студентам в організації їх самостійної роботи.

Всі названі види лекцій мають свої особливості і в залежності від студентської аудиторії (молодших чи старших курсів).

6. Лекція і підручник

Питання про співвідношення лекції і підручника (підручників) завжди було і залишається актуальним. Чи взаємозалежні вони? Чи повинна лекція відповідати основному підручнику з навчальної дисципліни? Яким повинен бути сучасний підручник?

Безумовно, лекція і підручник - взаємопов'язані складові навчального процесу, без яких неможливо уявити сучасне на­вчання у вищій школі. Саме завдяки їм до студентів доносяться нові знання. Але їх роль у навчальному процесі все ж різна.

Сьогодні підручник - це не обов'язково книга, виникають нові форми, покликані до життя сучасними технічними можли­востями і вимогами часу. Проте традиційно підручник, за самим визначенням, є навчальною книгою, а тому в ньому обов'язково присутні і інформативний, і комунікативний, і педагогічний, і психологічний аспекти. Підручник - первинне джерело само­стійної роботи студента. Сучасні вимоги до підручника зводять­ся до наступного:

• відповідність змісту підручника програмі навчальної дис­ ципліни;

• відповідність змісту підручника сучасному рівню розвитку відповідної галузі науки;

- висвітлення основних існуючих проблем та можливих шляхів їх розв'язання;

• мотивація вивчення навчальної дисципліни;

• доступність, логічна послідовність, чіткість і лаконічність викладу матеріалу;

• грамотність мови;

• орієнтація на прогресивні методи вивчення навчальної ди­ сципліни.

Ті ж вимоги стосуються і лекції. Але у неї є і своя специфіка:

- лекція іноді буває основним джерелом наукової і навчальної інформації у зв'язку із відсутністю необхідних підручників і посібників;

• лектор повідомляє студентам новітню наукову інформа­ цію, результати останніх досліджень, які ще не знайшли відо­ браження у підручниках і посібниках;

• лектор має змогу використати результати власних дослі­ джень;

• лектором можуть бути доступно і стисло висвітлені різно­ манітні (часто протилежні, суперечливі) наукові концепції;

• в ході лекції лектор має змогу безпосередньо впливати на формування ціннісних орієнтацій студентів.