7. Темп лекції

Лекція - це доведення основної ідеї, думки, питання, поста­вленого в ній. Тому вона не може бути ні диктуванням, ні бесі­дою, ні розповіддю. Вона має бути тільки лекцією. Отже, велике 'значення має правильно обраний темп лекції.

Найчастіша помилка - перетворення лекції у диктант. У цьому випадку студент механічно записує те, що говорить лек­тор. Ніякого мислення, не кажучи вже про наукове, нема. Від диктування студенти втомлюються більше, ніж від найскладні­шої лекції з детальними поясненнями, втомлюються від одно­манітності, нудьги.

Дослівно записувати варто лише нові терміни, узагальнення, норми закону, дати. Щоб лекція записувалась осмислено, лекто­ру треба добиватися розмежування окремих її положень. Цього можна досягти поясненням основних думок, інтонацією, вжи­ванням підкреслюючих, наголошуючих слів „отже", „таким чи­ном". Найважливіші положення можна повторювати, ставити питання. Головні думки треба відділяти від другорядних.

При виборі темпу лекції слід враховувати, що інтенсивність уваги студентів не може бути стабільною всі 80-90 хвилин. Пе­ріод максимальної уваги триває в середньому 20-25 хвилин. Але при нецікавому викладі він може зменшитися до нуля, тобто студент може взагалі не включитися у лекційний процес. Тому кожен лектор повинен постійно стежити за інтенсивністю уваги своїх слухачів, своєчасно давати їм відпочинок у напруженій

розумовій роботі. При цьому відпочинок зовсім не означає при­пинення лекції. Його можна здійснити шляхом додаткових по­яснень, наведенням цікавих прикладів із практики.

З темпом лекційного викладу матеріалу пов'язане не тільки розуміння, а й конспектування лекції. На питання про те, як конспектувати лекцію, нема єдиної відповіді. Одні вважають, що лекцію записувати необхідно, але тільки коротко, обмежую­чись записом висновків, норм, узагальнень. Другі кажуть, що цього недосить, що конспект має відтворювати весь основний зміст лекції, її структуру. Треті рекомендують записувати лекції якомога повніше і навіть попереджують студентів, що на екза­менах будуть опитувати їх відповідно до конспектів (усуваючи таким чином з підготовки студентів підручники, навчальні посі­бники). Четверті рекомендують взагалі нічого не записувати на лекції, вважаючи психологічно неможливим одночасно слухати, розуміти, осмислювати і конспектувати лекцію. Знаменитий Ш.Павлов, наприклад, не рекомендував записувати його лекції в аудиторії. Він радив уважно слухати, дозволяв перебивати себе питаннями, на які відразу ж відповідав, а записати все, що залиши­лося в пам'яті, рекомендував аж після приходу додому. На його думку, навіть 10% записаного з пам'яті лекційного матеріалу при­носять більше користі, ніж дослівний запис в аудиторії.

Найбільш коректна рекомендація студентам, очевидно, зво­диться до того, щоб уважно слухати лекцію, стараючись зрозу­міти її зміст, і стисло записувати основні наукові положення та висновки. Така рекомендація ґрунтується на багатьох психоло-го-педагогічних дослідженнях. Встановлено, що середня швид­кість мислення становить 400 слів за хвилину, а середня швид­кість мовлення лектора 100 слів за хвилину (коливання у мов­ленні лектора - від 50 до 125 слів за хвилину). Середня швид­кість записування у дорослої людини становить приблизно 20 слів за хвилину, а при вмінні скорочувати записи може досягти 80-90 слів за хвилину, тобто фактично зрівнятися зі швидкістю усного мовлення лектора. Отже, часу для слухання, осмислення, відбору і фіксації лекційної інформації у студентів цілком ви-

стачає. Лекційна якість конспекту залежить від особливостей індивідуального сприйняття, пам'яті, грамотності студента.