2. Загальні дидактичні вимоги до лекції

1. Науковість. Методологічне значення лекції полягає в тому, що лектор розкриває перед студентами метод науки, за допомогою якого вона аналізує правові явища. При цьому про методологію науки треба говорити не в одній лекції (переважно вступній), а у всьому курсі. Оволодіти наукою - це означає, перш за все, оволоді­ ти мовою науки, її принципами, категоріями.

2. Плановість і системність. Кожна лекція повинна бути підготовлена і прочитана за чітко визначеним планом. Кожна лекція мусить бути системою визначень, понять, які необхідні для засвоєння теми і відповідають програмі курсу.

3. Доказовість. Кожна лекція повинна бути обґрунтована доказами. Викладач не має права користуватися фактами, які не є доказовими та обґрунтованими.

4. Доступність. Лекція - це живе спілкування лектора з ау­ диторією. Для цього потрібна зрозуміла, ясна подача матеріалу.

5. Лаконічність. Суть цієї вимоги полягає в тому, що лектор не повинен намагатися викласти на лекції абсолютно все, що він знає з теми. .

6. Врахування особливостей аудиторії.

3. Структура лекції

Структура лекції - це творча справа кожного лектора, а тому тут не може бути готових „рецептів" на всі випадки. Але, як до­водить досвід, кожна лекція має складатись із вступу, викладу змісту теми і висновків.

У вступі наводиться коротка інформація про історію дослі­дження лекційної теми, визначається місце теми в лекційному курсі, її зв'язок з іншими темами та розділами курсу, формулю­ються завдання лекції, їх освітня і виховна мета. У вступі може бути присутній і організаційний момент (перевірка присутності студентів на лекції, повідомлення про консультації, запрошення зарані визначених студентів на бесіду в час консультацій і т.д.). Вступ не повинен займати багато часу - лише 5-6 хвилин.

При викладі змісту лекції (за її планом!) всебічно доводить­ся основна ідея, обґрунтовано, із всебічними поясненнями роз­криваються всі питання. Розглядаються дії, події, джерела. Спі-вставляються погляди вчених-юристів з розглядуваної теми. Ви­значається власна позиція лектора.

Висновки можуть бути зроблені у вигляді резюме всього ви­кладеного в ході лекції, переходу до наступної теми, настанови до самостійної роботи студентів, відповідей на питання. Але це обо­в'язкова частина лекції. Без неї лекція не може вважатися вдалою.

4. Підготовка до лекції

У підготовці лекції можна виділити кілька етапів. 1. Визначення теми і мети лекції. Тема, як правило, визна­чається програмою навчального курсу. Але лектор зобов'язаний

детально продумати місце і значення кожної теми, чітко визна­чити її завдання, її зв'язок з попереднім і наступним матсріапом.

2. Перегляд (а якщо лектор - початківець, то - вивчення) від­ повідних розділів підручників, посібників, новітньої монографі­ чної літератури, юридичної періодики.

3. Відбір літератури для лекції. Лекція не повинна бути пе­ ревантажена фактичним матеріалом. Всі факти, цифри, прикла­ ди, доводи повинні відповідати меті лекції.

4. Вироблення плану лекції. З математичною точністю пови­ нні бути визначені обсяг матеріалу кожної лекції, кожного пе­ редбаченого в плані питання, послідовність їх викладу.

5. Підготовка конспекту лекції. Всі лектори, а особливо мо­ лоді лектори, повинні мати конспект лекції. Але він необхідний для підготовки лекції, а не для механічного зачитування за ка­ федрою.

У молодих лекторів часто виникає питання: чи потрібно пи­сати повний текст лекції? Залежно від рівня педагогічної майс­терності форма запису лекції, звичайно, спрощується. Але було б помилково зводити все лише до форми (повний текст, конс­пект, тези і т.п.). Слід визнати, що не тільки у початківців, але й у досвідчених лекторів виникає постійна потреба у написанні повного тексту лекцій. Це допомагає найбільш логічно і раціо­нально викласти матеріал, краще зберігати його в пам'яті (ніхто не застрахований від „провалу пам'яті"), досягнути кращого мо­вного оформлення. Повний текст лекції дає лектору змогу кри­тично оцінити свою лекцію як у цілому, так і окремі її частини, привести в систему аргументи, ілюстративний матеріал. Напи­саний текст дисциплінує лектора, дає можливість уникнути по­вторень, відступів від теми, утримує його від захоплення лише найцікавішим для нього питанням (на шкоду іншим питанням, передбаченим планом).

6. Підготовка форми викладу, тобто продумування того, як слід викладати зміст майбутньої лекції; на що особливо зверну­ ти увагу студентів, чим зацікавити їх, як і якими методами пояс­ нити головну ідею, як і якими методами пояснити найскладніші питання, як навести приклади, використати наочність, технічні за-

соби навчання. Знаменитий професор Т. М. Грановський готував детальні конспекти кожної лекції, багаторазово їх перечитував, відпрацьовуючи паузи, силу голосу, тексти, темп викладу.