- •1.1. Формування і розвиток первісного ладу на території України
- •1.2. Східні слов’яни
- •1.3. Київська Русь (іx–xп ст.)
- •1.4. Культура Київської Русі
- •2.1. Розпад Давньоруської держави
- •2.2. Виникнення Галицько-Волинського князівства і його розвиток
- •2.3. Монголо-татарська навала в Україну
- •2.4. Галицько-волинське князівство у другій половин. XIII - на початку XIV ст.
- •3.1. Захоплення українських земель Литовським князівством і Польщею
- •3.3. Розвиток культури наприкінці XIV -
- •4.1. Виникнення українського козацтва
- •4.2. Запорозька Січ
- •4.4. Селянсько-козацькі повстання в Україні наприкінці XVI - на початку XVII ст.
- •5.1. Початковий період визвольної війни (1648-1649 pp.)
- •5.2. Військові дії в 1650-1653 pp.
- •5.3. Переяславський договір
- •6.1. Україна після смерті б. Хмельницького. Поділ земель України між Росією і Польщею
- •6.2. Суспільство. Економіка. Культура
- •7.1. Економіка. Соціально-політичний розвиток. Поділ земель України між Росією й Австрією
- •7.2. Культура і наука
- •8.1. Наддніпрянщина під владою самодержавства
- •8.2. Західноукраїнські землі під владою Австрійської монархії
- •8.3. Розвиток культури України в першій половині XIX ст.
- •9.1. Україна після скасування
- •10.2. Західноукраїнські землі в 1900-1917 pp.
- •10.3. Розвиток культури України в 1900-1917 pp.
- •11.1. Проголошення Української Народної Республіки
- •11.2. Війна радянської Росії проти унр
- •12.1. Брестський мир і Україна
- •12.2. Військово-полггичне становище України (1918-1920 pp.)
- •13.1. Україна і утворення Союзу рср
- •13.2. Соціально-економічні та політичні перетворення в 1924-1938 pp.
- •13.3. Українська культура 20-30-х років
- •15.1. Перший етап Другої світової війни і Україна
- •15.2. Початок Великої Вітчизняної війни і Україна
- •15.3. Корінний перелом у ході війни (листопад 1942 - 1943 pp.). Початок визволення України
- •15.4. Завершення війни (1944 - вересень 1945 p.). Остаточне визволення території України
- •16.1. Відбудова народного господарства
- •16.2. Суспільно-політичне
- •16.3. Діяльність України на міжнародній арен. Після Другої світової війни
- •16.4. Суспільно-економічні, політичні процеси і розвиток культури України (середина 50 - перша половина 60-х років)
- •16.5. Наростання кризових явищ у соціально-економічному . Політичному житті України (друга половина 60 - середина 80-х років)
- •18.1. Розгортання державотворчого процесу
- •18.2. Зовнішньополітичний курс незалежної України
- •18.3. Розвиток культури
1.2. Східні слов’яни
Слов’яни - одна з найчисленніших груп давньоєвропейського насе-лення. Точно час виокремлення її з індоєвропейської спільноти ще не встановлено. Як відомо, існує кілька концепцій про прабатьківщину слов’ян. Так, згідно з дунайською концепцією, яка походить з найдавнішого літопису - “Повісті временних літ” літописця Нес-тора, слов’яни довгий час жили на берегах Дунаю, звідки й почали розселятися. За другою концепцією - вісло-одерською - прабать-ківщиною слов’ян була територія сучасної Польщі. Згідно з третьою концепцією, яку підтримує переважна більшість дослідників, давні слов’яни розселялися між Дніпром і Віслою. Грунтуючись на археологічних даних, багато вчених роблять висновок, що слов’яни (про-тослов’яни), принаймні від часу виокремлення їх у II тисячолітті до н. є. з індоєвропейської спільноти і до раннього середньовіччя (коли їх існування було зафіксовано писемними джерелами й підтверджено археологією), змінювали місця свого проживання. Тому кожна з на-ведених концепцій, найімовірніше, фіксує той чи інший етап розселення слов’ян на початку їхньої історії.
Писемні джерела І тисячоліття до н. є. фіксують розселення слов’ян на межі лісової і лісостепової зон у межиріччі Дніпра і Верхньої Вісли. Це підтверджують і нові археологічні матеріали (які до того ж свідчать про спадкоємність матеріальних пам’яток у цьому регіоні), і лінгвістичні дані. Згідно з археологічними дослідженнями, починаючи із середини І тисячоліття до н. є. слов’яни поділялися на східних і західних. Тоді ж формувалась і південна група слов’ян. У першій половині І тисячоліття до н. є. у південних районах Східної Європи крім слов’ян жили також пізні скіфи, сармати, готи, фракійці, які у IV-V ст. відійшли на південь і південний захід або ж були асимільовані слов’янським населенням.
Візантійські автори VI ст. Прокопій Кесарійський, Менандр Потиктор, Маврикій Стратег знали слов’ян під назвою венедів, антів та склавінів і характеризували їх як численний народ, який брав актив-ну участь в історичних подіях Південної і Південно-Східної Європи.
Анти (східні слов’яни), очевидно, були предками українців. Вони жили між Віслою, Карпатами і Дніпром, згодом дійшли до Дону і Чорного моря. Анти ходили походами на Візантію до Константинополя. Вони не підпорядковувалися волі однієї людини, а всі спра-ви вирішували на віче.
У той же період на зміну гунам приходять нові кочові орди: бол-гари, за ними авари. Тюркська орда болгар з’явилася в Європі на-прикінці V ст. Частина їх заснувала своє царство на Волзі, а решта вже в VI ст. пройшла на нижній Дунай і оселилася там у колишній римській провінції Мезії. Авари, або обри, як їх називав найдавні-ший вітчизняний літопис, у середині VI ст. пройшли від Каспійського моря і оселилися на півдні України поблизу Азовського моря. У другій половині VI ст. вони заснували державу на середньодунай-ській рівнині, звідки нападали на візантійську область, на антів та інших сусідів.
Назва “анти” проіснувала недовго, до початку VII ст. Після 602 р. вона щезла з історичних хронік. Згідно з однією з історико-лінгвіс-тичних версій у процесі розселення на Балканах анти змішалися зі склавинами і далі були вже відомі під спільною назвою “слов’яни”.
В арабських джерелах згадується про союзи слов’янських племен - об’єднання східних племен ще до створення Київської Русі. Слов’яни жили родами, племенами. Найдавніший вітчизняний літопис, згадуючи про розселення слов’ян у Східній Європі в IX ст., на-зиває різні племена: словени, кривичі, поляни, в’ятичі, радимичі, древляни, сіверяни та ін.
Починаючи з перших століть нашої ери і до виникнення Київської Русі матеріальна культура східних слов’ян пройшла кілька етапів роз-витку. Слов’янські племена найчастіше селилися групами на берегах річок та озер. Люди жили в землянках і напівземлянках з плетеними або дерев’яними стінами. Керамічний посуд був переважно ліпним з візерунками. Обряд поховання - спалення трупів. Археологи при роз-копках знаходять багато різноманітних знарядь праці і прикрас.
Основними заняттями східних слов’ян були землеробство і скотар-ство. Вирощували просо, ячмінь, пшеницю, жито, овес та інші куль-тури. У слов’ян існували різні види ремесел: ливарне, обробка заліза, різьблення на кістці, виготовлення посуду та ін. Соціальні структури розвивалися в напрямку від первісної общини в перших століттях до н. є. до сусідської общини. Кількісне збільшення міст як економіч-них і політичних центрів, якісний прогрес різних ремесел і торгівлі, воєнні походи, в яких брали участь воїни всіх слов’янських земель, -усе це сприяло утворенню східно-слов’янської держави - Київської Русі.