1.4. Культура Київської Русі

Успіхи східних слов’ян у розвитку господарства, об’єднання їх в єдину державу, боротьба за незалежність сприяли розквіту ранньої ук-раїнської культури. Київська Русь відзначалася високим рівнем куль-турного процесу.

На Русі було багато вмілих ремісників: налічувалося майже 60 ре-місничих професій. Виготовляли знаряддя праці, предмети домаш-нього вжитку, виплавляли метал, робили зброю. Так, кольчуги у Київській Русі з’явилися на 200 років раніше, ніж у Західній Європі. Будували кораблі з веслами і вітрилами на 50-100 осіб. Виробляли різноманітний посуд, прикрашений орнаментом. На Русі шили одяг і виготовляли взуття як для простого населення, так і для феодальної верхівки.

Уже в IX ст. східні слов’яни вміли писати. Про це свідчить “Софійська азбука”, знайдена на стіні Софійського собору в Києві. Вона складалася з 27 літер: 23 грецькі та 4 слов’янські - б, ж, ш, щ. Поши-рення на Русі християнства сприяло запровадженню кирилиці - слов’янської писемності.

За часів Володимира Святославича в Києві, Чернігові, Новгороді та інших містах було відкрито школи, де навчалися діти бояр, дру-жинників, духівництва. Крім державних у Київській Русі були й при-ватні школи. При храмах і монастирях, у князівських садибах створю-валися бібліотеки. Так, Ярослав Мудрий мав бібліотеку в Софії Київській. Князь Святоша витратив на книги всю свою казну, а згодом подарував їх Києво-Печерському монастирю. При монастирях існували спеціальні майстерні, де переписувалися й перекладалися книги з іноземних мов.

На цей період припав розвиток вітчизняного літопису і літератури. Так, у Софії Київській було написано перший давньоруський літописний звід (1037-1039) - відоме “Слово о законі і благодаті” митрополита Іларіона. У 1073 р. було створено “Ізборник” - фак-тично першу давньоруську енциклопедію. Наприкінці XI - на початку XII ст. інок Києво-Печерського монастиря літописець Нестор написав “Повість временних літ”. У XII ст. як публіцист виявив себе князь Володимир Мономах, перу якого належало “Повчання” дітям. Вершиною давньоруської літератури стало “Слово о полку Ігоревім”. Значного поширення набула водночас усна народна творчість: епічні пісні, билини, казки, де відбивалися найважливіші історичні події, особливо багато розповідалося про захист рідної землі.

У Київській Русі високого рівня досягла й музична культура, яка своїм корінням була пов’язана з язичницькими віруваннями. Ще в давні часи східні слов’яни супроводжували свята піснями, танцями, обрядами. З музичних інструментів були відомі труби, дудки, флей-ти, гуслі. Про це свідчать фрески Софії Київської, де зображений ор-кестр із семи виконавців. При дворах князів створювалися ансамблі, а при церквах-хори.

Після запровадження християнства в Київській Русі почала розвиватися монументальна архітектура. Ще при Володимирові Святосла-вичі в Києві було збудовано соборну Десятинну церкву. Ярослав Мудрий прикрасив Київ на зразок Константинополя. Як і в Констан-тинополі, у Києві було збудовано Золоті ворота - головний в’їзд до міста. У центрі Києва Ярослав звів прекрасний Софійський собор -високу муровану споруду, увінчану 13 банями. Всередині собор оз-доблений мармуром, мозаїками, фресками. На одній зі стін храму зображений Ярослав зі своєю родиною. У Чернігові було збудовано храм св. Спаса, який продовжив архітектурні традиції Десятинної церкви.

З архітектурою був тісно пов’язаний розвиток живопису і худож-нього різьблення. Усі собори Київської Русі прикрашалися мозаїками, фресками, іконами. Особливо високого рівня розвитку досяг монумен-тальний живопис, найкращі зразки якого прикрашають Софію Київсь-ку. Мозаїчні композиції виконані зі смальти 177 кольорових відтінків на золотавому тлі. Фрески вкривали всі стіни собору. Серед тогочас-них ікон вирізняються такі, як "Дмитро Солунський", “Печерська бо-гоматір", “Борис і Гліб”. У Києві було кілька іконописних майсте-рень. Одна з них діяла в Печерському монастирі, де працював відомий художник Алімпій, який навчався у візантійських майстрів. Прекрас-ними зразками різьблення на камені є плити Михайлівського і Печер-ського монастирів, капітелі Борисоглібського собору в Чернігові, соборів у Галичі та Юр'єві.

Варто згадати і про високий рівень мистецтва лікування в Київській Русі. Так, лікар Агапіт розвивав традиційну народну і східну медицину.

Народ Київської Русі створив високу матеріальну і духовну культуру, яка посіла гідне місце у світовій культурі середньовічної доби.

Розділ 2

УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У XII -ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIV ст.