Тема 10. Платіжний баланс. Стан платіжного балансу.

План заняття:

1. Способи платежів при міжнародних розрахунках.

2. Кошти платежів.

3. Форми платежів.

4. Платіжний баланс. Стан платіжного балансу.

Питання і завдання:

1. Сутність поняття «міжнародні розрахунки».

2. Форми платежів при міжнародних розрахунках.

3. Сутність і види чеків.

4. Види векселів.

5. Банківський переказ в міжнародних розрахунках.

6. Акредитивна форма розрахунків.

7. Форму розрахунків інкасо.

8. Платіжний баланс: визначення, види.

9. Параметри, які характеризують стан платіжного балансу.

Ситуації для обговорення:

Ситуація 1. Китай повинен піти на обмеження експорту текстильних виробів для того, щоб уникнути торговельної війни з Європою. Різке зростання імпорту текстильних виробів з Китаю після скасування тарифних обмежень на початку 2005 р. стало чутливим питанням для країн Європейського союзу.

Багато країн, що розвиваються, також стурбовані тим, що їхня продукція не витримає конкуренції з дешевими китайськими товарами.

Тільки за перший квартал 2005 р. зростання імпорту текстильної продукції з Китаю в ЄС склало від 51% до 534% по різних товарних групах.

Країни ЄС сподівалися, що Китай сам обмежить експорт текстильної продукції до Європи для того, щоб не псувати відносини з Євросоюзом. А тимчасові обмеження на експорт текстильної продукції з Китаю в ЄС дозволять європейським виробникам пристосуватися до нових умов.

Китай вже почав самостійно обмежувати свій експорт, але ці заходи виявилися недостатніми. Згідно з додатковими угодами, укладеними між Китаєм та ЄС перед вступом Китаю в СОТ, до 2008 р. Європейський Союз мав право квотувати експорт текстильних виробів з Китаю в ЄС в тому випадку, якщо темпи його росту перевищують 7,5% в порівнянні з попереднім роком.

За даними Єврокомісії, в першому кварталі 2005 року експорт окремих видів текстильної продукції з Китаю в ЄС зріс на сотні відсотків у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Представники Єврокомісії стверджували, що різке зростання імпорту з Китаю після скасування квот на текстильну продукцію 1 січня 2005 загрожує знищити текстильну промисловість країн Європейського Союзу. За даними Єврокомісії, через наплив дешевих товарів з Китаю Європа втрачала по одній тисячі робочих місць на день.

«Введення квотування суперечить принципам вільної торгівлі», – заявило Міністерство торгівлі КНР.

Європейський Союз розпочав розслідування ситуації навколо імпорту текстильної продукції з Китаю в ЄС, у результаті чого рішення про введення квот на текстильну продукцію з Китаю могло бути прийнято протягом двох місяців після початку процедури розслідування.

Питання:

1. Чи правомірне прохання ЄС з приводу обмеження експорту текстильних виробів з Китаю?

2. Як Ви вважаєте, як відреагували китайські виробники на обмеження експорту текстильної продукції з Китаю в ЄС?

3. Які результати саміту з питань китайського текстилю який проходив у вересні 2005 року?

4. Як, на вашу думку, тимчасові обмеження на експорт текстильної продукції з Китаю в ЄС вплинули на європейського виробника?

5. Чи вплинуло введення Євросоюзом квотування на імпорт текстильної продукції з КНР на збільшення кількості робочих місць в Європі?

6. Чому у світовій практиці застосовуються квоти, якщо відомо, що вони перешкоджають вільній торгівлі і таким чином знижують економічну ефективність?

Ситуація 2. Міністерство економічного розвитку і торгівлі (МЕРТ) Російської Федерації закінчило антидемпінгове розслідування проти українських, німецьких і японських постачальників труб. Воно визнало наявність факту демпінгу і, як наслідок, – заподіяння матеріального збитку російським виробникам. Введення спеціальних мит на продукцію зарубіжних постачальників ще має затвердити уряд РФ, але вже зараз більшість експертів сходяться на думці, що торговельних санкцій не уникнути.

Від санкцій постраждають не всі заводи, які виробляють труби малого і середнього діаметру: деякі задовго до завершення розслідування встигли підстрахуватися, добровільно обмеживши свої поставки на ринок Росії.

Раніше було розпочато інше – спеціальне розслідування, об'єктивною причиною якого стали сталеві електрозварювальні труби діаметром більше 508 мм. В Україні це розслідування зачіпає інтереси лише одного підприємства – «Харцизького трубного заводу» («ХТЗ»).

МЕРТ планує установити квоти на ввезення в країну труб великого діаметру. На цьому протягом останніх років наполягав Фонд розвитку трубної промисловості РФ – орган, що лобіює інтереси великих трубовиробників. Перешкоджали введення обмежень монополісти: «Газпром» і «Транснефть». Однак сьогодні їх інтереси збіглися з інтересами російських постачальників труб великого діаметру.

«Газпром» неформально виступав головним опонентом трубних заводів Росії та надійним прикриттям інтересів своїх постачальників з Україною. Українська труба влаштовувала «Газпром» за якістю, а російська – ні. Однак ситуація змінилася: інвестиції російських трубників у виробництво переконали монополіста у необхідності віддати перевагу національному виробнику. Так ще в 2003 році «Трубна металургійна компанія» запустила новий стан з виробництва спіралешовної труби діаметром 1420 мм, а в квітні 2005 року «Об'єднана металургійна компанія» – лінію з виробництва одношовних труб, в тому числі і діаметром 1420 мм інвестиційною ємністю в 170 млн. дол. «Северсталь» добудувала Іжорський трубний завод, який також випускає труби діаметром 1420 мм. У результаті сукупна потужність російських заводів вже в 2006 р. склала по трубі діаметром 1420 мм 1,4 млн. тонн, з яких 500 тис. виробляє «Об'єднана металургійна компанія», 450 тис. – «Трубна металургійна компанія» і 450 тис. – «Северсталь». Це повністю перекриває поточні потреби внутрішнього ринку.

Трубний ринок північного сусіда України знаходиться на підйомі. Це обумовлено зростом замовлень з боку нафтогазової та машинобудівної галузей, а також житлово-комунального господарства. Поява нових гравців на ринку суттєво загострила внутрішньоросійську конкуренцію. Щоб не втратити свої позиції, компанії вдалися до витратних поглинань. Наприклад, власник «Челябінського трубопрокатного заводу» купив «Первоуральский новотрубний завод», капіталізація якого перевищує 300 млн. доларів.

Однак солідні інвестиції в нові активи й модернізацію не окупаються. Нішу труб великого діаметру на ринку Росії у свій час практично повністю окупував «Харцизький трубний завод», якому діставалися прибуткові контракти «Газпрому».

У секторі труб малого і середнього діаметру росіяни відчувають серйозну конкуренцію з боку української корпорації «Інтерпайп». Гостра боротьба за споживача між російськими компаніями спонукала їх об'єднати зусилля з метою «розчистити простір» від чужинців. При цьому, як вважають у Фонді розвитку трубної промисловості, українці для просування своїх інтересів без сорому користувалися демпінгом. На думку росіян, можливість демпінгувати в українських виробників появилася за результатами проведеного з 1999 року експерименту в гірничо-металургійному комплексі: вони отримали преференції по податках, писання пені і штрафів, розстрочку сплати заборгованості перед бюджетом на строк до 10 років.

Але експеримент тривав лише до 2001 року. Тоді ж Росія ввела антидемпінгові мита, а потім – спеціальні квоти на імпорт української продукції. З тих пір дві країни щорічно укладали угоду з торгівлі трубами, яка встановлювала розмір квоти на постачання вітчизняних труб у сусідню країну. Однак перед президентськими виборами 2004 року таку угоду не було укладено, і весь 2005 рік поставки труб у Росію йшли в режимі вільної торгівлі. 5%-е зростання українських поставок у 2005 році супроводжувалося скороченням торгівлі трубами російських заводів приблизно на таку ж величину. Збитки були визначені, як мінімум, в 350 млн. дол. У цілому втрати по гірничо-металургійному комплексі Росії, включаючи суміжників, оцінюються майже в півмільярда доларів.

На цьому тлі пожвавлення трубного ринку Україна не може не дратувати російських колег. За 2005 р. обсяг виробництва всіх труб в Україну збільшився на 16% порівняно з аналогічним періодом 2004 р. Основним ринком збуту продукції «ХТЗ»є простір СНД (тільки на частку Росії доводиться 40% всіх поставок вітчизняних труб).

Російський ринок дуже привабливий для українців. Його об'єм перевищує 4 млрд. дол., а з урахуванням будівництва Північно-Європейського газопроводу ця цифра збільшилася в кілька разів. Боротьба за такий масив замовлень штовхає росіян на непопулярні заходи з обмеження торгівлі.

Нижньодніпровський трубопрокатний завод і низка інших підприємств групи «Інтерпайп» взяли на себе добровільні обмеження щодо постачання труб на російський ринок ще до прийняття висновків МЕРТ і, відповідно, введення мит їх не торкнеться. Квота на постачання труб, що входять в «Інтерпайп» підприємства склала 395 тис. тонн із щорічним збільшенням на 2%. Іншим виробникам труб малого і середнього діаметру пощастило менше. Під загрозою сплати податку на імпорт виявилися «Дніпропетровській трубний» (власник – «Індустріальний союз Донбасу») і «Дніпропетровський металургійний» (група «Приват») заводи, «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТіСТ» та інші більш дрібні виробники.

Володіє «Харцизьким трубним заводом» донецька «Систем Капітал Менеджмент» (СКМ), яка з самого початку ігнорувала угоду про самообмеження. Незважаючи на те що останні роки ХТЗ активно шукав альтернативні напрями збуту, через неможливість збільшувати поставки пропорційно зростанню внутрішнього ринку доходи підприємства істотно скоротяться.

Обмеження, які припускають санкції Міністерства економічного розвитку Росії, можна з упевненістю назвати «обмеження зростання». З одного боку, Україна мало що втратить від введення квот на імпорт труб великого діаметру, оскільки вони будуть формуватися з розрахунку середнього рівня поставок за останні чотири роки. З іншого боку, «ХТЗ» міг і дальше нарощувати експорт труб до Росії, віднімаючи прибуток у місцевих заводів. Але тепер для Харцизького трубного заводу доступ до масштабного будівельного проекту «Газпрому» і «Транснафти» буде закритий.

Обмеження, імовірно, будуть діяти 5 років. До цього часу Україна, швидше за все, остаточно втратить нішу на галузевому ринку, і відвоювати її назад буде складно.

Питання:

1. Чому Міністерство економічного розвитку і торгівлі Російської Федерації проводило антидемпінгові розслідування проти українських виробників труб?

2. Як вплине введення квот на ввезення в Росію труб великого діаметру на українського виробника?

3. Чому «Газпром» і «Транснефть» перешкоджали введення квот на ввезення в країну труб великого діаметру?

4. Чому в українських виробників труб є можливості демпінгувати російський ринок труб?

5. З якої причини між Росією і Україною в 2004 р. не було укладено угоду з торгівлі трубами? До чого це призвело?

6. Чому російський ринок труб дуже привабливий для українських виробників?

7. Які українські підприємства повинні будуть платити мито за імпорт труб і чому?

8. Чому мито за імпорт труб до Росії не будуть платити підприємства групи «Інтерпайп»?

9. Проаналізуйте додаткові джерела і підготуйте письмову відповідь на питання як змінився імпорт українських труб до Росії в останні роки?