Тема 3. Світове господарство: сутність, елементи, фактори розвитку

План заняття:

1. Світове господарство: сутність, елементи і суб'єкти формування.

2. Закони і принципи розвитку світового господарства.

Питання і завдання:

1. Фактори розвитку світового господарства.

2. Причини нерівномірності соціально-економічного розвитку країн світу.

3. Головні регіональні угруповання країн світу.

4. Місце країн, що розвиваються у світовій економіці.

5. Проблеми інтеграції у світову економіку країн з перехідною економікою.

6. Новий Міжнародний економічний порядок.

7. Проблеми інтеграції України у світове господарство.

8. Основні економічні закони розвитку світового господарства.

9. Закон міжнародної конкуренції.

10. Закон нерівномірності економічного розвитку.

Ситуації для обговорення:

Ситуація 1. Україна зайняла 124-е місце в світовому рейтингу країн, привабливих для ведення бізнесу, який підготували Світовий банк і Міжнародна фінансова корпорація (МФК). З республік колишнього СРСР найвищі рейтинги отримали Литва і Естонія (15-е і 16-е місце відповідно).

Дослідження орієнтоване на майбутнє - рейтинг складений на основі очікувань аналітиків і висвітлює ступінь державного регулювання бізнесу в 155 країнах світу. Основні показники, на підставі яких сформовано список, – простота та прозорість процедур реєстрації бізнесу, активів, отримання кредитів і ліцензій, а також найму-звільнення персоналу. Лідирують у списку Нова Зеландія, Сінгапур і США.

За розрахунками МФК стан українського бізнес-клімату за багатьма показниками – гірше середнього рівня в регіоні. Зокрема і перш за все це стосується відкриття бізнесу, захисту інвесторів, податкового навантаження. У нашій країні найбільша в регіоні кількість процедур, необхідних для відкриття бізнесу. Необхідний для цього стартовий капітал, в порівнянні із середнім доходом на душу населення, також дуже великий. А час, необхідний на відкриття бізнесу в Україні оцінюється 36 днями.

За обсягом часу, який необхідно витратити на підготовку документів і безпосередню сплату податків Україна знаходиться на передостанньому місці серед досліджених 155 країн.

Індекс захисту прав інвесторів в Україні склав 2,7 пункти (при максимальному значенні 10). Це один з найгірших показників регіону, який свідчить про низький захист інвесторів.

Питання:

1. Яке середовище міжнародних економічних відносин характеризує даний рейтинг?

2. Прокоментуйте основні показники рейтингу простоти ведення бізнесу.

3. Поясніть у чому полягають основні труднощі ведення бізнесу в Україні.

4. Чим Ви поясните більш високі рейтинги Литви та Естонії?

Ситуація 2. У 2002 р. в Йоганнесбурзі проходив Всесвітній саміт ООН зі сталого розвитку. Основним завданням саміту було визначення ключових проблем людства і узгодження шляхів їх вирішення. Для вирішення цього завдання розглядався цілий перелік питань – від демографічного навантаження на екосистеми і деградації ґрунтів до скорочення поголів'я риб, від зростання економічної нерівності до нестачі прісної води, від зміни клімату до проблем голоду та СНІДу.

Всі ці питання вже розглядалися та обговорювалися на глобальному форумі в Ріо-де-Жанейро в 1992 р. Проте, прийняті тоді деякі програми із зазначенням конкретних термінів їх виконання, не принесли очікуваного результату. Більш того, деякі проблеми стали ще гострішими – такі як вирубка лісів, опустелювання територій або кліматичні катастрофи.

Виходячи з нерезультативної конкретики колишніх рішень, на саміті в Йоганнесбурзі не було вжито жодних декларацій, які визначають конкретні цілі та строки. Результатом саміту стала відмова від старих малоефективних міжурядових схем та їх заміна на більш ефективні угоди, в яких основна участь відводиться національним урядам, громадським організаціям і великому бізнесу, причому останньому надається ключове значення. Це, перш за все, транснаціональні корпорації (ТНК). Їх не цікавлять «угоди першого типу» – розпливчасто-абстрактні декларації урядів. Їх мета – «угоди другого типу», прямі договори між урядом конкретної країни і великим бізнесом. Саме на таких умовах ТНК готові сприяти розвитку бідних країн. Бізнес бере на себе реалізацію програм з водопостачання та електрифікації, зі створення інфраструктури країн, що розвиваються. Але висуває зустрічну умову – ці країни повинні провести приватизацію енергосистем, систем водопостачання та інших інфраструктурних об'єктів. Звичайно ж, на користь ТНК. Єдине питання, яке можна поставити великому бізнесу, – як він має намір окупити свої вкладення? Цілком зрозуміло, що ТНК будуть укладати подібні угоди лише з тими країнами, які або багаті природними ресурсами, або вже досить стійко розвиваються. А найбідніші і тут залишаються позаду.

Шлях, запропонований бізнесом, дозволить реально поліпшити життя мільйонів людей: у них буде чиста питна вода, електрика, каналізація, транспорт та інші блага. Прихід ТНК створить нові робочі місця допоможе трансферту технологій і притоку інвестицій. Це все-очевидні плюси. Але є і фактор ризику – продавши за безцінь свою інфраструктуру транснаціональним гігантам, країни, що розвиваються потраплять в «фізіологічну» залежність від них (великий бізнес буде контролювати фактично всі їх системи життєзабезпечення).

Питання:

1. Чому рішення, що приймаються ООН, не дають очікуваного результату?

2. Поясніть, в чому проявляється малоефективність міжурядових схем у вирішенні певних проблем.

3. Чому великому бізнесу надається ключове значення у вирішенні глобальних проблем?

4. Прокоментуйте цілі ТНК, що встановлюють певні зв'язки з країнами, що розвиваються.

5. З якими країнами укладають угоди ТНК в першу чергу?

6. Охарактеризуйте позитивні і негативні наслідки проникнення ТНК у країни, що розвиваються для цих країн і системи міжнародних економічних відносин в цілому.