§ 2. Предмет та задачі інформатики

Інформатика – це технічна наука і прикладна дисципліна про при­йо­ми ство­рення, збереження, обробки, передачі, представ­лення й використан­ня інформації за допомогою засобів обчислю­валь­ної тех­ніки та про принци­пи побудови й функціо­ну­вання цих засобів і ме­то­ди керування ними.

Термін «інформатика» виник в 60-х роках у Франції для назви галузі знань, що займається автоматизованою обробкою інформації за допо­могою ЕОМ. Це є синтез двох слів: information (інформація) та automatique (автомати­ка). В Україні цей термін був прийнятий в 1983 р.

Інформатика існує не сама по собі, а є комплексною дисципліною, що створює нові технології для розв’язання інформаційних проблем в різ­них сферах людсь­кої діяльності (виробництво, управління наука, освіта, тор­­гів­­ля, медицина, криміналістика, системи зв’язку, телебачення, побут та ін.).

Предмет інформатики складають такі поняття: засоби обчислюва­ль­­ної техніки, програмне забезпечення, методи взаємодії люди­ни з засобами об­числювальної техніки та програмним забезпечен­ням, інфор­маційні ресурси.

Ядром інформатики є інформаційні технології – сукупність техніч­них і програмних засобів для роботи з інформацією. Під інформаційними тех­но­логіями розуміють систему методів збору, накоплення, збереження, пе­ре­дачі, пошуку, обробки, аналізу інформації і знань на основі засто­сування технічних і програмних засобів.

До задач інформатики належать:

• дослідження інформаційних процесів будь-якої природи;

• створення новітніх технологій обробки інформації;

• розв’язування проблем по впровадженню і ефективному викорис­тан­ню комп’ютерної техніки в усіх сферах людської діяльності.

Основною задачею інформатики є систематизація прийомів і мето­дів ро­боти з апаратними і програмними засобами обчислювальної техні­ки. Ово­лодіння інформатикою і зв’язаними з нею інформаційними тех­но­логі­ями є необхідним атрибутом професійної діяльності людини, зокрема юрис­та, в сучас­ному світі. Комп’ютерні технології допомогають проводи­ти різноманітні опера­ції з правовими документами. Правова інформатика вивчає проблеми збору, регістрації, збереження, обробки і використання правової інформації.

Правова інформатика – це наука, що вивчає інформаційні процеси, інформаційні технології, інформаційні системи в правовій сфері на основі використання комп’ютерних технологій.

В задачі правової інформатики входить:

• створення умов доступності кожного члена суспільства до всієї сукупності правових актів, вільне отримання правової інформації;

• розробка інтелектуальних і консультаційних правових систем;

• інтелектуалізація діяльності юридичних закладів, підвищення їх продук­тивності праці;

• створення автоматизованих навчальних систем в області права.

В Україні в структурі Академії правових наук в 2001 р. створено науково-дослідний центр правової інформатики, основною задачею якого є фунда­мен­тальні та прикладні дослідження проблем правової інформатики,

§ 3. Поняття алгоритму

Одним із фундаментальних понять у сучасній математиці та інфор­матиці є поняття алгоритму. Математика займається вивченням алгорит­мів і створенням нових. Термін “алгоритм” походить від назви середньо­азіатського міста Хорезм. У цьому місті в IX ст. жив математик і астроном Мухамед, який сформулював правила чотирьох дій. Арабський варіант імені Аль-Хорезмі, що в Європі записувався як Algorithmi і став основою терміна “алгоритм”. За наших часів поняття алгоритму було узагальнено, і словом “алгоритм” стали позначати опис будь-якої послі­дов­ності дій. Алгоритм може бути призначений для людини, або для автоматичного пристрою.

Алгоритм – скінчений набір систематизованих правил (послідов­ність впорядкованих дій), який дозволяє чисто механічно здійсню­вати послідовність операцій, за допомогою якої можна розв’язати задачу з деякого класу однотипних задач.

Наведемо загальні властивості алгоритмів, що дозволяють відрізняти їх від інших інструкцій.

Дискретність – алгоритм повинен представляти процес розв’язуван­ня задачі як послідовність окремих кроків.

Визначеність – кожне правило алгоритму є чітким і однозначним, тобто визначеним. Завдяки цій властивості виконання алгоритму носить механічний характер і не вимагає ніяких додаткових зведень про задачу.

Скінченність – алгоритм повинен приводити до розв’язувааня задачі за скінченну кількість кроків.

Масовість – алгоритм розв’язування задачі розробляється в загально­му вигляді, тобто він повинен бути застосованим до деякого класу задач.

Реалізація алгоритмів на комп’ютері відбувається за допомогою прог­рам. Комп’ютерне моделювання дозволяє відтворити явища, які в реа­льних земних умовах відтворити неможливо, наприклад вивчити наслідки ядерної війни. Використання алгоритмічних моделей аналогічно прове­денню експери­ментів з реальним об’єктом, тільки замість експе­рименту з реальним об’єктом проводиться обчислювальний експеримент на ЕОМ.

Для зображення алгоритмів користуються різними способами запису, які відрізняються ступенем наочності і точності, а також орієнтацією на виконавця (людину, комп’ютер). Найчастіше використовують три способи подання алгоритмів: за допомогою звичайної мови спілкування в словес­ній формі, з використанням блок-схем і за допомогою алгоритмічної мови.