Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
лекция_1-2011_12.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
14.11.2019
Размер:
199.68 Кб
Скачать
  1. Об’єктивна необхідність та сутність фінансів.

Первісною сферою виникнення фінансових відносин є процеси первинного розподілу вартості суспільного продукту, коли ця вартість розпродається на складові елементи C + V + m, де C – вартість використаних засобів виробництва, V – оплата праці, m – додатковий продукт. Таким чином, фінансові відносини формуються на стадії виробництва. Подальший розподіл та перерозподіл відбувається також за допомогою фінансів. Він супроводжується рухом грошових коштів, що приймають форму фінансових ресурсів, які формуються у суб’єктів господарювання та держави за рахунок різних видів грошових доходів, відрахувань та надходжень.

Наступна стадія перерозподілу відбувається у зв’язку з перерозподілом первинних доходів. В такий спосіб формуються фонди суспільного призначення – бюджетні та позабюджетні. Фінансові ресурси перерозподіляються в основному через грошові фонди цільового призначення. Проте можлива й не фондова форма використання фінансових ресурсів. Вона є розповсюдженою в умовах ринку, коли підприємець сам вирішує, як використовувати чистий прибуток.

    1. Соціально-економічна сутність фінансів

Фінанси як об’єктивна форма прояву економічних відносин є абстракцією. Ця абстракція набуває реальної форми через діяльність владних структур шляхом управління фінансовими ресурсами. Саме фінансові ресурси виступають матеріальними носіями фінансових відносин. Звідки виходить, що функціонування фінансів тісно пов’язано з такими категоріями, як фінансові відносини, фінансова діяльність, фінансові ресурси, гроші та іншими фінансовими категоріями, які є похідними фінансів.

Таким чином, фінансові відносини визначаються як суспільні відносини між державою, суб’єктами господарської діяльності і населенням, що виникають з приводу формування, розподілу, перерозподілу та використання певних грошових фондів.

Держава

Господарюючі суб’єкти

Населення

Об’єктами фінансових відносин є:

1) валовий внутрішній продукт, тобто вартість товарів і послуг, виготовлених суб’єктами економічних відносин у сфері матеріального і нематеріального виробництва за певний період часу (переважно за рік);

2) національний доход, тобто частина сукупного суспільного продукту, в якому представлена новостворена протягом року вартість (v + m). Кількісно національний доход визначається як різниця між сукупним суспільним продуктом і матеріальними затратами на його створення (амортизація, сировина, матеріали);

3) національне багатство – сукупність створених і нагромаджених у країні працею всього суспільства матеріальних і нематеріальних благ, які у свою чергу поділяються на суспільне (створене працею) багатство і природне (природні ресурси).

Модель фінансових відносин

Формування доходів

Здійснення видатків

Рух грошових ресурсів

Фінансові відносини проявляються у процесі руху грошових потоків через фінансову діяльність суб’єктів цих відносин. Рух грошових потоків відбувається як у фондовій, так й нефондовій формах. Фінансові відносини можуть супроводжуватися зміною власника або розпорядника коштів, зміною форми власності або можуть не перетерплювати подібних змін. Наприклад, при стягуванні податків спостерігається зміна власника і розпорядника коштів.

  • Матеріальною основою фінансів є гроші.

«Немає грошей – не має фінансових відносин». Проте фінансові відносини завжди супроводжуються рухом грошових коштів.

  • Розподільчий (перерозподільчий) характер фінансових відносин.

Фінанси пов’язані не з будь-якими формами руху грошових коштів.

Існують дві основні форми руху грошових коштів - обмін і розподіл.

Якщо при обміні відбувається заміна грошової форми на товарну,тобто назустріч товару рухається грошовий еквівалент, то при розподілі відбувається рух тільки грошової форми, причому тільки в однобічному порядку.Тому у першому випадку маємо грошові відносини, у другому – фінансові.Звідки виходить, що фінанси завжди виступають у грошовій формі, проте не всі грошові відносини є фінансовими.

  • Фінансові відносини завжди пов’язані з формуванням доходів та здійсненням видатків.

Така організація фінансових відносин передбачає формування кошторисів або бюджету. Наприклад, бюджет держави, корпорації, домогосподарств.

  • Фінанси обслуговують безеквівалентний та безповоротній рух вартості.

Формування бюджету держави відбувається через примусове стягнення частини доходів юридичних та фізичних осіб й ці кошти використовуються для задоволення суспільних благ, а відтак не мають конкретно визначеного еквіваленту та не повертаються

  • Фінанси породжуються та регулюються державою.

Регулярне надходження грошових коштів до бюджету держави досягається за допомогою нормативно-правової діяльності держави та створення відповідного фіскального апарату.

  • Фінансові відносини пов’язані із формуванням фондів грошових коштів.

З огляду на багатоплановість прояву фінансових відносин існують різні підходи до визначення економічної суті поняття „фінанси”.

Фінанси - це система економічних відносин, пов'язаних з об'єктивною необхідністю розподілу й перерозподілу ВВП з ціллю формування й використання фінансових ресурсів для задоволення суспільних потреб.

Оскільки використання фінансових ресурсів відбувається в основному через фонди, то фінанси трактують як економічну категорію, пов'язану з утворенням, розподілом і використанням фондів фінансових ресурсів для задоволення потреб господарської діяльності, надання послуг населенню з боку держави й забезпечення виконання державою своїх функцій.

Ці відносини здійснюються:

  • з приводу перерозподілу доходів суспільства;

  • з приводу забезпечення виконання функцій держави;

  • у процесі нееквівалентного обміну.

Фінанси, що забезпечують функціонування держави називаються державними фінансами. У результаті перерозподілу доходів суспільства на користь домогосподарств та виробників виникають фінанси домогосподарств та фінанси комерційних організацій. Так, населення та підприємства сплачують податки державі в обмін на зобов’язання держави виконувати свої функції. Саме у результаті такої угоди відбувається перерозподіл доходу суспільства на користь одного з партнерів угоди.

Отже, фінанси можна трактувати як грошові відносини господарюючих суб’єктів, включаючи державу, в результаті котрих дохід суспільства змінює свою структуру шляхом збільшення його у руках одного суб’єкту за рахунок стягнення (нееквівалентного) цієї частини у другого.

Оскільки сучасні фінансові ринки на три чверті опосередковують спекулятивні операції – грошові виграші за рахунок програшу іншого, - то термін «фінансовий» є виправданим, оскільки одна частина гравців на випадок програшу перерозподіляє частину свого грошового доходу на користь тих, хто виграв. Різниця тільки у тому, що по відношенню до держави дії з приводу стягнення податків є імперативними, а у випадку ринку ці відносини виникають добровільно.

У зв’язку з вищезазначеним зарубіжні науковці трактують фінанси більше прагматично. Фінанси це наука про те, яким чином люди управляють видатками та надходженнями дефіцитних грошових ресурсів протягом певного періоду часу. (Зви Боди)

Розмаїтість відносин! (Надати приклади). Однак обмеженість фінансових ресурсів і протистояння інтересів не дозволяють домогтися оптимального співвідношення в задоволенні потреб у процесі вартісного розподілу.

Об’єктивна необхідність фінансів обумовлена такими явищами:

1) наявністю суспільного поділу праці;

2) наявністю товарно-грошових відносин (фінанси не можуть існувати без грошей);

3) наявністю різних форм власності;

4) наявністю держави і необхідністю виконання нею своїх функцій;

5) дією економічних законів розвитку суспільства.

  • Державний та місцеві бюджети

  • Державні фонди соціального страхування

  • Амортизаційний фонд підприємства

  • Резервний фонд підприємства

централізовані, тобто ті, що створюються на рівні держави (Державний бюджет; місцеві бюджети; Пенсійний фонд; Фонд соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням; Фонд соціального страхування на випадок безробіття; Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; фонди міністерств та відомств тощо);

- децентралізовані, тобто фонди підприємств та організацій (амортизаційний фонд; фонд оплати праці; фонд виплати дивідендів; резервний фонд; фонди економічного стимулювання тощо).