- •1. Кочерган м.П. Вступ до мовознавства. – к.: Видавничий центр "Академія", 2002. – 368 с.
- •2. Дорошенко с.І. Загальне мовознавство. – к.: Центр навчальної диципліни, 2006. – 283 с.
- •3. Маслов ю.С. Введение в языкознание. – м.: Высшая школа, 1987. – 321 с.
- •1. Кочерган м.П. Вступ до мовознавства. – к.: Видавничий центр "Академія", 2002. – 368 с.
- •2. Дорошенко с.І. Загальне мовознавство. – к.: Центр навчальної диципліни, 2006. – 283 с.
- •3. Маслов ю.С. Введение в языкознание. – м.: Высшая школа, 1987. – 321 с.
- •1. Кочерган м.П. Вступ до мовознавства. – к.: Видавничий центр "Академія", 2002. – 368 с.
- •2. Дорошенко с.І. Загальне мовознавство. – к.: Центр навчальної диципліни, 2006. – 283 с.
- •3. Маслов ю.С. Введение в языкознание. – м.: Высшая школа, 1987. – 321 с.
- •1. Кочерган м.П. Вступ до мовознавства. – к.: Видавничий центр "Академія", 2002. – 368 с.
- •2. Дорошенко с.І. Загальне мовознавство. – к.: Центр навчальної диципліни, 2006. – 283 с.
- •3. Маслов ю.С. Введение в языкознание. – м.: Высшая школа, 1987. – 321 с.
- •1. Кочерган м.П. Вступ до мовознавства. – к.: Видавничий центр "Академія", 2002. – 368 с.
- •2. Дорошенко с.І. Загальне мовознавство. – к.: Центр навчальної диципліни, 2006. – 283 с.
- •3. Маслов ю.С. Введение в языкознание. – м.: Высшая школа, 1987. – 321 с.
- •1. Кочерган м.П. Вступ до мовознавства. – к.: Видавничий центр "Академія", 2002. – 368 с.
- •2. Дорошенко с.І. Загальне мовознавство. – к.: Центр навчальної диципліни, 2006. – 283 с.
- •3. Маслов ю.С. Введение в языкознание. – м.: Высшая школа, 1987. – 321 с.
- •1. Кочерган м.П. Вступ до мовознавства. – к.: Видавничий центр "Академія", 2002. – 368 с.
- •2. Дорошенко с.І. Загальне мовознавство. – к.: Центр навчальної диципліни, 2006. – 283 с.
- •3. Маслов ю.С. Введение в языкознание. – м.: Высшая школа, 1987. – 321 с.
- •1. Кочерган м.П. Вступ до мовознавства. – к.: Видавничий центр "Академія", 2002. – 368 с.
- •2. Дорошенко с.І. Загальне мовознавство. – к.: Центр навчальної диципліни, 2006. – 283 с.
- •3. Маслов ю.С. Введение в языкознание. – м.: Высшая школа, 1987. – 321 с.
- •1. Кочерган м.П. Вступ до мовознавства. – к.: Видавничий центр "Академія", 2002. – 368 с.
- •2. Дорошенко с.І. Загальне мовознавство. – к.: Центр навчальної диципліни, 2006. – 283 с.
- •3. Маслов ю.С. Введение в языкознание. – м.: Высшая школа, 1987. – 321 с.
- •1. Кочерган м.П. Вступ до мовознавства. – к.: Видавничий центр "Академія", 2002. – 368 с.
- •2. Дорошенко с.І. Загальне мовознавство. – к.: Центр навчальної диципліни, 2006. – 283 с.
- •3. Маслов ю.С. Введение в языкознание. – м.: Высшая школа, 1987. – 321 с.
ЛЕКЦІЯ І
ТЕМА: МОВОЗНАВСТВО ЯК НАУКА. ГАЛУЗІ МОВОЗНАВСТВА
МЕТА: з’ясувати, що являє собою мовознавство як наука, окреслити предмет та основні розділи мовознавства; засвоїти основні функції мови та методи дослідження мовознавства.
Основна література:
1. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства. – К.: Видавничий центр "Академія", 2002. – 368 с.
2. Дорошенко С.І. Загальне мовознавство. – К.: Центр навчальної диципліни, 2006. – 283 с.
3. Маслов Ю.С. Введение в языкознание. – М.: Высшая школа, 1987. – 321 с.
Додаткова література:
1. Кодухов В.И. Введение в языкознание. – М.: Просвещение, 1987. – 335 с.
2. Семчинський С.В. Вступ до порівняльно-історичного мовознавства. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2002. – 352 с.
3. Ющук I.П. Вступ до мовознавства. – К.: Рута, 2000 .– 128 с.
План:
1. Предмет та основні розділи мовознавства.
2. Місце мовознавства в системі наук.
А) Мовознавство і гуманітарні (суспільні) науки
Б) Мовознавство і природничі науки
3. Методи дослідження мовознавства.
А) Робочі прийоми (процедури, методики) дослідження мовних одиниць
Основний зміст:
Мовознавство – наука про природну людську мову загалом і мови світу як її представників. Розрізняють конкретне і загальне мовознавство. Прикладне мовознавство вивчає застосування мовознавчої теорії на практиці. У межах загального мовознавства виділяють зіставне мовознавство. Мовознавство пов’язане як із суспільними, так і з природничими науками. Ці зв’язки є обопільними: результати мовознавчих досліджень використовуються іншими науками і навпаки.
Дослідні методи застосовуються до вивчення двох “зрізів” мови: синхронії і діахронії. Основними методами дослідження мови є описовий, порівняльно-історичний, зіставний і структурний. Крім того, у лінгвістиці застосовують соціолінгвістичний, психолінгвістичний, математичний та інші методи.
Питання для самостійної роботи:
1. Порівняльно-історичне мовознавство.
2. Типологічне мовознавство.
3. Ареальна лінгвістика.
4. Функціональна лінгвістика.
5. Психолінгвістика.
6. Соціолінгвістика.
7. Когнітивна лінгвістика.
Ключові поняття:
загальне, конкретне, прикладне мовознавство; описовий, структурний, порівняльно-історичний, зіставний методи, дистрибутивний, компонентний, трансформаційний аналіз, аналіз за безпосередніми складниками; функція мови.
ЛЕКЦІЯ ІІ
ТЕМА: МОВА, ЇЇ ПРОБЛЕМИ І ФУНКЦІЇ
МЕТА: окреслити основні погляди науковців на природу мови, з’ясувати функції мови, ознайомити з термінами “мова” , “мислення”, “мовлення”, виявити взаємовплив мови і мислення.
Основна література:
1. Кочерган м.П. Вступ до мовознавства. – к.: Видавничий центр "Академія", 2002. – 368 с.
2. Дорошенко с.І. Загальне мовознавство. – к.: Центр навчальної диципліни, 2006. – 283 с.
3. Маслов ю.С. Введение в языкознание. – м.: Высшая школа, 1987. – 321 с.
Додаткова література:
1. Глазкова О.В., Колесник Д.М. Вступ до мовознавства.–Черкаси: ЧІТІ, 1999.–212с.
2. Головин Б.Н. Введение в языкознание. – М., 1983. – 451 с.
3. Горох Г.В. Вступ до мовознавства. –Кам'янець-Подільський: Абетка, 2002.– 198с.
4. Дубічинський В.В. Вступ до мовознавства. – Харків, 2002. – 241 с.
5. Дубровина К.Н., Игнатьева М. М. Основы лингвистики. – М., 1994.– 199 с.
6. Зеленько А.С. З історії лінгвістичних вчень. – Луганськ: Альма-матер, 2002. – 226с.
7. Иванова К.А., Преображенская О. А. Введение в языкознание. – СПб: ТЭТУ, 1997. – 319 с.
План:
1. Мова як суспільне явище.
2. Мова як знакова система.
3. Функції мови.
4. Одиниці мови, їх функції.
5. Структура і система мови.
Основні зміст:
У мовознавчій науці відомо три погляди на природу мови: біологічний, психічний, суспільне. Більшість науковців інтерпретують мову як соціальне явище. Мова є однією зі знакових систем. Мовні знаки є умовними, довільними. Мова є універсальною, всеосяжною знаковою системою. Про те, що мова є явищем суспільним, засвідчують її функції. Основними функціями мови є комунікативна і мисле творча, усі інші – похідні від головних ( фактична, репрезентативна, емотивна, експресивна, волюнтативна, естетична, метамовна, когнітивна, референтна, прагматична. Мова є системою. Кожна система має свою структуру. Мова має чотирирівневу будову і складається з чотирьох ярусів: фонологічний, морфологічний, лексико-семантичний, синтаксичний. Кожен рівень має свою одиницю: фонема, морфема, лексема, речення.
Питання для самостійної роботи:
1. Дайте визначення поняття “мовний стан” і “мовна ситуація”.
2. Розкрийте зв'язок мови із суспільством.
3. Що таке мовна політика?
4. Яких мовних сфер торкається мовна політика?
5. У яких взаємозв’язках перебувають мова і народ; мова й індивід; мова і класи та інші соціальні групи; мова і надбудова?
6. Що таке професійна і територіальна диференціація мови?
7. Що розуміють під літературною мовою?
8. Якими рисами характеризується літературна мова?
9. У яких формах існують мови? Охарактеризуйте кожну з форм.
Ключові поняття:
природа мови, функції мови, мислення, свідомість, структура мови, система мови.
ЛЕКЦІЯ ІІІ.
ТЕМА: ПОХОДЖЕННЯ ТА ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК МОВИ
МЕТА: дати уявлення про основні гіпотези про походження мови, з’ясувати закономірності розвитку мови, охарактеризувати зовнішні та внутрішні причини мовних змін.
Основна література:
1. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства. – К.: Видавничий центр "Академія", 2002. – 368 с.
2. Дорошенко С.І. Загальне мовознавство. – К.: Центр навчальної диципліни, 2006. – 283 с.
3. Маслов Ю.С. Введение в языкознание. – М.: Высшая школа, 1987. – 321 с.
Додаткова література:
1. Дубічинський В.В. Вступ до мовознавства. – Харків, 2002. – 241 с.
2. Дубровина К.Н., Игнатьева М. М. Основы лингвистики. – М., 1994.– 199 с.
3. Зеленько А.С. З історії лінгвістичних вчень. –Луганськ: Альма-матер, 2002.–226с.
4. Иванова К.А., Преображенская О. А. Введение в языкознание. – СПб: ТЭТУ, 1997. – 319 с.
5. Камчатнов А.М., Николина М. А. Введение в языкознание.–М.,1999.– 211с.
6. Маслов Ю.С. Введение в языкознание. – М.: Высшая школа, 1987. – 321 с.
7.Норман Б.Ю. Основы языкознания. – Минск: Бел. Фонд Сороса, 1996. – 346 с.
План:
1. Проблеми походження мови.
2. Гіпотези про походження мови.
3. Закономірності розвитку мови.
4. Зовнішні та внутрішні причини мовних змін.
Основний зміст:
Проблема походження мови є дуже складною. Припущення про походження мови роблять умоглядно шляхом міркувань, бо первісна мова немає пам’яток письма.
У ХУІІ-ХІХ ст. з’явилось кілька гіпотез походження мови – звуконаслідувальна, звукосимволічна, вигукова, соціального договору, трудових вигуків, жестів, гіпотеза походження мови Ф. Енгельса, теорія моногенезу, полігенезу.
Розвиток мови загалом супроводжується постійними змінами. Усі зміни у мові зумовлені зовнішніми (економічний та суспільно-політичний розвиток, вплив різних історичних подій, прогрес у науці і техніці, розвиток культури) та внутрішніми причинами (вони виявляються у вигляді антиномій, тобто протиріч, що органічно притаманні мові й тому не можуть бути розв’язані остаточно).
Питання для самостійної роботи:
1. У чому полягає сутність розвитку мови?
2. Чи з однаковою швидкістю змінюються різні рівні мовної структури?
3. Яка специфіка розвитку кожного з мовних рівнів?
4. Які характерні особливості розвитку та функціонування мови в первіснообщинному суспільстві?
5. Розвиток і функціонування мови у феодальному суспільстві.
6. Особливості функціонування мов у капіталістичному суспільстві.
7. Яка різниця між племінною мовою, мовою народності і національною мовою?
8. Що є результатом мовних контактів?
Ключові поняття:
Гіпотези походження мови, конвергенція, дивергенція, суперстрат, субстрат, адстрат, мовні антиномії.
ЛЕКЦІЯ ІV
ТЕМА: КЛАСИФІКАЦІЇ МОВ СВІТУ
МЕТА: дати основні відомості про різновиди класифікацій мов світу; визначити поняття мовної сім’ї; з’ясувати, які типи мов виділяють за типологічною класифікацією; схарактеризувати особливості ареальної та соціальної класифікації мов.
Основна література:
1. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства. – К.: Видавничий центр "Академія", 2002. – 368 с.
2. Дорошенко С.І. Загальне мовознавство. – К.: Центр навчальної диципліни, 2006. – 283 с.
3. Маслов Ю.С. Введение в языкознание. – М.: Высшая школа, 1987. – 321 с.
Додаткова література:
1. Головин Б.Н. Введение в языкознание. – М.: Высшая школа, 1983. – 451 с.
2. Дорошенко С.І. Загальне мовознавство. – К.: Центр навчальної дисципліни, 2006. – 283 с.
3. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства. – К.: Либідь, 2006. – 437 с.
4. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства. – К.: Видавничий центр "Академія", 2002. – 368 с.
5. Ющук I.П. Вступ до мовознавства. – К.: Рута, 2000 .– 128 с.
План:
1. Різноманітність мов світу. Проблеми їх класифікації.
2. Генеалогічна класифікація.
3. Типологічна класифікація.
4. Ареальна (географічна) класифікація.
5. Соціолінгвістична (функціональна) класифікація.
Основний зміст:
Мови світу класифіковано за спорідненістю на основі діахронічного їх дослідження та за аломорфізмом й ізоморфізмом структури мовних одиниць на основі синхронічного дослідження мов. Мови класифікують за генеалогічними зв’язками, типом організації і суспільним статусом, поширеністю. За цими принципами виділяють генеалогічну, типологічну, ареальну, соціолінгвістичну класифікації.
Основою генеалогічної класифікації є спорідненість мов світу. За спільним структурними ознаками мови об’єднуються у типи, що взято за основу типологічної класифікації, у межах якої виділяють морфологічну, фонологічну та синтаксичну типологію. Ареальна класифікація пов’язана з вивченням розташування мов на карті світу. Соціолінгвістична класифікація мов передбачає поділ їх за використанням у межах держави і світу.
Питання для самостійної роботи:
1. Що є основою типологічної класифікації мов?
2. Охарактеризуйте групи мов за типологічною класифікацією.
3. На які типи поділяв мови А. Шлейхер?
4. Що вважає основою типологічної класифікації Е. Сапір?
5. Як можна визначити ступінь синтетичності мови?
6. Як ви розумієте поняття “аналітичні мови”?
7. Які типи мов виокремлюють за фонологічною типологією?
8. Які типи мов виокремлюють за синтаксичною типологією?
9. Чи бувають чисті типи мов?
Ключові поняття:
мовна сім’я, мовні універсалії, аглютинація, фузія, інкорпорація, ареальна класифікація, соціолінгвістична класифікація.
ЛЕКЦІЯ V
ТЕМА: ПИСЬМО
МЕТА: з’ясувати, які існують види письма; визначити значення писемного виду мови в історії людства; охарактеризувати основні етапи історії письма.
Основна література:
1. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства. – К.: Видавничий центр "Академія", 2002. – 368 с.
2. Дорошенко С.І. Загальне мовознавство. – К.: Центр навчальної диципліни, 2006. – 283 с.
3. Маслов Ю.С. Введение в языкознание. – М.: Высшая школа, 1987. – 321 с.
Додаткова література:
1. Дорошенко С.І. Загальне мовознавство. – К.: Центр навчальної дисципліни, 2006.
2. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства. – К.: Либідь, 2006. – 437 с.
3. Кодухов В.И. Введение в языкознание. – М.: Просвещение, 1987. – 335 с.
4. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства. – К.: Видавничий центр "Академія", 2002. – 368 с.
План:
1. Значення письма.
2. Типи начертального письма.
3. Предметне письмо.
4. Графіка й алфавіт.
5. Орфографія, її принципи.
Основний зміст:
Письмо – штучно створена система знаків, за допомогою якої фіксується і передається мовленнєва інформація. Письмо не зразу стало зручним і надійним засобом фіксування і передавання інформації. Воно удосконалювалося протягом тисячоліть у творчих пошуках і писемній практиці багатьох поколінь. Виникненню письма передує тривалий підготовчий період. До нього відносяться протописьмо – оптичні мнемонічні системи, предметне письмо кіпу, вам пум, ароко, камінцеве.
Етапами власне графічного письма стали піктографія, ідеографія та фонографія ( силабічне, консонантне, літерно-звукове).
Графіка – укпність усіх засобів письма, які використовуються для передавання звукової мови; розділ мовознавства, що вивчає форми літер і співвідношення їх із звуками мови.
Орфографія – система правил відтворення звукового мовлення на письмі. Орфографія ґрунтується на певних принципах, які обумовлюють розроблення правил написання. Основними принципами орфографії є фонетичний, морфологічний, історичний і диференційний.
Питання для самостійної роботи:
1. Сутність письма. Причини виникнення письма.
2. У чому полягає значення письма в історії суспільства?
3. Охарактеризуйте різновиди предметного письма.
4. Назвіть етапи розвитку графічного письма.
5. У чому полягають особливості звукового письма?
6. Які мови користуються силабічною системою письма?
7.Що таке консонантне письмо?
8. Розкрийте суть буквено-звукового письма.
9. Розкрийте сутність графіки. Що є предметом графіки?
10. Що є предметом орфографії?
Ключові поняття:
“предметне письмо”, піктографія, ідеографія, фонологічне письмо, алфавіти, графіка, орфографія, принципи орфографії.
ЛЕКЦІЯ VІ
ТЕМА: СИСТЕМА МОВИ. РОЗДІЛИ МОВОЗНАВСТВА
МЕТА: дати поняття “система мови” та “структура мови”, охарактеризувати мовні рівні, а також одиниці мови; з’ясувати, що таке парадигматичні і синтагматичні відношення.
Основна література: