- •1. Кочерган м.П. Вступ до мовознавства. – к.: Видавничий центр "Академія", 2002. – 368 с.
- •2. Дорошенко с.І. Загальне мовознавство. – к.: Центр навчальної диципліни, 2006. – 283 с.
- •3. Маслов ю.С. Введение в языкознание. – м.: Высшая школа, 1987. – 321 с.
- •1. Кочерган м.П. Вступ до мовознавства. – к.: Видавничий центр "Академія", 2002. – 368 с.
- •2. Дорошенко с.І. Загальне мовознавство. – к.: Центр навчальної диципліни, 2006. – 283 с.
- •3. Маслов ю.С. Введение в языкознание. – м.: Высшая школа, 1987. – 321 с.
- •1. Кочерган м.П. Вступ до мовознавства. – к.: Видавничий центр "Академія", 2002. – 368 с.
- •2. Дорошенко с.І. Загальне мовознавство. – к.: Центр навчальної диципліни, 2006. – 283 с.
- •3. Маслов ю.С. Введение в языкознание. – м.: Высшая школа, 1987. – 321 с.
- •1. Кочерган м.П. Вступ до мовознавства. – к.: Видавничий центр "Академія", 2002. – 368 с.
- •2. Дорошенко с.І. Загальне мовознавство. – к.: Центр навчальної диципліни, 2006. – 283 с.
- •3. Маслов ю.С. Введение в языкознание. – м.: Высшая школа, 1987. – 321 с.
- •1. Кочерган м.П. Вступ до мовознавства. – к.: Видавничий центр "Академія", 2002. – 368 с.
- •2. Дорошенко с.І. Загальне мовознавство. – к.: Центр навчальної диципліни, 2006. – 283 с.
- •3. Маслов ю.С. Введение в языкознание. – м.: Высшая школа, 1987. – 321 с.
- •1. Кочерган м.П. Вступ до мовознавства. – к.: Видавничий центр "Академія", 2002. – 368 с.
- •2. Дорошенко с.І. Загальне мовознавство. – к.: Центр навчальної диципліни, 2006. – 283 с.
- •3. Маслов ю.С. Введение в языкознание. – м.: Высшая школа, 1987. – 321 с.
- •1. Кочерган м.П. Вступ до мовознавства. – к.: Видавничий центр "Академія", 2002. – 368 с.
- •2. Дорошенко с.І. Загальне мовознавство. – к.: Центр навчальної диципліни, 2006. – 283 с.
- •3. Маслов ю.С. Введение в языкознание. – м.: Высшая школа, 1987. – 321 с.
- •1. Кочерган м.П. Вступ до мовознавства. – к.: Видавничий центр "Академія", 2002. – 368 с.
- •2. Дорошенко с.І. Загальне мовознавство. – к.: Центр навчальної диципліни, 2006. – 283 с.
- •3. Маслов ю.С. Введение в языкознание. – м.: Высшая школа, 1987. – 321 с.
- •1. Кочерган м.П. Вступ до мовознавства. – к.: Видавничий центр "Академія", 2002. – 368 с.
- •2. Дорошенко с.І. Загальне мовознавство. – к.: Центр навчальної диципліни, 2006. – 283 с.
- •3. Маслов ю.С. Введение в языкознание. – м.: Высшая школа, 1987. – 321 с.
- •1. Кочерган м.П. Вступ до мовознавства. – к.: Видавничий центр "Академія", 2002. – 368 с.
- •2. Дорошенко с.І. Загальне мовознавство. – к.: Центр навчальної диципліни, 2006. – 283 с.
- •3. Маслов ю.С. Введение в языкознание. – м.: Высшая школа, 1987. – 321 с.
1. Кочерган м.П. Вступ до мовознавства. – к.: Видавничий центр "Академія", 2002. – 368 с.
2. Дорошенко с.І. Загальне мовознавство. – к.: Центр навчальної диципліни, 2006. – 283 с.
3. Маслов ю.С. Введение в языкознание. – м.: Высшая школа, 1987. – 321 с.
Додаткова література:
1.Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства. – К., 2006. – С. 109-141.
3. Кодухов В.И. Введение в языкознание. – М., 1987. – С. 103-131.
4. Ющук І. П. Вступ до мовознавства. – К., 2000. – С. 31 – 53.
План:
1. Поняття фонеми. Фонема і звук.
2. Фонема та її алофони.
3. Диференційні та інтегральні ознаки фонем.
4. Фонологічна система.
Основний зміст:
Третім аспектом у вивченні звука є лінгвістичний, який розглядає функції звуків у мові. Для того, щоб вивчити функції звуків, їх необхідно зіставити і протиставити в конкретних словах. Протиставлення в мовознавстві називають опозицією. Функцію розрізнення виконує фонема – мінімальна звукова одиниця мови, яка служить для розпізнавання і розрізнення значеннєвих одиниць – морфем і слів.
Фонемі властиві диференційні (розрізнювальні) та недиференційні ( інтегральні) ознаки. У мовленнєвому потоці фонеми перебувають в різних позиціях. Ці позиції бувають сильними та слабкими. У мові виступають не фонеми, а їх представники, які називають варіантами фонем, або алофонами – звукові різновиди фонеми, які реалізуються і її варіаціях і варіантах.
Усі фонеми певної мови утворюють її фонологічну систему. Кожна мова має свою специфічну фонологічну систему. Її своєрідність обумовлена характером,Ж якістю і кількістю фонем.
Питання для самостійної роботи:
1. Чим відрізняються погляди на фонему Ленінградської і Московської фонологічних шкіл?
2. Які українські мовознавці займаються дослідженням фонологічної системи мови?
3. Чим різняться трактування фонеми І.О.Бодуеном де Куртене, Л.В.Щербою і М.С.Трубецьким?
4. Охарактеризуйте функції фонем.
5. Чим відрізняються фонеми від звуків?
6. Що таке алофони фонеми?
7. Що таке нейтралізація протиставлення фонем?
8. У чому полягає різниця між диференційними та інтегральними ознаками фонеми?
9. Чому напівпом’якшені приголосні є окремими фонемами?
10. Визначте фонемний склад української мови.
Ключові поняття:
звук, фонема, диференціальні, інтегральні ознаки фонем.
ЛЕКЦІЯ ХІ
ТЕМА: СЛОВО ТА ЙОГО ЗНАЧЕННЯ
Мета: з’ясувати місце лексикології у системі наук про мову; визначити, з яких наукових дисциплін складається лексикологія в її широкому тлумаченні; дати основні відомості про слово; виявити основні ознаки слова; дати визначення лексичного значення слова; проаналізувати типи лексичних значень слова.
Основна література:
1. Кочерган м.П. Вступ до мовознавства. – к.: Видавничий центр "Академія", 2002. – 368 с.
2. Дорошенко с.І. Загальне мовознавство. – к.: Центр навчальної диципліни, 2006. – 283 с.
3. Маслов ю.С. Введение в языкознание. – м.: Высшая школа, 1987. – 321 с.
Додаткова література:
1. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства. – К., 2006. – С. 109-141.
2. Кодухов В.И. Введение в языкознание. – М., 1987. – С. 103-131.
3. Ющук І. П. Вступ до мовознавства. – К., 2000. – С. 31 – 53.
4. Мазуркевич Л.В. Вступ до мовознавства. – К.: Вид-во НАУ, 2002. – 207 с.
5. Соссюр Ф. Курс загальної лінгвістики: Пер. з франц. – К.: Основи, 1998. – 324 с.
План:
1. Лексикологія. Лексикологічні науки.
2. Слово як одиниця мови.
3. Слово і лексема.
4. Значення слова.
5. Лексико-семантичні категорії.
Основний зміст:
Лексикологія – розділ науки про мову, який вивчає лексику (словниковий склад мови). Розрізняють загальну, конкретну, історичну, зіставну й прикладну лексикологію. До лексикології в широкому розумінні цього терміна належать такі науки: власне лексикологія, семасіологія, ономасіологія, етимологія, фразеологія, ономастика, лексикографія.
Слово є найважливішою одиницею мови. Всі інші її компоненти існують або в слові і для нього (фонеми і морфеми), або завдяки слову (речення і текст). Основними ознаками слова є самостійність, формальна цілісність, ідіоматичність.
Лексема – слово-тип, абстрактна одиниця мови, інваріант, у якому абстрагуються від його форми. Лексичне значення – історично закріплена в свідомості людей співвіднесеність слова з певним явищем дійсності. Слово має лексичне, конотативне і контекстуальне значення.
Слова у мові можуть мати одне значення (моносемічні) і декілька значень (полісемічні).
Питання для самостійної роботи:
1. Охарактеризуйте слово як одиницю мови.
2. Чим відрізняються повнозначні слова від службових?
3. Які частини мови належать до проміжних типів слів?
4. Які слова є перехідними?
5. Яка різниця між словоформою і алолексом?
6.У чому полягає сутність референції?
7. Чим відрізняються власні і загальні назви?
8. Що таке внутрішня форма слова?
Ключові поняття:
лексикологія, слово, лексема, значення слова, лексико-семантичні категорії.
ЛЕКЦІЯ ХІІ
ТЕМА: РОЗВИТОК ЛЕКСИЧНОЇ СИСТЕМИ МОВИ
Мета: з’ясувати причини мовних змін; визначити, у чому полягає відмінність між історизмами та архаїзмами; дати визначення неологізмів, табу та евфемізмів.
Основна література: