5.Основні ознаки ринкової соціально орієнтованої економіки.

Соціальна ринкова економіка є поки найбільш науково обґрунтованим і на практиці самим випробуваним синтезом виправданих, виходячи з реалізму людської дійсності, елементів як регульованої, так і ліберальної системи. Для з’ясування проблеми студенти повинні визначитися з основним понятійним апаратом. Зокрема, нагромаджений у відповідній літературі матеріал дає змогу уточнити деякі з них:

• соціальна політика — розробка програми, спрямованої на зміну благ суспільства;

• соціальний механізм — сукупність частин програми, пов’язаних між собою функціонально;

• соціальна функція — робота щодо формування програми;

• ціль соціальної політики — турбота про суспільне благополуччя та добробут;

• соціальна структура — система соціальних цінностей та зв’язок між ними (соціальна справедливість, соціальна захищеність, реальні можливості для кожного розкрити й реалізувати свої здібності).

Соціальна функція держави — це формування нею умов для розширеного відтворення людського фактора. Вона носить об’єктивний характер і виступає як вихідною, так і кінцевою ланкою суспільного розвитку. Вона органічно пов’язана з економічною. Зв’язок визначається діалектичною єдністю об’єктивних і суб’єктивних факторів виробництва. Економічна функція спрямована на економічне усуспільнення виробництва, соціальна - на соціальне усуспільнення.

Соціальна функція поширюється на всі класи (прошарки, страти, сітуси). Для всіх їх створюються загальні умови, що необхідні для відтворення. У той же час при цьому існує специфіка підходу, що визначається пануючою формою власності. Соціальна функція реалізується через соціальну політику, що являє собою погоджену діяльність, пов’язану із забезпеченням сприятливих умов життя. Соціальна політика виражає кінцеві цілі та результати економічного зростання.

Об’єктивна необхідність і місце соціальної політики в економічній системі обумовлені наступними обставинами:

• у соціальній політиці концентруються цілі економічного зростання, (нагромадження національного багатства створює сприятливі соціальні умови);

• соціальна політика є чинником економічного зростання. Соціальна політика розробляється та реалізується на різних рівнях економічної діяльності (макро, мезо, мікро і т. д.), але визначається пріоритетом держави. Показник результативності соціальної політики визначається рівнем і якістю життя.

Економічний механізм реалізації соціальної політики містить у собі:

• механізм формування доходів і механізм підтримки зайнятості населення;

• доходи — сума коштів, які одержуються за визначений проміжок часу, призначених для придбання благ і послуг для особистого споживання (джерела доходів — зарплата, доходи від власності, соціальні виплати). Важливо враховувати сукупний доход родини, що виступає у формі номінального та реального.

Політика доходів будується на: по-перше, гарантії кожному не нижче межі бідності (європейський підхід, який ґрунтується на провідній ролі держави та принципі соціальної справедливості); по-друге, створення умов для власної економічної активності (американський підхід, який ґрунтується на визнанні основним моментом ринок, що визначає економічну раціональність). Державній політиці важливо враховувати ці два підходи. Найважливішим елементом механізму реалізації соціальної політики є зайнятість, обумовлена такими економічними обставинами як: ефективність виробництва та продуктивність суспільної праці.

Соціальна ринкова економіка прагне з’єднати принцип ринкової волі з принципом соціальної рівності.

Соціально орієнтована ринкова економіка — модель соціально-економічного розвитку, що передбачає переважання приватної власності та ринку в процесі їх поєднання з державною власністю і державним регулюванням та систему соціального захисту населення.

У центрі уваги соціально орієнтованої ринкової економіки знаходиться людина з її потребами й інтересами, її відносини з іншими членами суспільства в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання. Задачею соціального ринкового господарства є пізнання закономірностей становлення і розвитку господарського механізму, свідомо орієнтованого на вирішення соціальних проблем.

Соціально орієнтована ринкова економіка допомагає виробити правильну економічну і соціальну політику на макро- і мікрорівнях, досягти в суспільстві соціального партнерства, зберегти і збільшити суспільні цінності, забезпечити рівні умови доступу до них.

Соціально орієнтована ринкова економіка виробляє принципи, правила, форми господарювання різних суб’єктів економіки, визначає орієнтири господарської діяльності, критерії соціальної й економічної ефективності, оптимальне поводження споживачів і виробників в умовах ринкових методів господарювання і соціальної орієнтації економіки.

Основні положення, висновки і рекомендації соціального ринкового господарства використовуються при розробці соціально-економічної політики розвинутих країн.

При розробці соціально-економічної політики враховується вітчизняний і зарубіжний досвід, велика увага приділяється оцінці не тільки економічної, але і соціальної ефективності від її впровадження.

У даний час соціально-економічна політика країн із соціально орієнтованою ринковою економікою зводиться до досягнення наступних цілей:

1) економічна свобода – можливості економічних суб’єктів щодо вибору сфери діяльності та моделі економічної поведінки;

2) економічне зростання – зростання економіки, яка забезпечує високий рівень якості життя;

3) повна зайнятість – утримання безробіття на природньому рівні;

4) стабільність цін – забезпечення фінансової стабільності, протидія інфляції;

5) економічна безпека – збереження економічної рівноваги;

6) соціальна стабільність – створення можливостей для деяких груп суспільства;

7) справедливе оподаткування – встановлення пільг при сплаті податків для груп населення з низькими доходами.

Саме поняття “соціальна ринкова економіка” з’явилося в Німеччині. Тут же були розроблені основні напрямки концепції “соціальної ринкової економіки”. Тому поняття “соціальна ринкова економіка” уже багато десятиліть асоціюється насамперед з Німеччиною. Однак не можна стверджувати, що соціальне ринкове господарство властиве лише одній країні. Соціально орієнтована ринкова економіка — це продукт природного історичного розвитку суспільства, властивий усім країнам ринкової економіки.

Незважаючи на наявність безлічі загальних ознак, кожна з них має визначену специфіку, що дозволяє розглядати їх як самостійні форми ринкової економіки.

Німецький учений Х. Ламперт, визначаючи сутність соціальної ринкової економіки, підкреслює, що ця модель економіки представляє синтез гарантованої державою волі, економічної волі й ідеалів соціальної держави, пов’язаних із соціальною захищеністю і соціальною справедливістю.

Термін “соціальна” означає, що:

- ринкова економіка орієнтована на вирішення як економічних, так і соціальних цілей;

- ринкова економіка обмежується там, де вона неефективна і може призвести до соціально небажаних результатів.

Соціально орієнтована ринкова економіка функціонує на основі економічного і соціального порядків.

Економічний порядок — це правила, що регулюють організаційну структуру економіки, процесів, що в ній відбуваються, а також сукупність інститутів, відповідальних за управління нею і надання економіці визначеної організаційної форми.

Економічний порядок включає:

- порядок, що регулює право власності;

- грошовий і валютний порядок;

- конкурентний порядок;

- порядок, що регулює зовнішньоекономічну діяльність.

Соціальний порядок — це сукупність інститутів і норм, що визначають соціальний стан громадян і окремих груп населення, а також соціальні відносини між членами суспільства.

Соціальний порядок охоплює:

- порядок у сфері праці;

- порядок у системі соціального страхування і соціальної допомоги;

- майновий порядок;

- житловий порядок;

- екологічний порядок і т.д.

Соціально орієнтована ринкова економіка характеризується соціалізованим товарним виробництвом — вища стадія товарного виробництва, що функціонує на основі соціального партнерства і соціального прогресу.

У соціалізованому товарному виробництві домінує колективна власність у формі акціонерної власності. У результаті чого, багато виробників благ одночасно є співвласниками факторів виробництва, беруть безпосередню участь в управлінні виробничим процесом. У суспільстві встановлюється соціальне партнерство, що припускає узгодження дій уряду, підприємців і найманих робітників з питань динаміки оплати праці і виплати соціальної допомоги, трансфертів. У соціалізованому товарному виробництві пануючу роль відіграють найбільші підприємства, що використовують передову техніку на базі інформаційних технологій, сучасні методи управління.

При соціалізованому товарному виробництві суспільне виробництво досягає найбільшого ступеня розвитку. Просте товарне виробництво в традиційній економіці було лише укладом, що охоплює невелику частину створеного в суспільстві продукту. Товарне виробництво стає пануючою формою тільки в ринковій економіці. На ранніх етапах розвитку ринкової економіки співіснують просте і класичне товарне виробництво. Сучасна ринкова економіка розвивається на основі соціалізованого товарного виробництва.

Основна мета діяльності держави в соціально орієнтованій ринковій економіці полягає у підтримці соціально-економічної стабільності, у забезпеченні максимально високого рівня добробуту, соціального прогресу, у збереженні суспільних цінностей на основі економічної волі, конкуренції, приватної ініціативи. У соціальному ринковому господарстві такі макроекономічні цілі, як досягнення визначеного рівня зайнятості, стабілізація цін, рівновага економіки й інші, котрі традиційно в змішаній економіці покладаються на державу, доповнюються соціальними цілями. Таким чином, економічна діяльність держави в соціально спрямованій ринковій економіці полягає в усуненні недосконалостей ринку, додання йому соціальної спрямованості, а не на ліквідацію ринкових відносин як таких.

Умови переходу до соціального ринкового господарства в Україні:

• забезпечення економічної свободи;

• становлення та зміцнення різних форм власності;

• розвиток конкурентного середовища;

• формування механізму вільного ціноутворення;

• формування ринкової інфраструктури;

• збалансоване функціонування комерційного і некомерційного секторів економіки;

• державне регулювання економіки;

• формування відкритої моделі економіки при дотриманні національних інтересів країни;

• ефективна система соціального захисту населення, наявність соціальної інфраструктури.

Економічна модель України повинна спиратися на сучасні світові досягнення і спрямовуватися не на зразки так званого дикого капіталізму ХIХ ст., а орієнтуватись на суспільні цінності третього тисячоліття з його досить жорсткими детермінантами. Світова політична й економічна думка свідчить про те, що сучасне цивілізоване суспільство ґрунтується на трьох основних засадах: у політичній сфері - громадянське суспільство; в економічній - постіндустріальне, соціально орієнтоване ринкове господарство; у соціальній сфері - соціальне партнерство, справедливий розподіл матеріальних і духовних благ і на цій основі досягнення національної і соціальної злагоди.