3.Поняття корупції та корупційних дій.

Корупція — це політична воля. Якщо влада корумпована від початку до кінця, вона робить вигляд, що в країні все нормально. Якщо чиновники переконаються, що є політична воля і санкції, що покарання неминуче піде, то перестануть займатися корупцією. А зараз корупція повсюди, тому що безкарна. (Хіларі Клінтон)

Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції»

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

безпосереднє підпорядкування - відносини прямої організаційної або правової залежності підлеглої особи від її керівника, в тому числі через вирішення (участь у вирішенні) питань прийняття на роботу, звільнення з роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень, контролю за їх виконанням;

близькі особи - подружжя, діти, батьки, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки, усиновлювачі, усиновлені, а також інші особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки із суб'єктом, зазначеним у частині першій статті 4 цього Закону;

конфлікт інтересів - суперечність між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями, наявність якої може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень;

корупційне правопорушення - умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 4 цього Закону, за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність;

корупція - використання особою, зазначеною в частині першій статті 4 цього Закону, наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній в частині першій статті 4 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей;

неправомірна вигода - грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, що їх без законних на те підстав обіцяють, пропонують, надають або одержують безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову;

члени сім'ї - особи, які перебувають у шлюбі, їхні діти, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

З моменту проголошення Україною незалежності поняття “корупція” набуло значного поширення у вітчизняній правовій літературі, виступах політичних діячів та керівників держави. Аналіз законодавства, наукової та довідниково-термінологічної літератури дозволяє стверджувати, що поняття “корупція” сформувалося за давніх часів і розумілося загалом як хабарництво.

Термін “корупція” походить від сполучення латинських слів “correi” – декілька учасників однієї зі сторін зобов'язального відношення з приводу єдиного предмета і “rumpere” – ламати, ушкоджувати, порушувати, відміняти. У результаті утворився самостійний правовий термін – “corrumpere”, що припускав діяльність декількох (не менше двох) осіб, метою яких є “псування”, “ушкодження” нормального ходу судового процесу або процесу керування справами суспільства.

Розглядаючи питання визначення терміну “корупція” за радянських часів, слід зазначити, що термін “корупція”, як відзначалося раніше, взагалі заперечувався радянською правовою думкою.

Так, термін “корупція” був введений у вжиток лише наприкінці80-хроківХХ сторіччя. Замість нього використовувалися терміни "хабарництво", "зловживання службовим становищем", "попуск" і т.п.

Після офіційного введення термін “корупція” дуже швидко набув популярності, що призвело до його масового вживання як науковцями, так і політичними діячами, і пересічними громадянами. Разом з тим, вживаючи це поняття, автори вкладали в нього різний зміст. При цьому під корупцією розумілося будь-яке зловживання владою будь-якою особою, яка наділена владою.

Так дійсно, корупція як соціальне явище полягає у неправомірному використанні влади чи службових (посадових) повноважень та пов’язаних з ними можливостей для одержання матеріальних або інших благ, пільг та інших переваг особою, яка наділена владою, службовцем або іншою особою.

Вважається слушною думка М.І.Мельника про те, що соціальна сутність корупції визначається тим, що воно – явище правове, оскільки корупційні діяння, як і будь-які інші правопорушення – це продукт соціальної людської діяльності, результат функціонування суспільства.

Щодо правового значення, то прийнято вважати, що корупція у правовому значені – це комплексне складне поняття, яке охоплює сукупність взаємопов’язаних правопорушень, як кримінально-правових, так адміністративно-правових і дисциплінарних. Такої думки дотримується більшість дослідників, які займаються проблемою корупції. Не зайвим буде відзначити, що з моменту проголошення незалежності України до прийняття Закону України “Про боротьбу з корупцією”, проблема визначення поняття “корупція” набула яскраво вираженого політичного характеру. Відсутність законодавчого визначення терміну “корупція” давала змогу багатьом політичним діячам та посадовим особам вести мову про те, що неефективність боротьби з корупцією в державі залежала від того, що не існувало її правового визначення.

Термін "корупція” звичайно вживається для опису дій офіційних посадових осіб, як політиків, так і державних службовців, за допомогою яких вони непорядно та незаконно збагачуються чи сприяють збагаченню третіх осіб. Іншими словами, корупція – це зловживання владою у будь-якій формі з метою отримання з цього певної особистої (матеріальної чи нематеріальної) вигоди.

Не дивлячись на те, що в національній юридичній літературі існує багато визначень корупції, єдиного системного визначення, яке б охоплювало феномен корупції, не існує. І доречним вважається висловлювання М.І.Мельника на Міжнародному семінарі з питань відповідальності посадових осіб за корупційну діяльність про те, що центральним питанням відповідальності посадових осіб за корупційну діяльність на цей час залишається визначення такої діяльності та її видів.[65][3] З цього можна зробити висновок, що визначення поняття корупції, а також її основних проявів, залишається актуальним питанням і на сьогоднішній день.

В сучасному юридичному енциклопедичному словнику корупція визначається як “злочинна діяльність в сфері політики чи державного управління, яка полягає в використанні посадовими особами довірених їм прав та владних повноважень для особистого збагачення”.[50][5]

М.Ю.Тихомиров пропонує розглядати корупцію як злочинну діяльність у сфері політики чи державного управління, використання посадовими особами наданих їм прав та владних повноважень з метою особистого збагачення. На його думку найбільш типовими проявами корупції є такі дії:

- підкуп чиновників і громадсько-політичних діячів;

- хабарництво за законне чи незаконне надання благ чи переваг;

-протекціонізм–висування працівників за ознаками родинності, земляцтва, особистої відданості та приятельських стосунків.

Професор Н.В.Кузнєцова пропонує розглядати корупцію не тільки як правове, а й як соціальне, економічне та моральне явище, яке завдає шкоди нормальному функціонуванню моральних та правових відносин у суспільстві та державі.

Даний підхід вважається найбільш вдалим, оскільки корупцію не можна розглядати тільки в правовому аспекті, адже ігноруючи інші сторони корупції, які характеризують її як соціальне, політичне, економічне явище, не можливо повністю визначити природу походження терміну “корупція”.

Дещо схоже корупцію визначає М.І.Мельник: “Корупція – це багатоаспектне соціально-економічне, політичне, правове та моральне явище, що складається з цілого комплексу протиправних дій і неетичних вчинків. Корупція – це не стільки юридична, скільки соціальна та економічна проблема. Як правова категорія корупція – збірне правове поняття, яке охоплює сукупність взаємопов’язаних правопорушень”.

Іноді корупція зводиться лише до якогось одного суспільно небезпечного діяння. Так, С.І.Ожегов визначає корупцію як підкуп хабарами, продажність посадових осіб, політичних діячів.

Найбільш вдалим та наближеним до істини, на нашу думку, вважається визначення корупції, запропоноване О.В.Терещуком. Так, під корупцією він розуміє діяльність осіб, уповноважених на виконання державних функцій чи прирівняної до неї особи, спрямовану на протиправне використання наданих їй повноважень або свого посадового становища та пов'язаних з ними можливостей для незаконного одержання від фізичних і юридичних осіб матеріальних благ, послуг, пільг, переваг або іншої вигоди матеріального чи нематеріального характеру (запроданство), а також підкуп зазначених осіб фізичними і юридичними особами.

Дане визначення, на нашу думку, найбільш повно розкриває природу корупції, оскільки не зводиться виключно до протиправних діянь осіб, уповноважених на виконання державних функцій або прирівняних до них осіб, з метою особистого збагачення чи збагачення третіх осіб, а й розкриває іншу небезпечну сторону корупції – надання матеріальних чи нематеріальних цінностей таким особам, фізичними чи юридичними особами.

Фактично, розглядаючи вищенаведене визначення корупції, можна зробити висновок, що корупційні діяння можуть вчинитися двома способами: по-перше, – це отримання певних вигод (як матеріального, так і нематеріального характеру) особами, уповноваженими на виконання функцій держави чи прирівняними до них особами; по-друге, – це діяння по підкупу даних осіб, фізичними та юридичними особами. Разом з тим, слід зауважити, що підкуп осіб, уповноважених на виконання функцій держави, або осіб, прирівняних до них, юридичними особами здійснюватися не може. На практиці певну юридичну особу завжди представляє фізична особа – працівник юридичної особи або ж інші особи належним чином уповноважені керівництвом юридичної особи. Тому, вважаємо за доцільне вести мову про підкуп осіб, уповноважених на виконання функцій держави, або осіб, прирівняних до них уповноваженими представниками юридичних осіб.

Слід зазначити, що серед як українських учених-правознавців, так і

практиків не існує чіткого визначення поняття корупції. Основні підходи

до розуміння корупції можна звести до наступних:

1.Корупція розуміється як підкуп-продажність державних

службовців;

2. Корупція розглядається як зловживання владою або посадовим

положенням, здійснене в яких-небудь особистих інтересах;

3. Під корупцією розуміється використання посадових повноважень,

статусу посади, а також її авторитету для задоволення особистого інтересу

або інтересів третіх осіб;

4.Корупція розглядається як елемент (ознака) організованої

злочинності [14].

Проявів корупції – велика кількість. Це і неформальні платежі у

відносинах влади і бізнесу ("ділова" корупція) [10; 2], і міжфірмові підкупи

працівників комерційних фірм ("корпоративна" корупція) [29], і

нескінченні подарунки і підношення населенням обслуговуючим

інстанціям ("побутова" корупція) [10], і особлива форма боротьби за владу,

в якій перемагають не політичні інтереси всіх груп суспільства, а

багатомільйонні хабарі та інші види підкупу окремих політиків і партій

("Політична" корупція) [7; 25, С. 75]. Але у всіх цих випадках ми маємо

справу з єдиним по суті явищем. У загальному вигляді потенціал корупції

прямо залежить від монополії певних суб'єктів на виконання деяких видів

діяльності, від їх безконтрольності, але зворотно залежить від вірогідності

і тяжкості покарань за зловживання.

Американська конвенція проти корупції, прийнята на третій пленарній сесії 29 березня 1996 року. Зокрема, статтею 6 цієї Конвенції визначено, що актами корупції є:

“а) спроба отримання або отримання, прямо чи опосередковано, урядовим чиновником або особою, які здійснюють публічні функції, будь-яких предметів грошової вартості, а також іншої користі, такої, як подарунок, послуга, обіцянка або перевага для себе або іншої особи чи організації в обмін на будь-яку дію або бездіяльність під час здійснення ним публічних функцій;

б) пропозиція або надання, прямо або опосередковано, урядовому чиновникові або особі, які здійснюють публічні функції, предметів грошової вартості, а також іншої користі, такої, як подарунок, послуга, обіцянка або перевага для себе або іншої особи чи організації, в обмін на будь-яку дію або бездіяльність під час здійснення ним публічних функцій;

в) будь-яка дія або бездіяльність при виконанні своїх обов’язків урядовим чиновником або особою, які здійснюють публічні функції, з метою незаконного отримання прибутку для себе або іншої сторони;

г) шахрайське використання або приховування майна, отриманого внаслідок вчинення одного з актів, на який було посилання у даній статті;

д) участь як основний виконавець, співучасник, підмовник, посібник або співучасник після скоєння, або у будь-який інший спосіб, у скоєнні або замаху на скоєння, також у посібництві або зговорі з метою скоєння одного з актів, на який було посилання у цій статті”.

Ще одним міжнародно-правовим актом, в якому наведене визначення корупції, є Конвенція про корупцію у контексті цивільного права (ETS 174) Ради Європи, в якій під терміном "корупція" розуміється прямі чи опосередковані вимоги, пропонування, дачу або одержання хабара чи будь-якої іншої неправомірної вигоди або можливості її отримання, які порушують належне виконання будь-якого обов΄язку особою, що отримує хабара, неправомірну вигоду чи можливість мати таку вигоду, або поведінку такої особи.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про боротьбу з корупцією

Закон введено в дію з дня опублікування - 16 листопада 1995 року

(згідно з Постановою Верховної Ради України від 5 жовтня 1995 року N 357/95-ВР)

Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України

(З 1 січня 2011 року цей Закон втратить чинність згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання та протидії корупції" від 11 червня 2009 року N 1506-VI та набуде дії Закон України "Про засади запобігання та протидії корупції" від 11 червня 2009 року N 1506-VI)

Р о з д і л I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Поняття корупції та корупційних діянь

Під корупцією в цьому Законі розуміється діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.

Корупційними діяннями є:

а) незаконне одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, у зв'язку з виконанням таких функцій матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг, у тому числі прийняття чи одержання предметів (послуг) шляхом їх придбання за ціною (тарифом), яка є істотно нижчою від їх фактичної (дійсної) вартості;

б) одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, кредитів або позичок, придбання цінних паперів, нерухомості або іншого майна з використанням при цьому пільг чи переваг, не передбачених чинним законодавством.

Подарунок (винагорода), отриманий зазначеними особами за обставин, передбачених пунктом "а" частини другої цієї статті, у тому числі такий, що надійшов без їх відома, а також вартість незаконно одержаних послуг підлягають стягненню (відшкодуванню) в доход держави.

Примітка. Під діяльністю осіб, уповноважених на виконання функцій держави, слід розуміти і діяльність посадових осіб місцевого самоврядування, що спрямована на здійснення повноважень місцевого самоврядування.

(статтю 1 доповнено приміткою згідно із Законом України від 11.07.2002 р. N 90-IV)