60. Сформулювати основні положення сучасних уявлень про екобезпеку.

Екологічна безпека є різновидом загального поняття «безпека» і може розглядатися як забезпечення захищеності життєво важливих інтересів людини, суспільства, довкілля та держави від реальних або потенційних загроз, що їх створюють антропогенні чи природні чинники на НС.

Закон України «Про охорону НПС» визначає екологічну безпеку як стан НПС за якого забезпечується запобігання погіршенню екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров’я людей.

Екологічна безпека може розглядатися в глобальному, регіональному і локальних масштабах (на планетарному рівні, рівні держав та їх регіонів). Фактично вона характеризує екосистеми різного ієрархічного рангу (від біогеоценозів до біосфери в цілому). Екологічна безпека обмежується часом і розміром акцій, що проводять в її контексті.

Однозначного визначення поняття «екологічна безпека» на даний час не існує. У різній літературі ми зустрічаємо різні формулювання приведені авторами.

Об'єктами екологічної безпеки є все, що має життєво важливе значення для суб'єктів безпеки: права, матеріальні та духовні потреби особистості, природні ресурси та довкілля як матеріальної основи державного та суспільного розвитку.

Суб'єктами екологічної безпеки є індивідуум, суспільство, біосфера, держава.

Визнання екологічної безпеки як невід'ємного атрибута соціаль­ного розвитку потребує докорінної зміни принципів сучасної цивілізації, їх бачення в екологічному ракурсі. Формулювання основ­них принципів політики екологічної безпеки та поліпшення стану навколишнього середовища має ґрунтуватися на результатах міждис­циплінарних наукових досліджень відносин природи і суспільства та можливості комплексного вирішення проблеми збереження та захи­сту природного середовища.

61. Проаналізувати небезпечні геологічні процеси на міських територіях

Основними небезпечними найбільш поширеними геологічними процесами, які відбуваються на міських територіях є просідання (провали), зсуви, підтоплення, заболочення, карстоутворення, яроутворення.

Яроутворення – один з найбільш поширених на територіях сучасних населених пунктів фізико-геологічних процесів. Розвитку цього процесу перед усім сприяють природні умови: наявність легрозмивних порід, які розміщені вище базиса ерозії, тобто порода і тип ґрунту в даному регіоні, значна амплітуда коливань висот місцевості. Причинами виникнення ярів являються різноманітні пошкодження схилів і послаблення їх стійкості. Яроутворення може бути викликане спуском на схил стічних, аварійних вод, скидом снігу, знищенням рослинного покриву, розорюванням і підрізкою схилів, влаштуванням доріг, утворенням стежок, випасанням худоби, влаштуванням садів, городів, штучного зрошення, влаштуванням кар’єрів і інших виїмок. Дуже часто розвитку ярів сприяє погане вертикальне планування місцевості, відсутність водоскидів. В даному випадку інтенсивна ерозія призводить до утворення на поверхні землі борозни розмиву, які згодом дають початок яру.

На території сучасних населених пунктів також поширені процеси ерозії: річкової, площинної, антропогенної. З розвитком населеного пункту процесс ерозії посилюється внаслідок знищення лісів, природного трав’яного покриву, розорювання земель під сади і городи.

Зсуви. До основних умов і причин, які сприяють утворенню зсувів відносять: зміна режиму поверхневих і ґрунтових вод, зміна напруженого стану і статичної рівноваги порід в масиві, розкриття порід в масиві відкритими виробітками, довго існуючі кар’єри, зміна рослинного покриву, розорювання земель тощо.

Будівництво споруд в місті об'єктивно збільшує навантаження на верхній, в більшості випадках на території України, лесовий шар геологічного середовища. Ущільнення ґрунту, а також розчинення і винесення солей ґрунтовими водами на тлі його безперервного змочування ґрунтовими та поверхневими водами приводить до суфозії, наслідком якого є просідання ґрунту. Такі депресивні форми рельєфу утворюють невеликі замкнуті улоговини, які, в свою чергу, концентрують поверхневий дощовий стік, що тільки погіршує загальний гідрогеологічний стан міста. Отже просідання ґрунту викликають подальше піднімання ґрунтових вод, їх забруднення та руйнування будівель.

В межах сучасного міста спостерігаються значні території, що систематично підтоплюються і внаслідок цього з часом відбувається їх заболочення. Ці процеси в більшості випадків розвиваються на заплавних терасах річок, а також в тальвегах балок, ярів, тобто там, де ерозійна сітка дренує ґрунтові води. До таких факторів ризику, як історичне розміщення міст, селищ і сіл у заплавах річок та безстічних територіях, які періодично затоплюються або підтоплюються під час сніготанення, повеней і паводків, додаються й антропогенні явища, зокрема, неупорядкована забудова населених пунктів без горизонтального та вертикального планування її територій.

Відсутність зливової каналізації, втрати водопровідно-каналізаційної мережі, неналежний догляд за дренажними системами, які побудовані з метою запобігання підтопленню населених пунктів і земель, розкрадання майна дренажних насосних станцій та ліній електропередач до них, будівництво автодорожніх і залізничних мостів, що звужують русло річок та перекривають шляхи відтоку поверхневих і підземних вод. Причиною підтоплення є також низка антропогенних факторів, таких як трансформація компонентів водного балансу в місті з причини будівництва різних форм штучного рельєфу (будинки, системи комунікацій тощо).

Хімічне розчинення порід в земній корі або на її поверхні дає можливість утворитись карсту. Розчиняються або вилуговуються породи перш за все легкорозчинні: камінна сіль, гіпси, вапняки, доломіти, мергелі, крейда. Інтенсивне господарське освоєння заплав i піщаних терас може викликати зростання швидкості карстоутворення. Це зростання може бути обумовлено добуванням підземних вод водозаборами, зосередженням підприємств хімічної індустрії.

В промислово-мiських агломераціях можливе застосування терміну техногенного карсту. Виникає загроза порушення цілісності екранів днищ накопичувачів внаслідок утворення карстів – суфозійних воронок. В межах депресійних воронок водозаборів, навколо накопичувачів кислих стоків, на промислових майданчиках підприємств можлива активна деформація денної поверхні, утворення суфозiйно-карстових воронок i западин.

Серед факторів, що впливають на розвиток і виникнення небезпечних фізико-геологічних процесів на території міста, можна виділити: збільшення різноманітності видів будівництва, типів будівель і споруд; збільшення ваги міського будівництва і величини статичних навантажень на ґрунти; розвиток промислових процесів і транспорту; розширення підземного будівництва.