Лабораторна робота № 3 колектив як суб'єкт соціального виховання

Мета. Охарактеризувати психічну індивідуальність дитячого колективу за параметром його соціальної структури, виявити характерні особливості міжособистісних взаємин, сприятливість ситуації для соціалізації його членів.

Обладнання: бланки соціометричного опитування, список учнів класу, соціоматриця.

Опорні поняття: колектив, міжособистісні стосунки, життєдіяльність та інтелектуально-моральне напруження у колективі.

Блок самостійної роботи.

Інструкції для самопідготовки.

1. Опрацювати питання для самостійного вивчення.

2. Ознайомитися з методикою соціометричного опитування (див. додаток 1).

3. Підготувати бланки соціометричного опитування (відповідно до кількості учнів).

4. Підготувати соціоматрицю для кількісного й якісного аналізів результатів опитування.

Питання для самостійного вивчення

1. Основні характеристики колективу як суб'єкта соціального виховання.

2. Структура між особистісних стосунків у колективі.

3. Колектив і особистість.

Теоретичний матеріал

Колектив - найвища стадія розвитку групи, яка об'єднує завдяки процесу спільної діяльності, її організації. Життєдіяльність колективу можна розглядати як відкриту і автономну систему. Відкриту - оскільки він функціонує у певному середовищі поряд з іншими й взаємодіє з ними. Будучи також організаційно утвореною спільнотою людей, колектив функціонує певною мірою незалежно від навколишнього середовища, що робить його відносно автономним.

Колектив характеризується наявним комплексом цінностей, які поділяють на три групи. Перша - цінності, які культивуються суспільством і цілеспрямовано привносяться в колектив його керівниками. Друга - цінності, специфічні для соціальних, професійних, вікових груп, котрі не збігаються з першими. Третя - цінності, носіями яких є самі члени колективу. У процесі функціонування колективу всі гри групи цінностей перетворюються у своєрідний сплав, що характеризує його поле інтелектуально-морального напруження. Характер цінностей визначає спрямованість впливу колективу на ті чи інші аспекти розвитку особистості, тому інтелектуально-моральне напруження вважається однією з характеристик колективу як суб'єкта соціального виховання.

Міжособистісні стосунки, які виникають у колективі, суттєво впливають на можливості розвитку його членів і є наступною характеристикою колективу як суб'єкта соціального виховання. Характер стосунків визначається полем інтелектуально-морального напруження й теоретично може бути гуманістичним, просоціальним, асоціальним, антисоціальним, а на практиці виявляється в своєрідних їх поєднаннях з різними співвідношеннями.

Життєдіяльність колективу, будучи процесом програвання соціальної роді його членами, є базою накопичення ними соціального досвіду, ареною самореалізації і самоствердження, тобто створює можливості для розвитку людини. Тому життєдіяльність також можна вважати однією з характеристик колективу як суб'єкта соціального виховання. Процес входження особистості в систему колективних взаємин складний, неоднозначний і глибоко індивідуальний. Він суттєво залежить від соціального досвіду людини, який визначає характер її суджень, систему ціннісних орієнтацій, лінію поведінки. Якщо цей досвід відповідає судженням, цінностям і традиціям, що склалися в колективі, то включення особистості в систему відносин колективу значно полегшується. Характер взаємин особистості і колективу зумовлений не лише якостями особистості, а й особливостями колективу. Одноманітність діяльності й вузький діапазон соціальних ролей колективі, бідність змісту й одноманітність організаційних форм спілкування між членами колективу, недостатня взаємо-культура сприймання, невміння бачити в іншому те цікаве і цінне, що заслуговує на увагу, - все не негативно впливає на встановлення нормальних відносин з тими, хто до нього входить.

Науковими дослідженнями відкрито три найпоширеніші варіанти розвитку взаємин між особистістю і колективом: 1) особистість підкоряється колективу (конформізм); 2) особистість і колектив знаходяться в оптимальних взаєминах (гармонія); 3) особистість підкоряє собі колектив (нонконформізм). У кожному з цих загальних варіантів виокремлюється безліч ліній взаємин, як наприклад: колектив відмовляється від особистості; особистість ігнорує колектив; співіснування за принципом невтручання тощо.

Справжньому колективу властива максимальна ступінь опосередкування міжособистісних стосунків при максимальній соціальній цінності діяльності, норм та ідеалів, котрі реалізуються ним як соціальною групою. Оскільки саме колектив виступає провідною референтною групою у житті всіх своїх членів, виникає найбільш сприятлива ситуація для соціалізації: колектив стає безпосередньо з'єднувальною ланкою між суспільством та індивідом, презентуючи загальнолюдські цінності в емоційно підкріпленій формі.