3.1. Оподаткування земельним податком сільгоспвиробників, що перебувають на загальній системі оподаткування

Відповідно до п. 272.1 ст. 272 ПКУ, ставки податку за один гектар сільськогосподарських угідь (незалежно від місця розташування) встановлюються у відсотках від їх нормативної грошової оцінки у таких розмірах:

— для ріллі, сіножатей та пасовищ — 0,1 %; — для багаторічних насаджень — 0,03 %.

За такими самими ставками справляється податок за сільськогосподарські угіддя, що надані в установленому порядку і використовуються за цільовим призначенням, в тому числі військовими сільськогосподарськими підприємствами, незалежно від того, до якої категорії земель вони належать.

Звертаємо вашу увагу, що податок за лісові землі справляється як складова плати за спеціальне використання лісових ресурсів.

 

3. 1.1. Земельний податок в населених пунктах

Більшість підприємств розташовані в межах тих чи інших населених пунктів. Сума земельного податку, що підлягає сплаті тут, як і в загальному випадку, залежатиме від того, проводилась чи ні грошова оцінка земельної ділянки. Для земель населених пунктів, грошову оцінку яких не проведено, як і раніше, ставка податку встановлюється за 1 м2 площі ділянки залежно від кількості жителів, що проживають у населеному пункті.

Таблиця 2.1

Ставки земельного податку за землі, грошова оцінка яких не проведена
Групи населених пунктів з чисельністю населення, тис. осіб	Ставки податку, (грн за 1 м2)	Коефіцієнт, що застосовується у містах Києві, Сімферополі, Севастополі та містах обласного значення	Середня ставка податку в містах Києві, Сімферополі, Севастополі та містах обласного підпорядкування (грн за 1 м2)
До 3	0,24	—	—
Від 3 до 10	0,48	—	—
Від 10 до 20	0,77	—	—
Від 20 до 50	1,2	1,2	1,44
Від 50 до 100	1,44	1,4	2,016
Від 100 до 250	1,68	1,6	2,688
Від 250 до 500	1,92	2,0	3,84
Від 500 до 1 000	2,4	2,5	6
Від 1 000 і більше	3,36	3,0	10,08

Зазначимо, що в п. 275.2 ПКУ передбачено коефіцієнти для населених пунктів, які прирівнюються до курортних (таблиця №2.2).

Нагадаємо, що Перелік населених пунктів, віднесених до курортних, затверджено постановою КМУ від 15.12.97 р. № 1391.

Таблиця 2.2

Розміри коефіцієнтів для населених пунктів, які прирівнюються до курортних
Територія, на якій розташовано населений пункт, віднесений до категорії курортних	Коефіцієнт
На південному узбережжі Автономної Республіки Крим	3
На південно-східному узбережжі Автономної Республіки Крим	2,5
На західному узбережжі Автономної Республіки Крим	2,2
На Чорноморському узбережжі Миколаївської, Одеської та Херсонської областей	2
У гірських та передгірних районах Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей*	2,3
На узбережжі Азовського моря та в інших курортних місцевостях	1,5
*Крім населених пунктів, які за Законом України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» від 15.02.95 р. № 56/95-ВР належать до категорії гірських.

Існують й інші випадки, коли податок за землю може справлятися із застосуванням підвищувальних коефіцієнтів.

Наприклад, відповідно до п. 276.2 ст. 276 ПКУ, податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об’єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, використання яких не пов’язано з функціональним призначенням цих територій та об’єктів, справляється у 5-кратному розмірі податку. А податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об’єктах історико-культурного призначення, використання яких не пов’язано з функціональним призначенням цих територій та об’єктів, справляється у розмірі, обчисленому із застосуванням таких коефіцієнтів:

— міжнародного значення — 7,5; — загальнодержавного значення — 3,75; — місцевого значення — 1,5.

В обох випадках маються на увазі суми податку, обчисленого з урахуванням ставок та коефіцієнтів, наведених в таблицях 1 та 2.

Ставки податку за земельні ділянки диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради з огляду на ставки податку, зазначені в таблиці 1, функціональне використання та місце розташування земельної ділянки, але не більше трикратного розміру цих ставок

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 % від їх нормативної грошової оцінки 

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, послуговуючись індексом споживчих цін за попередній рік, щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель станом на 1 січня поточного року.

Зазначений коефіцієнт індексації (Кi) визначається за формулою:

Кi = [І – 10] : 100,

де І — індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі коли індекс споживчих цін не перевищує 110 %, такий індекс застосовується зі значенням 110. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель використовують кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

 

3.1.2. Пільги зі сплати земельного податку

Усі пільги зі сплати земельного податку умовно можна поділити на ті, що надаються платникам податку — фізичним (ст. 281) та юридичним особам (ст. 283 ПКУ).

Перша з названих категорій пільг додатково поділяється на пільги, надані окремим категоріям громадян ,зокрема:

• інвалідам першої і другої груп; фізичним особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;

• пенсіонерам за віком;

• ветеранам війни та чорнобильцям), та пільги, надані всім фізичним особам (на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм) за умови дотримання певного режиму використання земель (наприклад, для ведення особистого селянського господарства — у розмірі не більш двох гектарів; для ведення садівництва — не більш 0,12 гектара тощо).

Щодо пільг, наданих юридичним особам, то вони, як правило, мають чітке соціальне забарвлення і рідко можуть бути використані звичайними комерційними підприємствами.

До таких пільг, зокрема, можна віднести пільги:

• надані дитячим санаторно-курортним та оздоровчим закладам (у тому числі тим, що перебувають на балансі підприємств);

• підприємствам та організаціям, заснованим громадськими організаціями інвалідів (з урахуванням обмежень щодо частки інвалідів в середньооблікової чисельності штатних працівників та у разі наявності дозволу на право користування такою пільгою);

• підприємствам фізкультурно-спортивної спрямованості тощо;

• на період дії фіксованого сільськогосподарського податку, звільняються від сплати податку власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передавання земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платникові фіксованого сільськогосподарського податку (ФСП).

Відповідно до ст. 307 ПКУ, платники ФСП не є платниками земельного податку, щоправда, крім податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Зазначимо, що землями сільгосппризначення визнаються не лише землі, надані для виробництва сільгосппродукції, а й надані для розміщення відповідної виробничої інфраструктури, для здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності.

Тому платник ФСП за земельні ділянки під виробничою інфраструктурою, які є землями сільгосппризначення, не сплачуватиме земельний податок, а за земельні ділянки, надані не для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, сплачуватиме його на загальних підставах. Зауважимо також, що в разі надання в оренду земельних ділянок (а також окремих будівель, споруд або їх частин), платник ФСП земельний податок сплачуватиме на загальних підставах. ( лист ДПАУ від 03.10.2011 р. № 1959/7/15-2217Ф)

У п. 286.2 ст. 286  ПКУ зазначено, що платники (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного органу ДПС за місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік, з розбивкою річної суми однаковими частками за місяцями. Вважаємо за потрібне наголосити, подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій. З першою декларацією (фактичного з початку діяльності як платника плати за землю) подається і довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. Саме необхідність подавати таку довідку, отримання якої вимагає певного часу, очевидно, і стало причиною, через яку звична кінцева дата подання декларації (1 лютого) була перенесена на більш пізній термін — 20 лютого 

Новацією ПКУ, порівняно із Законом № 2535, є те, що, відповідно до п. 286.3 ст. 286 ПКУ, платник податку за землю має право подавати щомісяця нову звітну податкову декларацію, яке звільняє його від обов’язку подавати податкову декларацію не пізніше 20 лютого поточного року протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним. Таким чином, тепер платник фактично самостійно може вибрати податковий період (річний чи місячний). Крім того, треба пам’ятати, що за ново відведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник податку за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним. Форму податкової декларації з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) було затверджено наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. № 1015. Сама форма досить проста, заповнити її не важко. Форма містить усього два додатки: додаток 1 «Відомості про наявні земельні ділянки» (є невід’ємною частиною звітної, нової звітної, уточнюючої декларації) та додаток 2 «Відомості про пільги на земельний податок з наявних площ земельних ділянок» (подається платниками, які мають пільги щодо сплати земельного податку). Щодо фізичних осіб, то для них суми податку нараховують органи ДПС, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про сплату податку.

 

Сплата податку

Власники землі та землекористувачі вносять плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Податкове зобов’язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується однаковими частками за місцем розташування земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, які настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця Сноска 6. Відповідно до п. 286.5 ст. 286  ПКУ, в разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачує попередній власник за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новий власник — починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.